Постанова № 73448787, 11.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2766/18 Справа № 206/6200/17 Головуючий у 1 й інстанції - Кушнірчук Р. О. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 53

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного агентства рибного господарства України про скасування наказу про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 12 жовтня 2016 року на підставі наказу № 308-о голови Державного агентства рибного господарства України він був призначений на посаду старшого інспектора відділу, портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавству флоту рибної промисловості зі встановленням окладу згідно штатного розпису. 28 серпня 2017 року на підставі наказу № 151-о, першого заступника Голови Державного агентства рибного господарства України він був звільнений з вказаної посади у перший робочий день після тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України. Наказ про його звільнення був прийнятий на підставі службового листа заступника Голови Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_3 від 23 серпня 2017 року. Вказане звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним, оскільки воно відбулось з порушень норм Кодексу законів про працю України, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства рибного господарства України від 28 серпня 2017 року № 151-0 «Про звільнення ОСОБА_2.», в частині його звільнення з посади старшого інспектора відділу портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України, через позбавлення посадової особи повноважень, визнати протиправним та скасувати службовий лист заступника голови Держрибагенства ОСОБА_3 від 23 серпня 2017 року, прийнятий стосовно ОСОБА_2 та поновити його на посаді старшого інспектора відділу портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості (а.с.2-8).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено частково та ухвалено визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства рибного господарства України від 28 серпня 2017 року № 151-О «Про звільнення ОСОБА_2.» в частині звільнення ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1) з посади старшого інспектора відділу портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб); в іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що Держрибагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, отже не є господарським товариством, а старший інспектор відділу, портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавству флоту рибної промисловості (яким був позивач), не є посадовою особою у розумінні п. 5 ч. 1 ст.41 КЗпП України, а тому застосування відповідачем цієї норми для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним.

Наказ про звільнення позивача із займаної посади винесено 28 серпня 2017 року, тобто вже після оформлення лікарняного та у період тимчасової непрацездатності позивача, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про незаконність такого наказу, незважаючи на його відкладальну умову про звільнення ОСОБА_2 у перший робочий день після тимчасової непрацездатності.

З огляду на фактично встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства рибного господарства України від 28.08.2017 року № 151-О «Про звільнення ОСОБА_2.»

Разом з тим, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування службового листа заступника голови Держрибагенства ОСОБА_3 від 23.08.2017 р., який був підставою для видачі наказу про звільнення позивача, оскільки саме по собі визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства рибного господарства України від 28.08.2017 року № 151-О «Про звільнення ОСОБА_2.», тягне за особою і неправомірність підстав видання такого наказу.

В частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості, суд першої інстанції вважав, що фактично позивач на сьогоднішній день займає цю посаду, а на час ухвалення рішення сторони підтвердили, що трудова книжка з записом про його звільнення йому не видавалась і такий запис досі внесено до неї не було, а тому вимога про поновлення позивача на посаді, без фактичного звільнення його з цієї посади у передбаченій законодавством процедурі - є передчасною.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної наявним в матеріалах справи доказам та обставинами.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895 Держрибагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості Держрибагентства, затвердженого Головою Держрибагентства 26.12.2016 року, Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості (далі - Управління) є структурним підрозділом Держрибагентства.

12 жовтня 2016 року на підставі наказу № 308-о голови Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_2 був призначений на посаду старшого інспектора відділу, портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавству флоту рибної промисловості зі встановленням окладу згідно штатного розпису (а.с 11).

28 серпня 2017 року на підставі наказу № 151-о, першого заступника Голови Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_2 був звільнений з посади старшого інспектора відділу портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості у перший робочий день після тимчасової непрацездатності, відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (а.с. 72).

Як вбачається з вказаного наказу про звільнення позивача з займаної посади, він був виданий на підставі службового листа заступника Голови Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_3 від 23.08.2017 року (а.с.61-62).

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що Держрибагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, отже не є господарським товариством, а старший інспектор відділу, портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавству флоту рибної промисловості (яким був позивач), не є посадовою особою у розумінні п. 5 ч. 1 ст.41 КЗпП України, а тому застосування відповідачем цієї норми для припинення дії трудового договору та звільнення позивача є неправомірним.

Наказ про звільнення позивача із займаної посади винесено 28 серпня 2017 року, тобто вже після оформлення лікарняного та у період тимчасової непрацездатності позивача, тому цей наказ є незаконим, незважаючи на його відкладальну умову про звільнення ОСОБА_2 у перший робочий день після тимчасової непрацездатності.

З огляду на фактично встановлені в судовому засіданні обставини справи, з врахуванням наведених вище норм права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства рибного господарства України від 28.08.2017 року № 151-О «Про звільнення ОСОБА_2.»

Проте, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування службового листа заступника голови Держрибагенства ОСОБА_3 від 23.08.2017 р., який був підставою для видачі наказу про звільнення позивача, оскільки саме по собі визнання незаконним та скасування наказу Державного агентства рибного господарства України від 28.08.2017 року № 151-О «Про звільнення ОСОБА_2.», тягне за особою і неправомірність підстав видання такого наказу, з чим колегія суддів погоджується.

А також суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, зазначивши у рішенні, що ці позовні вимоги є передчасними, оскільки позивач фактично займає цю посаду. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 40 Кодексу законів про працю України визначено підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також, у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (стаття 40 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до статті 41 Кодексу законів про працю України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, також у інших випадках, зокрема припинення повноважень посадових осіб.

Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також, вимог статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також, у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.92 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також, у період перебування у відпустці (ч. 3 ст.40 КЗпП) стосуються, як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, визнавши наказ про звільнення працівника незаконним, працівник повинен бути поновлений на роботі, а доказів неможливості такого поновлення сторони суду не надали, проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та помилково не поновив позивача на роботі.

Також колегія суддів не може погодитися із висновком суду про передчасність вимог про поновлення на роботі, з тих підстав, що позивачу трудова книжка не видавалась, запису в ній про звільнення з роботи не має, а тому він продовжує виконувати свою роботу, оскільки ці вимоги не можуть бути підставою для відмови в поновленні на роботі.

А як вбачається з матеріалів справи наказ про звільнення позивача з роботи був винесений з порушенням закону та ОСОБА_2 був незаконно звільнений, у зв'язку з чим він повинен бути поновленим на роботі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов в цій частині є обгрунтованим, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про поновлення позивача на роботі та поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості.

В іншій частині судового рішення колегія суддів вважає, що воно є правильним та підстав для його скасування немає, а тому в цій частині це судове рішення підлягає залишенню без змін.

Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути, відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог судові витрати, які понесені останнім у зв'язку із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі скасувати.

Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу портів, технічного нагляду суден рибного господарства та моніторингу Управління державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості.

В іншій частині рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з Державного агенства рибного господарства України (ЄДРПОУ 37472282) на користь ОСОБА_2 (іпн.НОМЕР_1) судовий збір в сумі 480 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова