Постанова № 7342880, 16.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 року Справа № 2а-23974/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,

за участю сторін:

від позивача юрисконсульт

Шушняк Н.О. (довіреність від 05.01.2009 № 26/2)

від відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

підприємства Перевальської виправної колонії № 15 управління

Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області

до відділу Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції

про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони

на його відчуження від 10 червня 2009 року серії АВ № 171579,

знятої з оригіналу серії АА № 380021,

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2009 року підприємство Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 червня 2009 року серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021.

В позовній заяві позивач зазначив, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 червня 2009 року серії АВ № 171579, знята з оригіналу серії АА № 380021, винесена з порушенням вимог ст. 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» та ст. 26 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до вимог ст. 26 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» майно підприємств установ виконання покарань належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається. Крім цього, державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження арешт накладений на все майно, що належить підприємству Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, а не в межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, що є порушенням вимог ст. 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову не скористався.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вважає постанову відділу Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

10 червня 2009 року відділом Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021, якою в рамках зведеного виконавчого провадження накладено арешт на все майно, що належить підприємству Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, та заборонено здійснювати його відчуження.

Листом від 11 червня 2009 року № 8629/02-23/4 постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021, була направлена відділом Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції до МРВ ДАІ м. Алчевську для виконання та підприємству Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області для відома.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021, отримана позивачем 16 червня 2009 року вхідн. № 876.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Згідно із ст. 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору (частина 8 ст. 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» ).

Статтею 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» регламентовано, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника (ч. 2 ст. 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження»).

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021, винесена відділом Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції з порушенням вимог ч. 8 ст. 50 та ч. 2 ст. 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», оскільки арешт накладено на все майно, що належить підприємству Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, а не в межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання.

Крім цього, зазначена постанова суперечить вимогам Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Підприємство Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області відповідно до ст. 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» входить до складу державної кримінально-виконавчої служби України та згідно ч. 1 ст. 13 вказаного Закону є казенним підприємством, яке здійснює некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці.

Режим майна Державної кримінально-виконавчої служби України , до складу якої входить підприємство Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, визначений в ст. 26 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Відповідно до ст. 26 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань. Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо скасування постанови відділу Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 червня 2009 року серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 16 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову відділу Державної виконавчої служби Перевальського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10 червня 2009 року серії АВ № 171579, знятої з оригіналу серії АА № 380021.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства Перевальської виправної колонії № 15 управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області (ідентифікаційний код 08680336, місцезнаходження: 94300, Луганська область, Перевальський район, м. Перевальськ, вул. Тевелєва, буд. 1, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 21 липня 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська