Рішення № 73406865, 13.04.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/24572/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності,-

встановив :

08 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вище зазначеним позовом в якому просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 20.12.2013 р. ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3146. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 51/250 частки житлового будинку АДРЕСА_1 проведеної 20.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В., номер запису про право власності: 3962209, реєстраційний номер об'єкта права власності 249237268101. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 20.12.2013 ОСОБА_3 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3145. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 17/500 частки житлового будинку АДРЕСА_1 проведеної 20.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В., номер запису про право власності: 3961718, реєстраційний номер об'єкта права власності 249237268101.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла його матір - ОСОБА_11, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді частини будинковолодіння у АДРЕСА_1 та земельної частки (паю). Він являється спадкоємцем за законом, спадщину належним чином прийняв, оскільки на час смерті матері постійно проживав та був і є зареєстрований із нею за однією адресою, являюсь та являвся на день смерті матері інвалідом III групи загального захворювання, а отже має право на спадкування. Своє право реалізував, звернувшись до нотаріуса для належного оформлення спадщини, однак дізнався, що інші спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже виготовили свідоцтва про право на спадщину та зареєстрували право власності на відповідні частини спадкового будинку. Решта спадкоємців свідоцтво про право на спадщину не отримували. При видачі відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом не було враховано розмір його частки у спадковому майні, а отже їх частка є, відповідно, більшою. Відповідачі не бажають в добровільному порядку врегулювати спір, а тому за захистом свого порушеного права він звернувся до суду та просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав та просив задовольнити з підстав наведених у позові.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, вказавши, що такий є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 на момент смерті не проживав із померлою ОСОБА_11, так як житловий будинок АДРЕСА_1 де проживала померла був поділений на дві частини, оплата за комунальні послуги здійснювалася окремо (долучивши копії розрахункових книжок та квитанції на оплату послуг) і що ОСОБА_11 проживала одна а не з позивачем.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з'явилися, від представника ОСОБА_8, ОСОБА_7 та від ОСОБА_9 надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги вважають обґрунтованими.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що батькові позивача та відповідача - ОСОБА_12 на підставі договору купівлі продажу від 16.05.1975 року належало будинковолодіння у АДРЕСА_1, що вбачається із оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи.

18.06.1996 року ОСОБА_12 подарував позивачу ОСОБА_1, а останній прийняв в дар 33/50 частнин будинковолодіння у АДРЕСА_1, що вбачається із договору дарування.

Власниками зазначеного домоволодіння стали ОСОБА_1, частка якого становить 33/50 та ОСОБА_12, часка якого становить 17/50.

Із свідоцтва про право власності від 16.07.1999 року вбачається, що матері позивача та відповідача - ОСОБА_11, яка є дружиною ОСОБА_13 належала ? частка в спільному майні набутому подружжям за час шлюбу, право власності на яке в зазначеній частці посвідчено за ОСОБА_11 та складається із 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1

Також згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.1999 року, ОСОБА_11 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_12 його ? частку в будинку АДРЕСА_1

Таким чином ОСОБА_11 стала власником 17/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 надвірними будівлями, а інша частка в розмірі 33/50 належить позивачу ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла матір позивача та відповідача ОСОБА_11, після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді 17/50 частин будинковолодіння у АДРЕСА_1.

16.07.1999 року ОСОБА_11 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла ОСОБА_2, який посвідчено державним нотаріусом Першої Хмельницької державної нотаріальної контори та зареєстрований за № 4-2490.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 звернулися 15.03.2011 р. дочка померлої ОСОБА_9, 24.03.2011 року онука померлої ОСОБА_2, 24.03.2011 року дочка померлої ОСОБА_3, 11.04.2011 року дочка ОСОБА_8, 11.04.2011 року дочка померлої ОСОБА_7

20.12.2013 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом.

20.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2, згідно якого посвідчено, що вона є спадкоємицею зазначеного у заповіті майна ОСОБА_11 в розмірі 3/5 частки із 17/50 домоволодіння у АДРЕСА_1. Та за ОСОБА_2 зареєстровано 51/250 частки житлового будинку АДРЕСА_1 проведеної 20.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В., номер запису про право власності: 3962209, реєстраційний номер об'єкта права власності 249237268101.

Також 20.12.2013 р. нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3, згідно якого посвідчено, що вона є спадкоємицею зазначеного у заповіті майна ОСОБА_11 в розмірі 1/10 частки із 17/50 домоволодіння у АДРЕСА_1. Та за ОСОБА_3 зареєстровано 17/500 частки житлового будинку АДРЕСА_1 проведеної 20.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В., номер запису про право власності: 3961718, реєстраційний номер об'єкта права власності 249237268101.

Свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/10 частки у зазначеному майні ще не видано.

22.10.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на підставі ст. 1241 ЦК України після смерті матері ОСОБА_11, оскільки спадщину прийняв, так як проживав та був зареєстрований з померлою.

29.02.2016 р. нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки не встановлено факт родинних відносин із померлою.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26.09.2016 р. (набрало законної сили 19.10.2016 р) встановлено факт того, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Позивач ОСОБА_1 на час смерті матері ОСОБА_11 постійно проживав та був і є зареєстрований із нею за однією адресою у АДРЕСА_1, що вбачається із довідки голови комітету самоорганізації населення мікрорайону Лезневе від 03.12.2013 р. та із ксерокопії паспорту позивача.

ОСОБА_1 на день смерті матері був інвалідом III групи загального захворювання, що вбачається із копії довідки МСЕК.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Як передбачено до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

В п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» наголошується, що перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років та чоловіки - 60 років; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія. Здатність особи спадкувати за обов'язковою часткою визначається на час відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. (ч.3,5 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст.. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1298 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, а свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ст. 1301 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 являється спадкоємцем за законом, спадщину належним чином прийняв, оскільки на час смерті матері постійно проживав та був і є зареєстрований із нею за однією адресою, являється та являвся на день смерті матері інвалідом III групи загального захворювання, а отже має право на спадкування. Своє право реалізував, звернувшись до нотаріуса для належного оформлення спадщини, однак дізнався, що інші спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже виготовили свідоцтва про право на спадщину та зареєстрували право власності на відповідні частини спадкового будинку. Решта спадкоємців свідоцтво про право на спадщину не отримували. При видачі відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом не було враховано розмір його частки у спадковому майні, а отже їх частка є, відповідно, більшою.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Посилання відповідачів на те, що ОСОБА_1 на момент смерті не проживав із померлою ОСОБА_11, так як житловий будинок АДРЕСА_1 де проживала померла був поділений на дві частини, оплата за комунальні послуги здійснювалася окремо і що ОСОБА_11 проживала одна, а не з позивачем не заслуговують на увагу, оскільки із довідки голови комітету самоорганізації населення мікрорайону Лезневе від 03.12.2013 р. та із ксерокопії паспорту позивача вбачається, що останній на час смерті матері ОСОБА_11 постійно проживав та був і є зареєстрований із нею за однією адресою у АДРЕСА_1. А будинок АДРЕСА_2 є одним об'єктом, що вбачається із оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1241,1268, 1296-1298, 1300,1301 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 20.12.2013 р. ОСОБА_2 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3146.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_14 на 51/250 частки житлового будинку АДРЕСА_1 проведеної 20.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В., номер запису про право власності: 3962209, реєстраційний номер об'єкта права власності 249237268101.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого 20.12.2013 ОСОБА_3 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3145.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 17/500 частки житлового будинку АДРЕСА_1 проведеної 20.12.2013 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області Папкою Т.В., номер запису про право власності: 3961718, реєстраційний номер об'єкта права власності 249237268101.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к.НОМЕР_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, і.к. НОМЕР_1, судовий збір в сумі по 1280 грн. з кожної на користь ОСОБА_5.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції- Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення виготовлено 23.04.2018 р.

Суддя