Рішення № 73414996, 05.04.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2018 року м. Ужгород№ 807/2021/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинець Д.В.

при секретарі судового засідання - Фількорн В.В.

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представника позивача - Мороз Б.Ф.,

представника відповідача - Брунцвик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційно транспортна компанія "СІКО" (вул. Коритнянська, буд. 25, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 05 квітня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено та підписано 16 квітня 2018 року.

14 грудня 2017 року, Головне управління ДФС у Закарпатській області (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО" (далі - відповідач), в якій просить: 1) прийняти позовну заяву до свого провадження; 2) розглянути справу без участі представника позивача; 3) винести судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО", код ЄДРПОУ - 30506880 із місцезнаходженням: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коритнянська, буд. 25, податковий борг у розмірі 423527,00 грн. по платежу 30 14010100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках (а.с.4-6). Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем до податкового органу самостійно подано податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.06.2017 р. №9117447816 за травень 2017 року із самостійно задекларованою сумою податку, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 423744,00 грн., однак сплатив її тільки частково у сумі 217,00 грн., тому така заборгованість вважається узгодженою. В добровільному порядку вищезазначену суму податкового боргу відповідачем не погашено, а тому податковий орган звернувся до суду для примусового стягнення даної суми.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила, обгрунтовуючи обставинами, наведеними у відзиві на адміністративний позов б/н від 24.01.2018 р. (а.с. 25-30). Так, зокрема, зазначила, що податковий борг з податку на додану вартість виник у зв'язку з відчуженням комплексу нерухомого майна та земельної ділянки, що належали відповідачу на праві власності. Правомірність такого відчуження відповідачем оскаржується в порядку господарського та цивільного судочинства. Вважає, що зазначені комплекс нерухомого майна та земельна ділянка вибули з його власності без достатніх правових підстав, в результаті чого і виник податковий борг зі сплати податку на додану вартість, підлягають поверненню у його власність, а тому не підлягають обкладенню ПДВ. Тому, на його думку, стягнення такого податкового боргу є передчасним.

07 лютого 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив б/н від 06.02.2018 р., відповідно до якої доводи відповідача, зазначені у відзиві, вважає безпідтавними й необгрунтованими з огляду на те, що вказані ним цивільні та господарські справи не мають відношення до предмета даного адміністративного спору, оскільки результат їх вирішення не впливає на факт подання ним податкової декларації з податку на додану вартість із самостійно задекларованою сумою податку у розмірі 423744,00 грн.

В поданих до суду запереченнях на відповідь б/н від 14.02.2018 р. відповідач з доводами позивача не погоджується та зазначає, що результатом оскарження ухвали Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2016 р. у справі №5008/579/2012 є те, що вона не набрала законної сили та всі наслідки, пов'язані з її виконанням, втратили юридичну значимість. Вважає, що наслідком задоволення його вимог в господарській та цивільній справах стане поворот виконання судового рішення та витребування відчуженого майна з чужого незаконного володіння, в результаті чого буде скасовано податкове зобов'язання з моменту його виникнення шляхом коригування в порядку та спосіб, передбачений п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, раніше поданої відповідачем податкової декларації.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Експедиційно транспортна компанія "СІКО" зареєстровано за адресою: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коритнянська буд. 25, код ЄДРПОУ 30506880, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-11).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, станом на 29 листопада 2017 року за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 423527,00 грн. по платежу 30 14010100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".

Вищевказана заборгованість у відповідача виникла у зв'язку з наступним.

18 червня 2017 року відповідачем до податкового органу самостійно подано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року №9117447816, відповідно до якої позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до державного бюджету, становить 423744,00 грн. (а.с. 13).

Проте самостійно задекларована сума грошового зобов'язання сплачена відповідачем тільки частково, а саме, в розмірі 217,00 грн., тому його податковий борг становить 423527,00 грн. (а.с.12).

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (з наступними змінами та доповненнями; далі - ПК України) встановлено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до вимог п.57.1. статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Вказане кореспондується з положенням пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України.

Відповідно до вимог пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд вважає, що, враховуючи вищенаведені законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, сума самостійно задекларованого відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 423744,00 грн. є узгодженою платником податку та підлягає сплаті до бюджету в порядку та строки, визначені ПК України.

Відповідно до п.14.1.153 п.14.1 ст.14 даного Кодексу, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У зв'язку з несплатою узгодженої суми податку відповідачу на підставі п.59.1 ст.59 ПК України було виставлено податкову вимогу від 06 липня 2017 року №2408-17 про наявність податкового боргу у розмірі 423527,00 грн. за узгодженим податковим зобов'язанням, яка була відправлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14).

Заборгованість відповідача по сплаті до бюджету податкового боргу у розмірі 423527,00 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема: податковою декларацією з податку на додану вартість від 18 червня 2017 року (а.с.13), податковою вимогою від 06 липня 2017 року №2408-17 (а.с.14), обліковою карткою платника податку (а.с.12) та розрахунком податкового боргу (а.с.7).

Станом на день розгляду даної адміністративної справи судом відповідач заборгованість не сплатив, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє посилання відповідача на розгляд в порядку цивільного та господарського судочинства справ стосовно правомірності відчуження комплексу нерухомого майна та земельної ділянки, що належали відповідачу на праві власності та стали підставою для виникнення оскаржуваного податкового зобов'язання, з огляду на норми п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 та п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно приписів п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За наведених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.241, ч.3 ст.243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційно транспортна компанія "СІКО" (вул. Коритнянська, буд. 25, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 30506880) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО" (вул. Коритнянська, буд. 25, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 30506880) податковий борг по платежу 30 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках, у розмірі 423527,00 грн. (Чотириста двадцять три п'ятсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

СуддяД.В. Іванчулинець