Постанова № 73407272, 11.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 666/6372/15-ц

Номер провадження №22-ц/791/168/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Херсон

Апеляційний суд Херсонської області в складі:

Головуючого: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)

Суддів: Кузнєцової О.А.

Приходько Л.А.

Секретар: Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Гаврилова Д.В., у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 серпня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф081051П, відповідно до умов якого позичальник одержав кредит у розмірі 58 994,00 доларів США, який зобов'язався повернути в строк до 12 серпня 2023 року або достроково та сплатити 14% річних за користування кредитом.

В якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, 13 серпня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки №02-23-Ф081051П-1458, за яким відповідач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 39,0 кв.м, загальною площею 69,1 кв.м. Сторони договору погодили вартість іпотечного майна у розмірі 330 403,00грн.

Оскільки ОСОБА_2 належним чином умови договору про надання споживчого кредиту не виконує, станом на 16 листопада 2015 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 139006,65 доларів США, що в гривневому еквіваленті склало 3205463,48 гривень.

З урахуванням уточнених позовних вимог, банк просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, буд.40, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю 330403,00грн., яка визначена за згодою сторін.

Застосувати заходи забезпечення збереження предмета іпотеки шляхом передачі його в управління ПАТ «Укрсоцбанк» на період його реалізації та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2017 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволений.

Ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру трикімнатну за АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв.м, житловою площею 39,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф081051П від 13 серпня 2008 року в розмірі 139006,65 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом - 58038,87 дол. США, заборгованість за відсотками - 52087,46 дол. США, пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 10802,22 дол. США та пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 18078,09 дол. США, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» (у спосіб, встановлений ст. 41 Закону України «Про іпотеку») за початковою вартістю 330403 грн., яка визначена за згодою сторін в п. 1.3 іпотечного договору за №02-23-Ф081051П-1458 від 13.08.2007 року відповідно до ч. 6 ст. 5 та ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Застосовано заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки шляхом передачі його в управління Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на період до його реалізації.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати у розмірі 4956,04грн.

Ухвалою суду від 06 листопада 2017 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав викладених у скарзі.

В судове засідання 11 квітня 2018 року ОСОБА_2 та його представник не з'явилися, у письмовій заяві від 11.04.2018р. адвокат ОСОБА_3 просила розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Представники ПАТ «Укрсоцбанк» в судові засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені у спосіб визначений цивільно-процесуальним законодавством, причини неявки не повідомили.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф081051П, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 54000,00 доларів США та зобов'язався повернути кошти до 12 серпня 2023 року (або достроково), сплатити 14 % річних за користування кредитними коштами.

27 липня 2009 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №1, відповідно до якої сторони збільшили розмір наданого позичальнику кредиту до 58 994,00 доларів США та погодили новий графік погашення заборгованості.

В якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 13 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №02-23-Ф081051П-1458, предметом якого є нерухоме майно у вигляді трикімнатної квартири АДРЕСА_1, житловою площею 39,0 кв м, загальною площею 69,1 кв м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності від 19.12.2005 року та договору купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.9-12).

Пунктами 4.1, 4.7 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення на предмет іпотеки.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у рішенні суду, зокрема, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Зібранні у справі докази свідчать, що позичальник ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору не виконує, що станом на 16 листопада 2015 року призвело до утворення простроченої заборгованості за договором у загальному розмірі 139006,65 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом становить 58038,87 доларів США; заборгованість за процентам - 52087,46 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 10802,22 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 18078,09 доларів США. Розмір заборгованості підтверджений наданим банком розрахунком, який відповідачем належними та допустимими доказами не спростований (а.с. 6-7).

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами статті 35 Закону, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать про надіслання 14 квітня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» на адресу ОСОБА_2 письмової вимоги про погашення заборгованість за кредитним договором, яка отримана боржником 16 квітня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24,25). За наведених обставин доводи апеляційної скарги про порушення банком положень ст.35 Закону щодо направлення боржнику письмової вимоги є неприйнятними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів належним чином не виконує, то наявні підстави для стягнення заборгованості за рахунок іпотечного майна, яким забезпечено виконання зобов'язання.

Згідно ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Пунктом 1.3 договору іпотеки заставна вартість майна за згодою сторін становить 330 403,00грн., що за офіційним курсом НБУ на день підписання договору еквівалентно 68 200,26 доларів США.

Ухвалюючи рішення, суд визначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні погодженої сторонами договору вартості майна у гривневому еквіваленті станом на 13.08.2008р., за відсутності обґрунтування рішення в цій частині та задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості обрахованої в іноземній валюті (валюті кредиту).

Отже, під час вирішення спору судом не з'ясовано, чи погоджуються сторони з такою оцінкою на час ухвалення рішення у справі для забезпечення справедливого судового розгляду та дотримання вимог ст.5 ЦПК України, згідно з якою суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Заперечуючи проти визначеної судом першої інстанції початкової ціни іпотечного майна, ОСОБА_2 наданий звіт про незалежну оцінку нерухомого майна суб'єкта оціночної діяльності від 07 березня 2018р., згідно якого ринкова вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1, розташованої за адресою АДРЕСА_1 на дату оцінки, без урахування ПДВ, склала 847857,00грн.

Представник банку ОСОБА_4 14 березня 2018 року був ознайомлений із цим звітом, про що свідчить відповідна розписка про ознайомлення із матеріалами справи та зняв фотокопій із справи.

Заперечень чи зауважень позивача щодо визначення ринкової вартості проведеної оцінки заставного майна до суду не надходило.

Колегія суддів, з урахуванням вимог ст.95, 76-78 ЦПК України, вважає за необхідне прийняти до уваги вказаний звіт, як письмовий доказ у справі та змінити судове рішення в частині визначення початкової вартості предмета іпотеки, збільшивши розмір з 330403,00грн. до 847857,00грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03 червня 2016 року, слід зазначити наступне.

7 червня 2014 року набув чинності Закон «Про мораторій», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом мораторій, не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Вказаний Закон не є підставою для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та проводять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

При розгляді справ даної категорії нормативно-правовими актами, що регулюють забезпечення зобов'язань, на суд не покладається обов'язок щодо вжиття заходів заборони примусового стягнення предмета іпотеки, а відтак апеляційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

На думку колегії суддів, також підлягають відхиленню доводи скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності на пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на застосування таких строків за заявою сторони у справі до винесення судового рішення (стаття 267 ч.3 ЦК України), а відповідна заява не подавалася, та за наявності чинних договорів від 13 серпня 2008 року про надання відновлювальної кредитної лінії та іпотечного договору.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 січня 2017 року в частині визначення початкової вартості предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 у розмірі 330403грн. змінити, встановивши початкову вартість для реалізації цього нерухомого майна на прилюдних торгах на рівні 847857,00грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 16 квітня 2018 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: О.А. Кузнєцова

Л.А. Приходько