Рішення № 73445318, 16.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 р. Справа№805/1818/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради щодо ненарахування та невиплати державної допомоги при народженні дитини з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року, зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити нарахування та виплату заборгованості з державної допомоги при народженні дитини, яка утворилася з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради щодо ненарахування та невиплати державної допомоги при народженні дитини з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року, зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити нарахування та виплату заборгованості з державної допомоги при народженні дитини, яка утворилася з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 15 липня 2013 року вона народила сина ОСОБА_2, на підставі чого перебувала на обліку як отримувач соціальної допомоги при народженні дитини в управлінні соціального захисту населення м. Торез, де їй було призначено вказану допомогу з 01.08.2013 року по 31.07.2017 року. Внаслідок проведення АТО виплата допомоги при народженні дитини була припинена з серпня 2014 року, а Позивач вимушена булла покинути місце свого постійного проживання в м. Торез і переміститися до м. Маріуполь. На теперішній час Позивач та її дитина є внутрішньо переміщеними особами та мешкають в м. Маріуполі, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради. 27 липня 2017 року звернулась до Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради з заявою про поновлення виплати допомоги при народженні дитини та виплати заборгованості на свою дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради поновило виплату допомоги при народженні дитини з 01.07.2017 року, однак заборгованість, яка утворилася з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року, не нарахувало та не виплатило в зв’язку з пропуском строку звернення. Відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 19.04.2017 року № 7/17-1339, з 16 травня 2017 року створено Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, який є правонаступником Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради. Просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради щодо ненарахування та невиплати їй державної допомоги при народженні дитини з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року в розмірі 1012,50 грн. щомісячно;

- зобов’язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити їй заборгованість з державної допомоги при народженні дитини, яка утворилася з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року у розмірі 35437,50 грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов’язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради подати звіт про виконання судового рішення;

- розподілити судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України.

Ухвалою суду від 15 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/1818/18-а в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належними чином. Надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, на підставі п.13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року, державна допомога при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. В зв'язку з тим, що після припинення виплати допомоги при народженні дитини за місцем реєстрації пройшло більше 12 місяців, рішенням УСЗН Кальміуського району Маріупольської міської ради Позивачу призначено допомогу при народженні дитини з 01.07.2017 року (місяця звернення) до 31.07.2017 року, підстави для поновлення виплати з моменту її припинення відсутні. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх безпідставністю.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, м-н 4АДРЕСА_1, згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (а.с. 9).

Відповідач - Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері соціального захисту населення, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

15 липня 2013 року Позивач народила другу дитину ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія І-НО № 519857, виданим 01.08.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Торезького міського управління юстиції у Донецькій області. Перша дитина Позивача померла 15 грудня 2009 року. (а.с. 11).

Позивач та її син ОСОБА_2 були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, фактичне місце проживання: 87524, м. Маріуполь, пр. Металургів, б. 174, кв. 4, що підтверджується дублікатами довідок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 26.07. 2017 року (а.с.10).

Після отримання довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи Позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради.

Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 24.01.2018 року, Позивачу була призначена допомога при народженні дитини в УСЗН м. Торез: одноразово в сумі 9720,00 грн. з 01.07.2013 року по 1.07.2013 року, щомісячно у розмірі 1012,50 грн. з 01.08.2013 року по 31.07.2017 року ( а.с. 13).

Згідно інформації про стан фінансування та виплати державних допомог, що оприлюднений на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України (http://www.msp.gov.ua/news/13849.html), виплата державних допомог отримувачам м. Торез не проводилась з серпня 2014 року. Даний факт сторонами не оспорюється.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач народила сина та отримувала допомогу при народженні дитини в розмірі 1012,50 грн. до серпня 2014 року.

27.07.2017 року Позивач звернулася до УСЗН Кальміуського району Маріупольської міської ради з заявою про поновлення виплати державної допомоги при народженні дитини на ОСОБА_2. (а.с. 13).

УСЗН Кальміуського району Маріупольської міської ради своїм рішенням від 18.09.2017 року призначило Позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року, виплату з моменту її припинення не було поновлено на підставі п.13 Порядка призначення і виплати державної допомоги сім,ям з дітьми, у зв’язку з тим, що особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, не зверталася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги за поновленням (а.с. 12).

Оскільки заявниця отримувала допомогу на тимчасово непідконтрольній території, виплата допомоги здійснювалась на підставі електронної справи, яка надійшла з інформаційно – обчислювального центру Міністерства соціальної політики України. Довідка – атестат в особовій справі відсутня (а.с. 13).

Відповідно до п. 8 рішення Маріупольської міської ради від 25.07.2017 року № 7/20-1724 «Про оптимізацію штатної чисельності виконавчих органів міської ради» (зі змінами), з 01.01.2018 року районні управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради припинили свою діяльність шляхом ліквідації. Пунктом 13 вказаного рішення визначено, що після ліквідації управлінь соціального захисту населення Маріупольської міської ради, функції щодо соціального захисту населення міста Маріуполя здійснює департамент соціального захисту населення міської ради, який є правонаступником управлінь.

Таким чином, Відповідач є правонаступником УСЗН Кальміуського району Маріупольської міської ради.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Пункт 13 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок), містить більш вичерпний перелік підстав припинення виплати допомоги при народженні дитини.

У своєму відзиві на позовну заяву Відповідач в обґрунтування правомірності відмови у поновленні виплати допомоги при народженні дитини посилається на п. 13 Порядку, згідно до абз. 33 якого виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Суд не може погодитися з вказаною позицією Відповідача, оскільки з аналізу п. 13 Порядку вбачаються підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини, а саме: невиконання батьківських обов'язків, відмова від дитини, передання її на виховання до інтернату чи інших закладів, тощо. Відповідно, абзац 33 пункту 13 Порядку, на який посилається Відповідач, передбачає поновлення виплати допомоги, яка була зупинена з зазначених підстав.

Крім того, слід зазначити, що абз. 1 п. 55 розділу "Виплата державної допомоги сім'ям з дітьми" Порядку передбачає, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 35 Порядку передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

Також, згідно п.8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого ПКМУ № 595 від 07.11.2014р. (з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як передбачено п. 9.1 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 року № 345 (далі - Інструкція), у разі переїзду отримувача соціальної допомоги в іншу місцевість виплата допомоги за старим місцем проживання (реєстрації) припиняється. За новим місцем проживання (реєстрації) допомога призначається (подовжується її виплата) на підставі заяви та документів, визначених у відповідних нормативно-правових актах.

Згідно п. 9.3 Інструкції на підставі поданої заяви про продовження виплати допомоги за новим місцем проживання (реєстрації) Управлінням формується Запит особової справи отримувача допомоги до Управління за попереднім місцем її отримання, який направляється поштою або видається особисто отримувачу допомоги (якщо це зазначено у заяві) для передачі зазначеному Управлінню. У разі отримання запиту особової справи отримувача допомоги Управління зобов'язане не пізніше ніж протягом трьох робочих днів припинити виплату соціальної допомоги та направити особову справу за місцем вимоги разом із Супровідним листом до особової справи отримувача допомоги. До справи додається Довідка-атестат та довідка про призначені та виплачені протягом останніх 6-ти місяців соціальні допомоги.

У разі неможливості отримати особову справу та Довідку-атестат допомога продовжується (призначається) за фактичним місцем проживання її отримувача на підставі електронної справи, отриманої від державного підприємства „Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України”.

За неможливості протягом місяця одержати Довідку-атестат з управлінь, що залишаються в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, з метою захисту права громадян України на одержання призначеної згідно з чинним законодавством державної допомоги, неотримані суми допомоги одержувачам виплачуються за минулий період на підставі інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному сайті Міністерства соціальної політики України.

Суд вважає, що Позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім'ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Суд також вважає, що вини Позивача у не отриманні допомоги при народженні дитини вчасно не має. Позивач виховує дитину та виконує батьківські обов'язки, що не заперечується Відповідачем. Обмежень в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача, в Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей - не передбачено.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно не поновило Позивачу виплату допомоги при народженні дитини з часу її припинення, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Одночасно суд зауважує, що Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради вчинило не дії, а бездіяльність щодо ненарахування та невиплати Позивачу державної допомоги при народженні дитини з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (87524, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, 174, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 70, код ЄДРПОУ 41336065) про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради щодо ненарахування та невиплати державної допомоги при народженні дитини з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року, зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити нарахування та виплату заборгованості з державної допомоги при народженні дитини, яка утворилася з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Кальміуського району Маріупольської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року розмірі 1012 грн. 50 коп. щомісячно.

Зобов’язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з державної допомоги при народженні дитини, яка утворилася з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року в розмірі 35437 грн. 50 коп.

Звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення складене в повному обсязі 16 квітня 2018 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.