Постанова № 73448786, 11.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1284/18 Справа № 201/10762/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н. В. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Університету митної справи та фінансів на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Університету митної справи та фінансів, треті особи: Міністерство освіти та науки України, Державна казначейська служба України про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії з урахуванням соціальних виплат,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Університету митної справи та фінансів (треті особи - Міністерство освіти та науки України, Державна казначейська служба України) про стягнення заборгованості з виплати соціальної стипендії з урахуванням інфляційних втрат (а.с. № 3 - 6).

Позов мотивовано тим, що із вересня 2012 року по липень 2016 року позивач здобувала вищу освіту рівня бакалавра на юридичному факультеті Академії митної служби України, згодом реорганізованої в Університет митної справи та фінансів, наказом МОН України № 159 від 17 лютого 2015 року. До академії позивачка вступила на підставі пільги дитини шахтаря, передбаченої ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Відповідно до вказаної норми у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, позивачу гарантовано мала виплачуватися стипендія у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Але навчальний заклад, всупереч вимогам законодавства, на час навчання виплачував позивачці лише академічну стипендію за успішне навчання, значно меншу за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб. Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість з виплати соціальної стипендії, з урахуванням інфляційних втрат, у розмірі 38502 грн.11коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Університету митної справи та фінансів на користь ОСОБА_2 заборгованість зі сплати стипендії, з урахуванням інфляційних втрат, за період з серпня 2014р. по липень 2016р.(включно) в розмірі 36141 грн. 63 коп.; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено; стягнено Університету митної справи та фінансів на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 640 грн.

В апеляційній скарзі Університет митної справи та фінансів просить рішення суду змінити в частині розподілу судових витрат між сторонами, стягнути з Університету митної справи та фінансів на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 600, 76 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, було присуджено з Університету митної справи та фінансів повний розмір судових витрат позивача, цим було порушено приписи частини першої ст. 88 ЦПК України щодо пропорційності присудження судових витрат розміру задоволення позовних вимог. Це призвело до неправильного вирішення в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так судом встановлено, що станом на 12 липня 2017 року стаж підземної роботи батька позивачки, ОСОБА_3, становив 24 роки, що підтверджується довідкою, виданою ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та копією трудової книжки (а.с. № 10 - 13).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у 2012 році вступила до Академії митної служби України на навчання на юридичний факультет на денну форму за кошти державного бюджету. Зарахування відбулося на поза конкурсній основі на підставі пільги дитини шахтаря, передбаченої ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». У липні 2016 року позивач здобула вищу освіту освітнього рівня бакалавра (а.с. № 3 - 6, 9).

Рішення суду апелянтом в повному обсязі не оскаржено, а оскаржено лише в частині судових витрат.

Вирішуючи питання стосовно судових витрат, районний суд виходив з того, що з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судовий збір у розмірі 640 грн., оскільки це мінімальний розмір судового збору за вимогами майнового характеру щодо стягнення недоплаченої стипендії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Твердження апелянта про незаконність рішення в частині розподілу судових витрат є необґрунтованим та безпідставним, оскільки відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви фізичною особою станом на 01 січня 2017 року становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, районним судом вірно стягнуто з відповідача 640,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, оскільки їх розмір не може бути нижчим зазначеної суми з наведених вище підстав.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення в оскаржуваній частині повинне бути залишене без змін, як таке, що відповідає вимогам матеріального чи процесуального законів, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось, а отже не було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то апеляційний суд їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Університету митної справи та фінансів - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова