Рішення № 73409245, 11.04.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.2018 Справа № 905/2319/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кошевій А.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДіПі Інжинірінг”, м. Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в розмірі 1122695,90грн., пені в розмірі 47260,20грн., 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5513,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

В судовому засіданні оголошено

перерву з 15.03.2018 до 11.04.2018,

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДіПі Інжинірінг”, м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 736301,23грн., пені в розмірі 26632,57грн., 3% річних у розмірі 3195,90грн., втрати від інфляції у розмірі 470,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про виконання робіт з порізки та запилювання торців незавершеної продукції (сортовий і фасонний прокат) у т.ч. роботи з розмітки, маркування, пакування, зачистки поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції ВПЦ від 17.01.2017 №035/37 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 10.10.2017 господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №905/2319/17.

21.11.2017 відповідач надав відзив на позовну заяву №09-9/22 від 20.11.2017 з документами, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що на момент пред’явлення позовної заяви до суду у позивача було відсутнє право на пред’явлення позовної заяви до відповідача щодо стягнення заборгованості. Зазначив, що відповідачем згідно договору №035/37 від 17.01.2017 був нарахований штраф на суму 1491000,00грн. за порушення позивачем зобов’язань та застосовані оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу на суму штрафів, які підлягають стягненню з позивача шляхом направлення відповідного повідомлення.

21.11.2017 ухвалою суду продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Розгляд справи відкладався.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017.

Ухвалою суду від 20.12.2017 суд ухвалив розглядати справу №905/2319/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Згідно відповіді на відзив, що надійшов до суду 11.01.2018, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, та зазначає, що відповідачем не доведено надання продукції на порізку, зачистку, запиловку позивачу у кількості, що не відповідає актам виконаних робіт за спірний період, отже застосування штрафних санкцій є необґрунтованим.

16.01.2018 від позивача до канцелярії суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 1122695,90грн., пені в розмірі 47260,20грн., 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5513,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем подано в порядку та за правилами, визначеними ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

06.02.2018 від відповідача надійшли пояснення щодо заяви про збільшення позовних вимог №09-9/22 від 01.02.2018, в яких відповідач наполягає, що у позивача відсутнє право на стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних та втрат від інфляції.

07.02.2018, 06.03.2018 позивачем та 11.04.2018 відповідачем до суду надані додаткові пояснення, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось ухвалами суду.

Ухвалою від 15.03.2018 підготовче провадження закрито, призначено розгляд справи по суті на 15.03.2018 року о 09:50 год. (після закінчення підготовчого засідання). 15.03.2018 ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні до 11.04.2018.

Позивач у судових засіданнях просив суд задовольнити позовні вимоги, відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

17.01.2017 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ДіПі Інжинірінг” (Підрядник) та відповідачем, Приватним акціонерним товариством “Металургійний комбінат “Азовсталь” (Замовник) укладено договір №035/37 про виконання робіт з порізки та запилювання торців незавершеної продукції (сортовий і фасонний прокат) в т.ч. роботи з розмітки, маркування, пакування, зачистки поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції ВПЦ (договір).

Відповідно до п.1.1. договору Підрядник зобов’язується власними та/або залученими силами за завданням Замовника згідно з умовами договору виконати роботи з порізки та запилювання торців незавершеної продукції (сортовий і фасонний прокат) у т.ч. роботи з розмітки, маркування, пакування, зачистки поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції Великосортного прокатного цеху Замовника, згідно Додатку №9, завдання на виконання робіт видається Підряднику на початку зміни представникам Замовника.

В п. 1.4. в редакції додаткової угоди від 23.06.2017 зазначено: щозміни, на початку кожної зміни, майстра та/або бригадир цеху замовника передають під особистий розпис одному з представників підрядника, вказаних в додатку № 17 до договору, які повинні знаходитися на території Замовника, заповнене і підписане змінне завдання на запланований об’єм робіт згідно за формою Додатків №№19,20 до цього Договору. Підрядник зобов'язаний протягом зміни виконати обсяг робіт, вказаний у відповідному змінному завданні. Після закінчення зміни в змінному завданні вказується фактично виконані обсяги робіт. Підрядник зобов'язаний наприкінці зміни надати Замовнику змінне завдання для вказівки фактично виконаного обсягу робіт.

Вартість робіт, виконаних Підрядником за Договором, визначається згідно з цінами, зазначеними в Додатку №1 (п.2.1.договору).

Сума договору є орієнтованою та складає 3688245,46грн. без врахування 20% ПДВ, 737649,09грн. сума ПДВ, 4425894,55 грн. всього з урахуванням 20% ПДВ (п.2.5.договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2017 до договору).

Відповідно до ч.2 п.4.1.1. договору виконані роботи з порізки і запилювання торців незавершеної продукції (сортовий і фасонний прокат), в т.ч. роботи з розмітки, маркування, пакування, зачистки поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції ВПЦ визначаються шляхом підписання не пізніше 25 числа кожного звітного місяця двосторонніх актів: акту прийому-передачі виконаних робіт з порізки та запилювання торців незавершеної продукції на мірні, кратні, немірні довжини (сортовий і фасонний прокат) ВПЦ (Додатку №11) та акту прийому – передачі виконаних робіт на зачистки поверхневих дефектів сортової і фасонної продукції ВПЦ (Додатку №12).

Замовник зобов’язаний здійснити оплату за надані послуги Підряднику упродовж 30-ти календарних днів з дати прийняття рахунку Підрядника, наданого на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (п.4.1.3.договору).

Згідно п. 9.1. договору передача металопродукцїї Підряднику здійснюється на початку зміни представником Замовника (Додаток № 8 до цього Договору) по акту прийому-передачі продукціїдля виконання робіт з порізки та запилювання торців незавершеної продукції та акту прийому-передачі продукції по зачистці поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції (Додаток 15, Додаток 16 до Договору), який підписується уповноваженими представниками Сторін в двох екземплярах. Вказані акти на початку зміни формуються представником Замовника. По закінченню зміни представник Замовника приймає виконання робіт. Підрядник щомісячно не пізніше 25-го числа кожного звітного місяця, на підставі даних актів прийому-передачі (Додаток №15, Додаток №16 до Договору) формує акт щодо отриманих матеріалів після порізки та запилювання торців незавершеної продукції на мірні, кратні, немірні довжини сортової продукції (Додаток 13 до Договору) та акт щодо отриманих матеріалів після зачистки поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції (Додаток №14 до Договору), які підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріплюються печатками. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно по факту виконання робіт на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (Додаток №11, Додаток №12 до Договору), який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками.

Згідно з п.15.2. договору у випадку порушення Замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених Договором, Замовник зобов’язується оплатити Підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Пунктом 15.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 20.03.2017 до договору), у разі несвоєчасного або неповного виконання Підрядником робіт, передбачених у відповідності до змінного завдання Замовника, Підрядник за вимогою Замовника зобов’язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі, передбаченому Додатком №21 (порушення підрядником строків та об’ємів робіт, зазначених у змінному завданні) до цього договору, а також відшкодувати усі спричиненні Замовнику збитки.

В Додатку №21 до договору зазначено, що за порушення строків та об’ємів робіт, зазначених у змінному завданні сторони встановили штраф в розмірі 5000,00 грн. за кожний випадок порушення.

Крім цього, сторони у п. 15.8. договору узгодили, що у разі порушення Підрядником прийнятих на себе, у відповідності до цього договору, зобов’язань (включаючи, але не обмежуючись наступним: неякісне та/або несвоєчасне виконання робіт, та/або виконання робіт з порушенням діючих норм та правил, у зв’язку з чим завершення робіт у строк та/або згідно з завданням Замовника стає явно неможливим), Замовник вправі застосувати до Підрядника одну з чи одночасно усі (на власний розсуд) оперативно-господарські санкції, зокрема, зменшити суму грошових коштів, що підлягають перерахуванню Підряднику, на суму неустойки та/або штрафів, які підлягають стягненню з Підрядника згідно умов цього договору. Вказані оперативно-господарські санкції застосовуються Замовником шляхом направлення Підряднику відповідного повідомлення на адресу Підрядника, що зазначений в цьому договорі.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов’язань за цим договором (п.17.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, підрядником виконано роботи за договором про виконання робіт з порізки та запилювання торців незавершеної продукції (сортовий і фасонний прокат) в т.ч. роботи з розмітки, маркування, пакування, зачистки поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції ВПЦ №035/37 від 17.01.2017 що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт №78 від 20.04.2017 на суму 146956,38грн., №100 від 22.05.2017 на суму 24826,02грн., №101 від 22.05.2017 на суму 138372,94грн., №115 від 23.06.2017 на суму 164401,81грн., №116 від 23.06.2017 на суму 77875,39грн., №135 від 21.07.2017 на суму 123826,96грн., №136 від 21.07.2017 на суму 29650,60грн., №152 від 21.08.2017 на суму 133559,69грн., №153 від 21.08.2017 на суму 51986,78грн., №176 від 21.09.2017 на суму 96616,69 грн., №177 від 21.09.2017 на суму 34388,92 грн., №187 від 14.10.2017 на суму 209521,16 грн., №188 від 14.10.2017 на суму 45867,90 грн., на загальну суму 1277851,24 грн.

Акти підписані сторонами без заперечень, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з виконання робіт на загальну суму 1277851,24 грн.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату виконаних робіт №ГОІНЖ000078 від 20.04.2017 на суму 146956,38грн., № ГОІНЖ000100 від 22.05.2017 на суму 24826,02грн., №ГОІНЖ000101 від 22.05.2017 на суму 138372,94грн., № ГОІНЖ000115 від 23.06.2017 на суму 164401,81грн., № ГОІНЖ000116 від 23.06.2017 на суму 77875,39грн., № ГОІНЖ000135 від 21.07.2017 на суму 123826,96грн., № ГОІНЖ000136 від 21.07.2017 на суму 29650,60грн., № ГОІНЖ000152 від 21.08.2017 на суму 133559,69грн., № ГОІНЖ000153 від 21.08.2017 на суму 51986,78грн., № ГОІНЖ000176 від 21.09.2017 на суму 96616,69 грн., № ГОІНЖ000177 від 21.09.2017 на суму 34388,92 грн., № ГОІНЖ000187 від 14.10.2017 на суму 209521,16грн., № ГОІНЖ000188 від 14.10.2017 на суму 45867,90 грн. Позивачем надані означені копії рахунків, на яких стоїть підпис директору з виробництва відповідача без зазначення дати підпису. Відповідачем до матеріалів справи надані копії зазначених рахунків, на яких біля підпису директору з виробництва відповідача кульковою ручкою зазначені дати акцепту, які відрізняються від дат рахунків на оплату. Суд приймає до уваги саме рахунки позивача, оскільки рахунки за виконані роботи виставлялися саме підрядником (позивачем), які були підписані представником замовника (відповідача) без зазначення дат, отже дата акцепту співпадає з датою рахунку.

Відповідач здійснив частково оплату, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 1122695,90 грн.

Відповідач наполягає, що за невиконання позивачем умов договору відповідач відповідно до п. 15.1 договору нарахував штраф на загальну суму 1491000,00 грн.

Відповідач повідомив позивача (копії повідомлень та докази їх направлень позивачу наявні в матеріалах справи), що згідно п. 15.8 договору застосовує до позивача оперативно-господарські санкції, зокрема, щодо зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню підряднику, на суму штрафу, яка підлягає стягненню з підрядника згідно умов цього договору. Згідно довідки відповідача від 01.02.2018 станом на 31.01.2018 в бухгалтерському обліку ПраТ «МК «Азовсталь» за договором №035/37 від 17.01.2017 кредиторська заборгованість ПраТ «МК «Азовсталь» перед ТОВ “ДіПі Інжинірінг” відсутня, при цьому наявна дебіторська заборгованість ТОВ “ДіПі Інжинірінг” перед ПраТ «МК «Азовсталь» на загальну суму 366304,10грн.

У зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості за договором №035/37 від 17.01.2017 позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 1122695,90грн., пені у розмірі 47260,20грн., 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5513,00 грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту прийому-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок підрядника, вказаний в цьому договорі, впродовж 30 календарних днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту прийому-передачі виконаної роботи (п.4.1.3.договору).

Судом встановлено, що позивач виконав господарські зобов'язання за договором підряду, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт, проте відповідач після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт та акцептування рахунків свої обов’язки щодо здійснення оплати за виконання робити за договором у розмірі 1122695,90 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 ст. 236 Господарського кодексу України, встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно ч. 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, із змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що п. 15.8 договору передбачає оперативно-господарську санкцію, яка надає право відповідачу застосувати до позивача оперативно-господарську санкцію, виражену в зменшенні суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню підряднику, на суму штрафу, яка підлягає стягненню з підрядника.

В обґрунтування правомірності нарахування штрафів відповідач посилається на порушення підрядником п. 1.4 Договору, а саме невиконання обсягу робіт, що зазначений у відповідному змінному завданні, в підтвердження чого суду надані копії змінних завдань за період з 22.04.2017 по 07.08.2017, де зазначено про невиконання підрядником запланованих робіт. Змінні завдання підписані уповноваженими представниками сторін.

Штраф нарахований відповідачем у відповідності до п. 15.1, додатку № 21 до Договору в розмірі 5000,00грн. за кожен факт порушення.

Відповідач направляв позивачу повідомлення (копії повідомлень та докази їх направлень позивачу наявні в матеріалах справи), що згідно п. 15.8 договору застосовує до позивача оперативно-господарські санкції виражені в зменшенні суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню підряднику, на загальну суму штрафів, який підлягає стягненню з підрядника. Оскільки сума штрафів, яка була нарахована відповідачем позивачу на підставі договору, перевищує суму основного боргу, вказану позивачем, відповідач наполягає на відсутності заборгованості позивача перед відповідачем.

Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у вигляді неустойки (штрафу) необхідною та достатньою є наявність лише двох умов: протиправної поведінки; вини боржника.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або полягає у невиконанні або неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Як зазначалось вище, згідно п. 9.1. договору передача металопродукції Підряднику здійснюється на початку зміни представником Замовника по акту прийому-передачі продукції для виконання робіт з порізки та запилювання торців незавершеної продукції та акту прийому-передачі продукції по зачистці поверхневих дефектів сортової та фасонної продукції (Додаток 15, Додаток 16 до Договору), який підписується уповноваженими представниками Сторін в двох екземплярах.

Таким чином, належним доказом, який підтверджує передачу продукції в роботу позивачу є акти прийому-передачі продукції на початку зміни представником замовника для виконання робіт згідно Додатків 15, 16 до Договору.

Позивачем надані до матеріалів справи акти прийому-передачі продукції для виконання робіт за період з 27.03.2017 по 12.10.2017, зі змісту яких вбачається, що передана на початку зміни продукція для виконання робіт по закінченню зміни прийнята замовником. Означені акти підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень на початку та по закінченню зміни.

У відповідності до ч. 1 ст. 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Відповідачем не представлено доказів надання позивачу на початку кожної зміни по акту прийому-передачі продукції для виконання робіт, а отже відповідач не довів факт протиправної поведінки та вини позивача щодо невиконання обсягу робіт, що зазначений у відповідних змінних завданнях, що виключає право відповідача на нарахування штрафу у відповідності до п. 15.1, додатку № 21 до Договору та відповідно застосовування до позивача оперативно-господарські санкції згідно п.15.8. Договору.

Таким чином, заперечення відповідача, що у позивача відсутнє право на пред’явлення позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та втрат від інфляції у зв'язку із застосуванням відповідачем оперативно-господарських санкцій не приймаються судом до уваги.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вважаючи на вищевикладені обставини, суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1122695,90грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пеню в розмірі 47260,20грн., 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5513,00 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Також, відповідно до приписів Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.15.2. договору у випадку порушення Замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених Договором, Замовник зобов’язується оплатити Підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач нарахував пеню у загальній сумі 47260,20грн. за актами прийому-передачі:

- №78 від 20.04.2017 (на суму 10000,00грн) за період з 22.05.2017 по 22.09.2017 в сумі 897,26грн.;

- №100, №101 від 22.05.2017 (на загальну суму 145000,00грн.) за період з 24.06.2017 по 29.09.2017 в сумі 9732,88грн.;

- №115, №116 від 23.06.2017 (на загальну суму 242277,20грн.) за період з 25.07.2017 по 29.09.2017 в сумі 11118,20грн.;

- №135, №136 від 21.07.2017 (на загальну суму 153477,56грн.) за період з 23.08.2017 по 29.09.2017 в сумі 3994,62грн.;

- №152, №153 від 21.08.2017 (на загальну суму 185546,47грн.) за період з 23.09.2017 по 29.09.2017 в сумі 889,61грн.;

- №176, №177 від 21.09.2017 (на загальну суму 131005,61грн.) за період з 22.10.2017 по 15.01.2018 в сумі 8466,91грн.;

- №187, №188 від 14.10.2017 (на загальну суму 255389,06грн.) за період з 15.11.2017 по 15.01.2018 в сумі 12160,72грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком пені суд визнає його вірним та пеня підлягає задоволенню у розмірі 47260,20грн.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку 3% річних, позивач нарахував за актами здачі-приймання виконаних робіт 3% річних:

- №78 від 20.04.2017 (на суму 10000,00грн) за період з 22.05.2017 по 22.09.2017 в сумі 107,67грн.;

- №100, №101 від 22.05.2017 (на загальну суму 145000,00грн.) за період з 24.06.2017 по 29.09.2017 в сумі 1167,95грн.;

- №115, №116 від 23.06.2017 (на загальну суму 242277,20грн.) за період з 25.07.2017 по 29.09.2017 в сумі 1334,18грн.;

- №135, №136 від 21.07.2017 (на загальну суму 153477,56грн.) за період з 23.08.2017 по 29.09.2017 в сумі 479,35грн.;

- №152, №153 від 21.08.2017 (на загальну суму 185546,47грн.) за період з 23.09.2017 по 29.09.2017 в сумі 106,75грн.;

- №176, №177 від 21.09.2017 (на загальну суму 131005,61грн.) за період з 22.10.2017 по 15.01.2018 в сумі 926,01грн.;

- №187, №188 від 14.10.2017 (на загальну суму 255389,06грн.) за період з 15.112017 по 15.01.2018 в сумі 1301,43грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком 3% річних суд визнає його вірним у зв’язку з чим, сума нарахованих 3% річних підлягає задоволенню у розмірі 5423,34грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. N39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Позивач нарахував інфляцію на борг в загальній сумі 5513,00 грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляції суд визнає його не вірним, оскільки при розрахунку інфляційних витрат позивач не включив періоди часу, в яких мала місце дефляція, та нарахував інфляційні витрат в загальній сумі 5513,00грн., тоді як повинен був нарахувати 5357,85грн.

З огляду на вищевикладене, сума інфляційних витрат підлягає задоволенню в розмірі 5357,85грн, нарахована на за актами здачі-приймання виконаних робіт:

- №78 від 20.04.2017 (на суму 10000,00грн) за період з червня – серпня 2017 року в сумі 170,14грн.;

- №100, №101 від 22.05.2017 (на загальну суму 145000,00грн.) за період з липня – серпня 2017 року в сумі 144,71грн.;

- №176, №177 від 21.09.2017 (на загальну суму 131005,61грн.) за період з листопада – грудень 2017 року в сумі 2489,11грн.;

- №187, №188 від 14.10.2017 (на загальну суму 255389,06грн.) за грудень 2017 року в сумі 2553,89грн.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДіПі Інжинірінг”, м. Київ до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 1122695,90грн., пені в розмірі 47260,20грн., 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5513,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДіПі Інжинірінг”, м. Київ (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7-А, офіс 8-21, код ЄДРПОУ 36887033) заборгованість в розмірі 1122695,90грн., пеню в розмірі 47260,20грн., 3% річних у розмірі 5423,34 грн., втрати від інфляції у розмірі 5357,85грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 17711,06грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 11.04.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2018.

Суддя Г.Є. Курило