Постанова № 73423056, 12.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 660/1039/17 Головуючий в І інстанції Каневський В.О.

Номер провадження №22-ц/791/319/2018 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого (суддя-доповідач)Полікарпової О.М.суддів:Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарПісоцька Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області у складі судді Каневського В.О. від 06 грудня 2017 рокуу цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В

В листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ «Укрсоцбанк», Банк) звернулося до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 01.10.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та відповідачкою був укладений договір кредиту №Ф050625П, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 60 089,64 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Банк зазначає, що відповідно до п.7.3 договору цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Закінчення кінцевого терміну погашення кредиту, передбаченого п.1.1. договору не призводить до закінчення строку дії договору і не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. На виконання умов договору позичальнику направлялася вимога про досудове врегулювання спору, яка останнім виконана не була.

Внаслідок порушення відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, станом на 25.09.2017 року виникла заборгованість в розмірі 120 100,27 грн., яку Банк просив стягнути на свою користь з ОСОБА_5

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5 в повному об'ємі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми ст.253 ЦК України, оскільки часом настання права позивача звернутися до суду є не дата останнього платежу здійсненого відповідачкою, а дата повідомлення (отримання) нею вимоги про дострокове повернення кредитних коштів і усунення недоліків, яка Банком направлена 24.10.2017 року і отримана відповідачкою. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущений.

Зазначав, що ПАТ «Укрсоцбанк» виконав свої зобов'язання належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти, однак відповідачка уникає відповідальності, встановленої договором. Оскільки зобов'язальні правовідносини за кредитним договором не припинені, заборгованість не погашена, то, відповідно до положень ЦК України, ПАТ «Укрсоцбанк» має право на нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за договором. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 доводи апелянта не визнає, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема посилається на те, що позивачем не було дотримано передбаченого законом строку позовної давності, оскільки остання оплата по кредиту була здійснена 03.11.2008 року, а Банк з відповідним позовом звернувся до суду лише у вересні 2017 року, тобто з пропуском установленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідачка проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову Банку, суд першої інстанції виходив з того, що останній раз платіж за кредитним договором було здійснено 03.11.2008 року, при цьому, кредитним договором визначено кінцевий строк погашення заборгованості до 24.11.2012 року, а позов подано до суду 14.11.2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якого, у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України, заявила відповідачка.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.11.2005 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту №Ф050625П, відповідно до умов якого Банк надав відповідачці у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості, повернення, платності та цільового використання грошові кошти у розмірі 15800 доларів США, з кінцевим строком повернення кредиту до 24.11.2012 року, зі сплатою 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7-12).

Згідно з п.1.1.1 договору порядок погашення суми заборгованості розрахований з грудня 2005 року по листопад 2012 року, відповідачка зобов'язалася щомісячно погашати заборгованість розміром 188,00 доларів США.

Пунктом 1.1.2 договору вказано, що погашення кредиту здійснюється до 10 (десятого числа) місяця, наступного за місяцем, передбаченим у графіку, та в останній день користування кредитом з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 24 листопада 2012 року, на умовах, визначених договором.

У п.2.4 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360), щомісячно двічі на місяць, 16 числа та в останній робочий день місяця, при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п.2.4.1 договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок НОМЕР_1 в Херсонській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» 10 числа місяця наступного за тим, у якому нараховані проценти. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно п.2.4 договору у попередній робочий день.

Згідно п.3.3.8 договору позичальник зобов'язувався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4-2.5 договору.

Пунктом 3.3.9 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору.

01.10.2007 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 та 20.10.2008 року додаткову угоду №2 до зазначеного вище договору кредиту, відповідно до умов яких, сторони дійшли згоди здійснити заміну валюти кредитування з долару США на гривню, збільшити відсоткову ставку за користування кредитом з 13 % на 15 % річних, а з 20.10.2008 р. встановлено дану ставку в розмірі 22 % річних (а.с.13-19).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов кредитного договору відповідачка протягом тривалого часу не здійснювала погашення щомісячних платежів та процентів за користування кредитом у встановлені строки. Заборгованість станом на 25.09.2017 року становить 120 100,27 грн. і складається: із заборгованості за кредитом в розмірі 48 461,64 грн.; заборгованості по відсотках в розмірі 37 655,69 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 13 240,80 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 8 770,71 грн.; розміру інфляційних витрат за кредитом 7 366,17 грн.; розміру інфляційних витрат за відсотками 4 605,26 грн.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктом 3.3.8, 3.3.9 цього договору протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 врегулювали у кредитному договорі дострокове повернення кредитних коштів, тобто змінили строк виконання основного зобов'язання та визначили умови такого повернення коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що зобов'язальні правовідносини за кредитним договором не припинені, заборгованість відповідачки не погашена, а тому відповідно до положень ЦК України ПАТ «Укрсоцбанк» має право на нарахування відсотків та інших штрафних санкцій за договором, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст.261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка у суді першої інстанції подала заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

При цьому, з розрахунку заборгованості за кредитом №Ф050625П від 25.11.2005 року вбачається, що ОСОБА_5 останній платіж в погашення боргу згідно з графіком, визначеним п.1.1.1 договору здійснила 03.11.2008 року у сумі 969 грн. (а.с.25).

Наступний платіж, згідно графіку мав бути внесений до 10.11.2008 року, однак відповідачка вказаний платіж не здійснила, а тому за визначенням пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто з 09.01.2009 року.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання (повернення усієї суми кредиту) було змінено на 09.01.2009 року, то саме з цього моменту у позивача виникнуло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак Банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 14.11.2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Після зміни строку виконання зобов'язання на 14.11.2017 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Інших доводів, які б давали підстави до скасування рішення суду апеляційна скарга не містить.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з вищевказаних підстав.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення 17 квітня 2018 року.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді підпис Л.П. Воронцова

підпис П.Я. Ігнатенко

З оригіналом згідно:

Постанова набрала законної сили 12 квітня 2018 року

Копія постанови оформлена 17 квітня 2018 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання О.В. Прушинська