Постанова № 73410411, 05.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. Справа№ 910/18162/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

При секретарі Ярмак О.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 05 квітня 2018 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІндустріалБанк"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 11.12.2017 (повне рішення складено 13.12.2017)

у справі № 910/18162/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІндустріалБанк"

про стягнення неустойки за договором оренди від 22.05.2008 №ПР/Л-03-317/НЮА-158 в розмірі 25890,58 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/18162/17 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "ІндустріалБанк" в доход Державного бюджету 25 890 грн. 58 коп. неустойки.

На підставі рішення суду з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "ІндустріалБанк" підлягає стягненню на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у спірних відносинах сторони здійснювали пролонгацію Договору не на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а договорами про зміни № 3 від 15.11.2010 р. та № 5 від 17.12.2012 р. змінювали пункт договору, який передбачав менш ніж трирічний строк.

Апелянт вважає, що з огляду на п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12, ст. ст. 793 та 794 ЦК України, договори про зміни № 3 від 15.11.2010 р. та № 5 від 17.12.2012 р. підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а отже вони не вважаються укладеними та не створили прав та обов'язків для сторін щодо строку дії договору.

На думку апелянта, факт нікчемності договорів про зміни № 3 від 15.11.2010 р. та № 5 від 17.12.2012 р. є доведеним, а враховуючи ту обставину, що сторони не заявляли про припинення договору, єдиним законним способом продовження Договору є продовження на підставі ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

02.04.2018 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

01.12.2003 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (орендодавець за умовами договору) та Акціонерним банком "Експрес-Банк" (орендар за умовами договору) був укладений договір № ПР/Л-03-317/НЮА-158 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2003.

Відповідно до п. 1.1. укладеного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно з метою ефективного використання державного майна, а саме нежитлове приміщення на вокзалі ст. Запоріжжя-1, загальною площею 20,3 кв.м., розміщене за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 2, що знаходиться на балансі вокзалу Запоріжжя структурного підрозділу орендодавця.

30.11.2007 був укладений договір № 2-зс про передачу прав орендодавця за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158 (відступлення права вимоги), відповідно до п. 1.1 якого Державне підприємство "Придніпровська залізниця" передає, а регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області приймає в повному обсязі права орендодавця по договору оренди державного майна від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158.

22.05.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір про зміни № 2 до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2008 № ПР/Л-03-317/НЮА-158, що знаходяться на балансі відокремленого структурного підрозділу вокзалу Запоріжжя-1 державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно, а саме: - вбудовані в перший поверх будівлі залізничного вокзалу Запоріжжя -1 нежитлові приміщення (літера А-3, приміщення з № 61 по № 63 включно, приміщення сумісного користування площею 2,4 кв.м.) загальною площею по внутрішньому обміру 20,3 кв.м. відповідно до плану першого поверху з технічного паспорту будівлі, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 6-Г. Орендоване майно перебуває на балансі відокремленого структурного підрозділу вокзалу Запоріжжя-1 державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновком про його вартість і на дату оцінки 31.07.2003 становить 39400,00 грн. (додаток № 2) (п. 1.3 договору).

У відповідності до п. 1.2 договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення відділення Дніпропетровської філії АБ "Експрес-Банк".

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном одночасно з підписанням сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами та доповненнями) на момент переукладення договору про зміни, відповідно до цільового призначення, визначеного в п. 1.2 і складає без ПДВ 11820,00 грн.

Розмір орендної плати за перший після перерахунку місяць оренди (за травень 2008 року) становить без ПДВ 1861,65 грн., збільшений на індекс інфляції за травень 2008 року (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.4 договору).

Орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% від розміру орендної плати за кожний місяць до Державного бюджету через органи Державного казначейства; 30% від розміру орендної плати за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок (п. 3.7 договору).

Згідно із п. 5.12 договору у разі припинення або розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства протягом трьох днів з дати розірвання (припинення) орендар зобов'язується повернути орендодавцеві або балансоутримувачу, за вказівкою орендодавця орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві (балансоутримувачу) збитки, що виникли у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Розділом 6 договору визначено права орендаря, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що термін дії договору оренди продовжений до 01.11.2010 року.

Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються договором про зміни, який є невід'ємною частиною договору при наявності згоди балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти переданим в оренду майном.

Згідно з п. 10.6. договору договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Майно вважається поверненим орендодавцеві (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (сторону, яка передає майно) (п. 10.11 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно балансоутримувачу у разі припинення дії договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту приймання-передавання, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

22.05.2008 на виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передавання державного нерухомого майна, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно.

Договором про зміни № 3 від 15.11.2010 термін дії договору оренди продовжено по 01.11.2012.

Договором про зміни № 4 від 31.10.2011 внесено зміни в п. 3.1, 3.2, 5.10, 10.3 договору про зміни № 2 до договору оренди нерухомого майна від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158.

Договором про зміни № 5 від 15.11.2010 термін дії договору оренди продовжено по 01.10.2014 включно.

29.09.2014 Державна адміністрація залізничного транспорту України листом № ЦЦР-6/83 за результатом звернення від 22.07.2017 № 07-13-04832 щодо продовження терміну дії договору оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158 частини нежитлового приміщення центральної зали першого поверху будівлі вокзалу площею 20,3 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 6Г, що обліковується на балансі вокзалу Запоріжжя-1 Придніпровської залізниці; орендар - ПАТ "АБ "Експрес-Банк" у зв'язку з прийняттям рішення Кабінетом Міністрів України про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не погодила продовження терміну дії вказаного договору, зазначивши про необхідність повернути орендоване майно балансоутримувачу у порядку, встановленому законодавством.

Листом від 08.10.2014 №19-15-06555 позивач повідомив відповідача про припинення терміну дії договору оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158 державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки Державна адміністрація залізничного транспорту України повідомила регіональне відділення про відмову в продовженні договору оренди. Разом з вказаним листом відповідачу був надісланий акт прийому-передачі по договору оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158. Про отримання вказаного листа відповідачем 13.10.2017 свідчить відмітка уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

20.10.2014 відповідач звернувся до Державної адміністрації залізничного транспорту із листом № 01-18/835 щодо продовження терміну дії договору оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158, за наслідками розгляду якого Державна адміністрація залізничного транспорту, враховуючи пропозицію орендаря, погодила продовження терміну дії вказаного договору оренди строком до 01.04.2015 за умови встановлення стартового розміру орендної плати за 1 кв.м. не нижче 400,00 грн.

Позивач листом від 23.12.2014 за вих. №19-13-08179 повідомив відповідача про надіслання запиту органу, уповноваженому управляти відповідним державним майном - Міністерству інфраструктури України, запит про можливість та умови оренди зазначеного майна.

За доводами позивача, у зв'язку з тим, що сторони не досягли згоди щодо продовження терміну дії договору договір є таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

25.12.2014р. на адресу відповідача направлено претензію від 25.12.2014р. за вих. №19-01-08235 з вимогою про повернення орендованого майна та стягнення неустойки, яка в частині сплати неустойки залишилась без задоволення.

Позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 25890,58 грн. неустойки за договором оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Бюджетного кодексу України органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Частиною 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. № 106 Фонд державного майна України є органом, що контролює справляння надходжень до державного бюджету України.

Разом із тим, Регіональне відділення ФДМ України по Запорізькій області у відповідності до Положення про Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області, затвердженого Головою Фонду державного майна України від 19.07.2012р., є державним органом, що здійснює державну політику у сфері приватизації та оренди державного майна. На регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області покладено захист державних інтересів в цій сфері.

Відповідно до п. 5.3 Положення РВ ФДМ України по Запорізькій області здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, зокрема, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати, по яких погоджений регіональним відділенням.

Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з виконанням позивачем його функцій контролю за виконанням умов договору оренди, в тому числі реалізацією його права стягнення з порушників зобов'язання заборгованості. Законодавчими актами України, що передбачають порядок та підстави розірвання договору, є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За своєю правовою природою договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що термін користування майном визначається сторонами в договорі. Строк може бути визначений періодом в часі або конкретною датою.

Як вбачається з умов договору оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158 сторонами узгоджений строк дії договору оренди та строк припинення правовідносин між сторонами відносно оренди спірного об'єкту по 01.11.2010р. включно. В подальшому, договором про зміни № 5 від 17.12.2012 термін дії договору оренди продовжено по 01.10.2014, включно.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (статтею 26 Закону) встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.

Виходячи з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених в договорі, є правовим наслідком закінчення строку дії договору оренди.

Обов'язок орендаря повернути майно в разі закінчення строку дії договору оренди передбачений також і п. 5.12.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи визначену в п.10.1 договору дату закінчення строку його дії, а також приписи ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, ст. 764 Цивільного кодексу України, умови п.10.6 договору суд дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами припинились у зв'язку із закінченням строку дії договору і після 01.10.2014 не продовжувались у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна та ст.764 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158 припинились 01.10.2014, і саме з цієї дати відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування об'єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення орендодавцеві або балансоутримувачу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому, термін „негайно" застосований у відповідному положенні Цивільного кодексу України для визначення строку щодо повернення речі, а саме одразу після припинення договору. Тобто, на наступний день після спливу останнього дня строку, впродовж якого відповідно до договору наймач мав право користуватись річчю, яку передав йому наймодавець.

Як зазначено вище, договір оренди є припиненим з 01.10.2014, проте в порушення наведених норм чинного законодавства, відповідачем остаточно орендоване приміщення звільнено 28.01.2015, про що свідчить акт приймання-передачі державного нерухомого майна орендованого по договору оренди від 01.12.2003 № ПР/Л-03-317/НЮА-158 та не заперечується сторонами.

Тобто, враховуючи невиконання відповідачем положень ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України щодо негайного повернення орендованого майна, у позивача виникло право вимагати сплати неустойки в розмірі, що визначений ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Доводи відповідача про те, що листом від 20.10.2014 № 01-18/835 він звернувся до балансоутримувача з проханням про продовження терміну дії договору і за відсутності заперечень, відповідач розраховував на продовження користування об'єктом оренди на підставі договору оренди, суд відхиляє як необґрунтовані.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 ЦК України умовою припинення договору є, зокрема, наявність відповідної заяви орендодавця протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Орендодавцем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області листом від 08.10.2014 №19-15-06555 було повідомлено відповідача про припинення терміну дії договору та необхідності повернути орендоване майно.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав, тобто необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція, зокрема, викладена в постановах Верховного суду України від 19.08.2014 р. у справі №3-70гс14 та від 02.09.2014 р. у справі №3-85гс14.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Разом з тим, орендар не здійснив жодних дій, спрямованих на фактичне повернення орендованого майна, продовжував знаходитись в орендованому приміщенні після припинення договору, а отже не вжив всіх залежних від нього заходів виконання умов договору стосовно повернення майна, які залежали насамперед від його волі.

Наявна в матеріалах справи переписка між сторонами не може свідчити про наявність достатніх правових підстав для перебування відповідача у орендованому приміщенні після припинення строку дії договору оренди.

Заперечення відповідача про те, що позивачем невірно обраховано розмір заявленої до стягнення неустойки, оскільки відповідачем за період з 02.10.2014 по 28.01.2015 як позивачу так і балансоутримувачу було здійснено оплату за користування майном за договором оренди в загальній сумі 27052,32 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3997 від 10.11.2014, № 4001 від 10.11.2014, № 2210 від 09.12.2014, № 2214 від 09.12.2014, № 7077 від 09.01.2015, № 7078 від 09.01.2015, № 20099 від 09.02.2015, № 20098 від 09.02.2015, а отже на цю суму має бути зменшено загальний розмір неустойки, також не заслуговують на увагу, оскільки вказані платежі вносились відповідачем саме як сплата орендної плати, а не сплата неустойки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною другою ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності та спеціальних строків нарахування є неправильним (постанова Верховного Суду України від 20.03.2012 року у справі № 40/117).

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

За таких обставин, колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності порушень ПАТ "АБ "Експрес-Банк" (правонаступником якого є ПАТ АКБ "ІндустріалБанк") зобов'язань за договором оренди та правомірністю застосування до порушника санкцій у вигляді стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 9.3 договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми неустойки у розмірі 25890,58 грн. за період з 02.10.2014 по 28.01.2015, колегія вважає його обґрунтованим, виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому судом задовольняється вимога позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 25890,58 грн. за період з 02.10.2014 по 28.01.2015.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в рішенні обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "ІндустріалБанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/18162/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 у справі № 910/18162/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/18162/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська