Рішення № 73445292, 18.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 р. Справа№805/1150/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області

про: визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області щодо відмови у подовженні виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 11 вересня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату пенсії з 01 січня 2017 року.

В С Т А Н ОВ И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області щодо відмови у подовженні виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 11 вересня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату пенсії з 01 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з листопада 2014 року вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» у листопада 2014 року Управлінням соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації ОСОБА_1 була взята на облік як внутрішньо переміщена особа, зареєструвавши місце свого перебування у АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що з 01 січня 2017 року їй призупинено виплату пенсії, в зв’язку з чим у липні 2017 року ОСОБА_1 перереєструвалась за адресою: АДРЕСА_1 та звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. Позивач вказує на те, що 27 листопада 2017 року відповідачем винесено рішення № 3441 про відмову у подовженні виплати пенсії, в якому роз’яснено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 слід надати до управління довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Крім того, позивач зазначив, що згідно довідки № 2072 від 05.09.2017 року Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації ОСОБА_1 відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у подовжені виплати пенсії протиправним, оскільки прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відзив на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 16 квітня 2018 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, представник позивача просив суд розглядати справи без участі представника управління, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням Серія ААБ № 989770 (а.с. 14).

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії ВЕ № 686951 вбачається, що ОСОБА_1 з 06 листопада 2017 року перереєструвався за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Згідно довідки Дачченської сільської ради № 1565/05-26 від 12 вересня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 з 06 липня 2017 року (а.с. 41).

З позовної заяви вбачається, що у січні 2017 року позивачу була призупинена виплати пенсії, в зв’язку з чим ОСОБА_1 11 вересня 2017 року звернулась до УПФУ в Мар’їнському районі Донецької області з заявою про продовження виплати пенсії.

27 листопада 2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області прийнято рішення № 3441 про відмову в подовженні виплати пенсії, відповідно до якого повідомило, що для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно надати до управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 36-37).

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської районної державної адміністрації Донецької області від 05 вересня 2017 року № 2072 виданої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що їй відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» п.п. 1 п. 10 ст. 4 та п.п. 1 п. 8 Порядку, затвердженого Постановою КМУ № 509, у зв’язку з тим, що вона зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 06 липня 2017 року (а.с. 15).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача в припиненні виплати пенсії з січня 2017 року та прийнятті у подальшому за результатами звернення позивача рішення про відмову у подовженні виплати пенсії, оскільки позивачем не надано до управління довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі по тексту – Закон № 1058), Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 (далі по тексту – Закон № 1706), Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженою Постановою Кабінетом Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (далі по тексту – Порядок № 509), Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (далі по тексту – Порядок № 637), Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 (далі по тексту – Тимчасовий порядок № 595).

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов’язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058 визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення;організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за/днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або непоновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.

Згідно ст. 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи встановлено, що з листопада 2014 року ОСОБА_1 була взята на облік до Управління соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації як внутрішньо переміщена особа, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та з цього часу перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Мар’їнського району Донецької області та отримувала пенсіє за віком. Однак у січні 2017 року позивачу припинено виплату пенсії. В зв’язку з чим, у липні 2017 позивач перереєструвалась за адресою: АДРЕСА_3. А також звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області з заявою про подовження виплати пенсії. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідачем прийнято рішення про відмову в подовженні виплати пенсії, у зв’язку з ненаданням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не надання до управління довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідач, приймаючи рішення про відмову у подовженні виплати пенсії посилається на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та зазначає, що для поновлення виплати пенсії необхідно надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, однак у зазначеному рішенні позивачу не роз’ясненні причини припинення виплати пенсії, а також відсутні послання на Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Крім того, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для невиплати позивачу пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати вже призначеної пенсії, як ненадання особою, місце проживання якої зареєстроване на території, яка підвідомча відповідачу, довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Також, суд звертає увагу, що в статтею 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплати пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1709 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно ст. 3 Закону № 1709 громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідач у рішенні № 3441 від 27 листопада 2017 року про відмову в подовженні виплати пенсії посилається на те, що для поновлення виплати пенсії слід надати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи .

Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 06 липня 2017 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується паспортом громадянина України у якому зроблений відповідний запис про реєстрацію та довідки Дачченської сільської ради № 1565/02-26 від 12.09.2017 року (а.с. 13, 41).

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1058-р, відповідно до якого с. Дачне Мар’їнського району Донецької області не віднесено до населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Таким чином, перереєструвавши своє місце проживання на території, де українська влада здійснює свої повноваження позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття рішення про відмову про подовження виплати пенсії та для припинення виплати пенсії позивачу, а посилання відповідача на відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є безпідставним, оскільки фактично позивач не є внутрішньо переміщеною особою та зареєстрований на території де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов’язань.

Також, суд звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та відповідно ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутність у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи не може позбавляти її права на отримання пенсії за віком через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов’язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з матеріалів справи не встановлено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача поновити виплату їй пенсії з часу припинення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу та прийняв рішення № 3441 про відмову у подовженні виплати пенсії, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Відповідно, задоволенню підлягає і вимога про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату пенсії з 01 січня 2017 року.

На підставі вищевикладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області щодо відмови у подовженні виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 11 вересня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату пенсії з 01 січня 2017 року.

Приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И РІ Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області щодо відмови у подовженні виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 11 вересня 2017 року, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату пенсії з 01 січня 2017 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області № 3441 про відмову у подовженні виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 11 вересня 2017 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), виплату пенсії з 01 січня 2017 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць

Стягнути на користь ОСОБА_1 (85611, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Мар’їнському районі Донецької області (85600, Донецька область, м. Мар’їнка, вул. Заводська, буд. 24, код ЄДРПОУ 22014014) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.