Постанова № 7342847, 07.07.2009, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 2.11.17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року Справа № 2а-20030/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,

за участю сторін:

від позивача юрисконсульт

Гаврилюк О.В. (довіреність від 03.06.2009 №14-120д)

від відповідача головний державний податковий інспектор юридичного відділу

Домніна М.В. (довіреність від 08.01.2009 № 2)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

державного підприємства «Свердловантрацит» в особі

відокремленого підрозділу «Групова-збагачувальна фабрика «Центроспілка»

до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області

про визнання дій щодо розподілу та спрямуванню сум на погашення податкового боргу та пені протиправними, зобовязання зарахувати сплачені суми згідно призначенню платежу, вказаного у платіжних дорученнях, та зобовязання внести зміни до картки особового рахунку,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2009 року державне підприємство «Свердловантрацит» в особі відокремленого структурного підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними дій щодо розподілу та спрямуванню сум на погашення податкового боргу та пені, сплачених платіжними дорученнями від 25 квітня 2008 року № 156, від 20 травня 2008 року № 184, від 23 червня 2008 року № 229, від 16 липня 2008 року № 276, від 21 серпня 2008 року № 335, від 22 вересня 2008 року № 384, від 23 жовтня 2008 року № 416, від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, зобовязання державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області зарахувати суми, сплачені платіжними дорученнями від 25 квітня 2008 року № 156, від 20 травня 2008 року № 184, від 23 червня 2008 року № 229, від 16 липня 2008 року № 276, від 21 серпня 2008 року № 335, від 22 вересня 2008 року № 384, від 23 жовтня 2008 року № 416, від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, у відповідності із призначенням платежу виключно в рахунок сплати податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища відповідно до графіку сплати розстроченого податкового боргу за договором розстрочки від 26 квітня 2006 року № 11 та внести відповідні зміни до картки особового рахунку.

В позовній заяві позивач зазначив, що ним на виконання зобовязань за договором від 26 квітня 2006 року № 11 платіжними дорученнями від 25 квітня 2008 року № 156, від 20 травня 2008 року № 184, від 23 червня 2008 року № 229, від 16 липня 2008 року № 276, від 21 серпня 2008 року № 335, від 22 вересня 2008 року № 384, від 23 жовтня 2008 року № 416, від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, були сплачені суми на погашення розстрочених сум податкового боргу за договором про реструктуризацію податкового боргу від 26 квітня 2006 року № 11. В зазначених платіжних дорученнях було вказано призначення платежу «погашення податкової розстрочки згідно договору № 11 від 26.04.2006р., без ПДВ», але сплачені суми відповідачем згідно повідомлень від 22.12.2008 № 112130025824748 та від 22.01.2009 № 112130025879916 були розподілені та зараховані на погашення іншого податкового боргу по збору за забруднення навколишнього природного середовища та пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було самостійно визначено платником податків у платіжному дорученні. Але, незважаючи на відсутність таких повноважень, державна податкова інспекція в м. Свердловську Луганської області протиправно змінила в платіжних дорученнях від 25 квітня 2008 року № 156, від 20 травня 2008 року № 184, від 23 червня 2008 року № 229, від 16 липня 2008 року № 276, від 21 серпня 2008 року № 335, від 22 вересня 2008 року № 384, від 23 жовтня 2008 року № 416, від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28 призначення платежу «погашення податкової розстрочки згідно договору № 11 від 26.04.2006р., без ПДВ», розподілила і зарахувала сплачені суми на погашення іншої податкової заборгованості та пені. Вказані дії відповідача порушують право позивача на своєчасне та в повному обсязі виконання умов договору про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових санкцій).

Відповідач позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення проти позову від 08 травня 2009 року № 8577/10 (арк. справи 49). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суми, сплачені за платіжними дорученнями від 25 квітня 2008 року № 156, від 20 травня 2008 року № 184, від 23 червня 2008 року № 229, від 16 липня 2008 року № 276, від 21 серпня 2008 року № 335, від 22 вересня 2008 року № 384, від 23 жовтня 2008 року № 416, були зараховані в рахунок погашення реструктуризованого податкового боргу за договором від 26 квітня 2006 року № 11. Оскільки після сплати зазначених зобовязань у позивача внаслідок несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобовязань виник податковий борг, ДПІ в м. Свердловську Луганської області у відповідності до вимог п. 7.7. ст. 7, п.п. 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, п.п. 3.11.2 п. 3.11 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843, суми, сплачені за платіжними дорученнями від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, зараховувала у порядку календарної черговості погашення податкового боргу. Право проводити розподіл сплаченої суми на погашення податкового боргу (його частини) та погашення пені надано податковому органу п.п. 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою закріплено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

26 квітня 2006 року між сторонами у справі було укладено договір № 11 про реструктуризацію податкового боргу (без пені і штрафних (фінансових санкцій)) по збору за забруднення навколишнього природного середовища (арк. справи 23-24).

На виконання умов вищезазначеного договору та графіку погашення податкової розстрочки відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка» державного підприємства «Свердловантрацит» платіжними дорученнями від 25 квітня 2008 року № 156, від 20 травня 2008 року № 184, від 23 червня 2008 року № 229, від 16 липня 2008 року № 276, від 21 серпня 2008 року № 335, від 22 вересня 2008 року № 384, від 23 жовтня 2008 року № 416, від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, перерахувала за кожним платіжним дорученням 20649,14 грн. згідно призначення платежу на «погашення податкової розстрочки згідно договору № 11 від 26.04.2006р., без ПДВ» (арк. справи 10-19).

Згідно повідомлень ДПІ в м. Свердловську Луганської області від 22.12.2008 № 112130025824748, від 22.01.2009 № 112130025879916 та даних облікової картки відокремленого структурного підрозділу «Групова збагачувальна фабрика «Центроспілка» державного підприємства «Свердловантрацит» зміна призначення платежу відбулась в трьох платіжних дорученнях - від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, за іншими платіжними дорученнями (від 25 квітня 2008 року № 156, від 20 травня 2008 року № 184, від 23 червня 2008 року № 229, від 16 липня 2008 року № 276, від 21 серпня 2008 року № 335, від 22 вересня 2008 року № 384, від 23 жовтня 2008 року № 416) суми були зараховані згідно призначення платежу платіжних доручень в рахунок погашення реструктуризованого податкового боргу за договором від 26 квітня 2006 року № 11.

Судом відхиляються за необґрунтованістю доводи ДПІ в м. Свердловську Луганської області щодо правомірності дій відповідача по зарахуванню сплачених сум у порядку календарної черговості погашення податкового боргу і їх відповідністю вимогам п. 7.7. ст. 7, п.п. 16.3.3. п. 16.3 ст. 16 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123, п.п. 3.11.2 п. 3.11 розділу 3 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року № 290 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за № 522/7843, н а підставі наступного.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається відповідач як на обґрунтування права зараховувати сплачені позивачем суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику .

Беручи до уваги вищевикладене, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства.

За приписами статті 8 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» порядок зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України. Згідно статті 50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 4 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року № 131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03 березня 2008 року № 80) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за № 67/5258, платники перераховують платежі до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника. Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку України.

Сплатою платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж, Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 07 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області щодо розподілу та направлення сум, сплачених за платіжними дорученнями від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості погашення податкового боргу та пені, а не на погашення розстрочених сум податкового боргу за договором про реструктуризацію податкового боргу від 26 квітня 2006 року № 11 згідно призначення платежу платіжних доручень.

Зобовязати державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області зарахувати суми, сплачені за платіжними дорученнями від 21 листопада 2008 року № 461, від 19 грудня 2008 року № 534, від 22 січня 2009 року № 28, на погашення розстрочених сум податкового боргу за договором про реструктуризацію податкового боргу від 26 квітня 2006 року № 11 згідно призначення платежу платіжних доручень і внести відповідні зміни до картки особового рахунку відокремленого підрозділу «Групова-збагачувальна фабрика «Центроспілка» державного підприємства «Свердловантрацит» (ідентифікаційний код 26350022).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відокремленого підрозділу «Групова-збагачувальна фабрика «Центроспілка» державного підприємства «Свердловантрацит» (ідентифікаційний код 26350022, місцезнаходження: 94824, Луганська область, м. Свердловськ, смт. Комсомольський) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 01 грн. 70 коп. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 13 липня 2009 року.

Суддя Т.І. Чернявська