Вирок № 73406857, 16.04.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/13456/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої- судді Бацуци Т.М.,

за участі секретаря Іванової І.Г.,

прокурора Галищука О.В.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника Савінського О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому кримінальне провадження №1кп/686/36/18 на підставі обвинувального акта по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великі Жеребки Волочиського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта вища, адвоката, одруженого, інваліда ІІ групи, раніше не судимого,

відданого до суду за ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 371 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4, перебуваючи у період з 22 квітня 2010 року по 19 липня 2011 року згідно наказу начальника УМВСУ в Хмельницькій області за № 120о/с від 22 квітня 2010 року на посаді начальника Центрального відділення міліції Хмельницького міського відділу УМВСУ в Хмельницькій області, будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, в ніч з 21 на 22 вересня 2010 року в місті Хмельницькому, по вул. Ціолковського, 19, умисно вчинив дії, зумовлені його службовим становищем і пов»язані з його службовими повноваженнями, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що потягли за собою наслідки у вигляді незаконного та безпідставного затримання ОСОБА_2, застосування до нього насильства / фізичної болі / та спецзасобів, спричинення йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, поміщення до службового автомобіля органів внутрішніх справ, де останній перебував протягом тривалого часу, тобто вчинив перевищення службових повноважень та завідомо незаконне затримання.

Так, статтею 3 Закону «Про міліцію» / в редакції від 20 грудня 1990 року / діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Відповідно до ст. 12 цього Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю, здоров»ю громадян чи працівників міліції. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов»язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров»ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк. Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно зі ст. 14 цього Закону працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки у випадках захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров»ю; для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі.

Статтями 106 та 115 КПК України / в редакції 1960 року / орган дізнання та слідчий вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав : коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення, коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин, коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

Відповідно до ст.ст. 260, 261 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості його складення на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов»язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи. Про адміністративне затримання складається протокол.

21 вересня 2010 року о 22 годині 49 хвилин в чергову частину Хмельницького міського відділу УМВСУ в Хмельницькій області надійшло повідомлення про загорання поблизу бару «Пелікан», що розташований по вулиці Ціолковського, 19 в м. Хмельницькому, автомобіля «Ford Probe», держномер НОМЕР_1. Помічником оперативного чергового ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_6 відповідно до п. 10 спільного наказу МВС та МНС від 26.08.2003 року № 943/302 «Про взаємодію органів внутрішніх справ України та органів Державного пожежного нагляду МНС України та попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, пов»язаних із пожежами» на місце події було направлено слідчо-оперативні групи Центрального відділення міліції та Хмельницького міського відділу УМВСУ в Хмельницькій області, наряд ДПС ДАЇ УДАЇ при УМВСУ в області, наряди ХМ ВДСО УДСО та БПС ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області. Окрім того, відповідно до п.п.10.2 зазначеного наказу начальник Центрального відділу міліції ОСОБА_4 за вказівкою начальника ХМВ особисто виїхав на місце події.

Відповідно до п. 2.9.1 Положення про взаємодію органів внутрішніх справ України та Державного пожежного нагляду МНС України в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, пов»язаних із пожежами, затвердженого вищезазначеним спільним наказом МВС та МНС від 26.08.2003 року за № 943/302 начальника ЦВМ ХМВ УМВСУ в області ОСОБА_4 зобов»язано організувати участь підлеглих йому працівників у розкритті та розслідуванні злочину по «гарячих слідах».

Обвинувачений, прибувши близько 23 години 45 хвилин на місце події, а саме до бару «Пелікан», своєю неетичною поведінкою, яка виразилась у висловлюванні причини самозаймання автомобіля «Ford Probe», спровокував суперечку з його власником ОСОБА_2 В розпал цієї суперечки ОСОБА_4 з метою продемонструвати владу, усвідомлюючи, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки будь-якого адміністративного правопорушення та злочину, а отже відсутні будь-які законні підстави, передбачені ст.ст. 106,115 КПК України / в редакції 1960 року /, ст.ст. 260, 261 КУпАП, п. 2.13 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 року № 185, для затримання ОСОБА_2, діючи умисно, всупереч інтересам служби, маючи умисел на перевищення службових повноважень та на незаконне затримання потерпілого, вийшов за межі наданих йому Законом України «Про міліцію» / в редакції від 20.12.1990 року / повноважень, в порушення ст.ст. 27, 29 Конституції України, якими кожному гарантовано право на повагу його гідності та право на свободу і особисту недоторканість, дав незаконну вказівку підлеглим працівникам міліції затримати ОСОБА_2, провести його медичне обстеження на стан сп»яніння та оформити матеріали про вчинення ним адміністративного правопорушення, якого потерпілий не вчиняв.

У зв»язку з цим підпорядковані начальнику ЦВМ ОСОБА_4 працівники міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8, виконуючи вказівку обвинуваченого та не усвідомлюючи її незаконність, застосували до потерпілого заходи фізичного впливу, зокрема прийом рукопашного бою- завертання рук за спину, примусово підвели останнього до службового автомобіля марки УАЗ 3309, державний номер НОМЕР_2, де знаходячись на відстані приблизно 1 метра від автомобіля, наділи потерпілому на руки кайданки та продовжували утримувати його за руки ззаду в положенні за спиною піднятими вгору. В цей момент ззаду до потерпілого наблизився обвинувачений, який, продовжуючи свої дії, спрямовані на перевищення службових повноважень, усвідомлюючи їх протиправність, діючи умисно, гумовим кийком наніс удари ОСОБА_2 в область правого плеча, після чого останній відчув гострий фізичний біль від того, що в нього переламалась права плечова кістка.

В результаті незаконних дій начальника ЦВМ ХМВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_4, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м»яких тканин правої верхньої кінцівки, закритого уламкового гвинтоподібного перелому нижньої третини діафізу правої плечової кістки із зміщенням уламків і ушкодженням правого променевого нерву, які в сукупності за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але спричинили тривалий розлад здоров»я.

Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий повідомив обвинуваченого та інших присутніх працівників міліції про те, що йому зламано руку і необхідна медична допомога, однак ОСОБА_4, усвідомлюючи про наслідки своїх протиправних дій та про застосування до ОСОБА_2 фізичного насильства, за відсутністю будь-яких правових підстав умисно надав вказівку підлеглим працівникам про поміщення останнього до службового автомобіля, на що ОСОБА_7 та ОСОБА_8, виконуючи вказівку свого керівника, 22 вересня 2010 року близько 00 годин 10 хвилин помістили потерпілого у відділення для затриманих службового автомобіля марки УАЗ 3309, держномер НОМЕР_2, та закрили двері. У зазначеному автомобілі потерпілий, відчуваючи внаслідок застосування до нього насильства сильний фізичний біль та потребуючи медичної допомоги, незаконно пробув близько 30 хвилин.

Вподальшому ОСОБА_4, продовжуючи свої злочинні дії, надав незаконну вказівку оперуповноваженим працівникам міліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на конвоювання затриманого ОСОБА_2 для проведення медичного обстеження на стан сп»яніння до Хмельницького обласного наркологічного диспансера. 22 вересня 2010 року о 00 годин 45 хвилин зазначені працівники, виконуючи вказівку обвинуваченого та не усвідомлюючи характер її незаконності, на автомобілі УАЗ 3309, держномер НОМЕР_2, доставили потерпілого в диспансер, де проведеним медичним оглядом було встановлено, що ОСОБА_2 тверезий. Перебуваючи в приміщенні Хмельницького обласного наркологічного диспансера, потерпілий продовжував скаржитись на біль у плечі та наполягав на наданні йому невідкладної медичної допомоги, в зв»язку з чим лікарями диспансеру було рекомендовано працівникам міліції доставити його в лікарню для надання кваліфікованої медичної допомоги.

У зв»язку з цим, близько 1 години 40 хвилин, ОСОБА_2 був доставлений під конвоєм працівниками міліції в травмпункт Хмельницької міської лікарні, де йому було встановлено діагноз « закритий відламковий перелом правої плечової кістки на границі середньої та нижньої третини із зміщенням відламків. Післятравматичний неврит правого променевого нерву». Потерпілого було госпіталізовано для лікування в умовах стаціонару в травматичне відділення Хмельницької міської лікарні.

Будь-яких протоколів про затримання ОСОБА_2 чи вчинення ним адміністративного правопорушення підлеглими ОСОБА_4 працівниками міліції складено не було. Жодного рішення про наявність в діях потерпілого ознак правопорушення уповноваженими на те державними органами не прийнято.

Таким чином, ОСОБА_4 вийшов за межі наданих йому повноважень, що виразилось у наданні незаконної вказівки підлеглим йому працівникам міліції про затримання ОСОБА_2 та доставляння його до Хмельницького обласного наркологічного диспансеру, у результаті чого потерпілий незаконно, проти його волі, утримувався в умовах ізоляції, перебуваючи в спеціальному відсіку службового автомобіля та знаходячись під примусовим супроводом працівників міліції із моменту затримання останнього до госпіталізації у травматологічне відділення Хмельницької міської лікарні, що тривало орієнтовно біля 1 години 30 хвилин, а також вчиненні насильства із застосуванням спеціальних засобів, тобто у завданні ОСОБА_4 ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Винність обвинуваченого у вчиненні злочинів стверджується сукупністю зібраних по справі доказів.

Так, сам ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що з квітня 2010 року по липень 2011 року працював начальником Центрального відділення міліції Хмельницького міського відділу УМВСУ в Хмельницькій області та мав владні повноваження. 21 вересня 2010 року ввечері від чергового підпорядкованого йому відділення взнав про загорання автомобіля «Ford Probe», яке сталось поблизу бару «Пелікан», що розташований по вулиці Ціолковського, 19 в м. Хмельницькому. Поскільки пожежа відбувалась на підконтрольній Центральному відділенню міліції території, він виїхав на місце події разом з підпорядкованими йому працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 В його обов»язки, як керівника, входила організація роботи підлеглих працівників в розслідуванні даної події та розкритті її причин. На місці події вже знаходились слідчо-оперативні групи підпорядкованого йому відділення, Хмельницького міського відділу, наряди працівників міліції з інших служб, пожежники, які пожежу вже загасили та оглядали пошкоджений автомобіль.Слідчий групи та експерт доповіли про обставини, які встановили внаслідок огляду автомобіля. Обвинувачений не побачив зовнішніх слідів його підпалу, тому висловив припущення щодо самозаймання автомобіля, через що виник конфлікт із його власником, розмова з яким відбулась на підвищених тонах. Присікти цей конфлікт зі сторони потерпілого він прикликав працівників міліції, які затримали ОСОБА_2, повели його і помістили в службовий автомобіль УАЗ, де потерпілий деякий період утримувався. При цьому ніяких процесуальних документів не складали. На слідуючий день взнав, що під час цих подій ОСОБА_2 поламали руку. З цього приводу потерпілий неодноразово звертався зі скаргами та позовами, а потім почав стверджувати, що руку йому поламав безпосередньо обвинувачений.

Із показань в суді потерпілого ОСОБА_2 видно, що 21 вересня 2010 року ввечері він із знайомими відпочивав в барі «Пелікан», куди приїхав на власному автомобілі «Ford Probe». Автомобіль залишив на вулиці біля бару. Через деякий час побачив, що його автомобіль горить. На місце пожежі були викликані працівники міліції, пожежники, які її загасили. Останні виявили біля автомобіля факел та пляшку, що свідчило про його підпал. Був складений протокол огляду місця події, проводились слідчі дії. Пізніше приїхали працівники міліції в цивільному одязі, серед них був обвинувачений, який з самого початку вів себе зверхньо, кричав. Він зразу висловив думку, що потерпілий з метою отримання страхового відшкодування сам підпалив свій автомобіль, хоча пожежники ствердно сказали, що причиною пожежі був підпал. Заперечення пожежників та потерпілого його ще більше розлютили, він обізвав його «клоуном», дав вказівку підлеглим працівникам міліції його затримати, висловившись при цьому, що ОСОБА_2 п»яний, і помістити в службовий автомобіль. Потерпілого за вказівкою обвинуваченого скрутили, завернувши руки за спину і зігнувши його, повели до службового автомобіля УАЗ, який стояв неподалік, де на нього наділи ще й кайданки. Поскільки ОСОБА_2 вели в зігнутому положенні, він бачив, що ззаду за ним йшов ОСОБА_4. Коли потерпілого довели до автомобіля, обвинувачений ззаду наніс йому гумовим кийком удари в область правого плеча і поламав руку. Потерпілий відчув гострий біль, від якого закричав, повідомив, що у нього поламана рука, і він потребує невідкладної медичної допомоги, не дивлячись на це працівники міліції за вказівкою обвинуваченого його незаконно помістили і утримували у відділенні для затриманих в службовому автомобілі УАЗ, де він просидів хвилин 30. Потім дверку відкрили, біля автомобіля стояли обвинувачений, начальник Хмельницького міського відділу міліції ОСОБА_11 та один із тих працівників міліції, що його затримали- ОСОБА_7 Потерпілий знов повідомив їм, що йому спалили автомобіль та поламали руку, однак його не відпустили, а за вказівкою обвинуваченого, незаконно утримуючи у відділенні для затриманих, службовим автомобілем доставили в Хмельницький обласний наркологічний диспансер, де проведеним медичним оглядом було встановлено, що він тверезий. Доставляли його водій автомобіля та два працівника міліції, прізвище одного з них ОСОБА_10. Під час огляду в диспансері він скаржився лікарям на гострий біль у плечі, наполягав, що потребує невідкладної медичної допомоги, на що за рекомендацією лікарів його повезли тим же автомобілем до Хмельницької міської лікарні. При цьому його продовжували утримувати в автомобілі у відділенні для затриманих, руки перебували у кайданках та були заламані назад. Ніяких процесуальних документів про його затримання не складалось. Він весь час просив зняти кайданки та звільнити поламану руку, однак цього зроблено не було, в такому стані він був доставлений в травмпункт, де у нього був виявлений закритий відламковий перелом правої плечової кістки з ускладненнями. Працівники міліції хотіли насильно забрати його з травмпункта, однак лікар не відпустив, потерпілого було поміщено на стаціонарне лікування в травматологічне відділення Хмельницької міської лікарні, де він був прооперований, довгий час лікувався, потім проходив довготривалу реабілітацію. Щодо вчинених відносно нього злочинів він повідомив в правоохоронні органи, була порушена кримінальна справа, в розслідуванні якої роками чинився супротив, справа неодноразово закривалась. До нього приїжджали працівники міліції, погрожували. Також приїжджали ОСОБА_8 та ОСОБА_7, просили пробачення, пропонували кошти, говорили, що їм погрожував ОСОБА_4, говорив, що сам за вчинене відповідати не буде.

Свої показання потерпілий підтвердив, як свідчать дані відповідних протоколів від 18 травня 2011 року, 10 липня 2012 року та 11 травня 2016 року та фототаблиці до них, під час проведення відтворення обстановки та обставин події злочину, слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_2 розказав про обставини та умови вчинення злочину, показав, як його затримали біля бару «Пелікан», в якому положенні вели до службового автомобіля, утримували там, а також показав механізм нанесення йому тілесних ушкоджень.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що 21 вересня 2010 року ввечері разом з потерпілим відпочивав у барі «Пелікан». Їм повідомили, що на вулиці горить належний ОСОБА_2 автомобіль. На місце події приїхали пожежники, які загасили пожежу, і повідомили, що є ознаки його підпалу. Також на місце пожежі приїхало близько двадцяти працівників міліції, частина їх була в міліцейській формі, частина- в цивільному одязі. Пізніше приїхав начальник Центрального відділення міліції ОСОБА_4, який, взнавши про причини пожежі та, не маючи бажання займатись цією подією, почав запевняти ОСОБА_2, що це не підпал. Між ними почалась суперечка. Обвинувачений прикликав підпорядкованих працівників міліції, сказав їм : «Покажіть йому, хто я такий» і дав вказівку затримати потерпілого. Працівники міліції затримали ОСОБА_2, скрутили його, заламали йому назад руки і повели до службового автомобіля. Разом з ними пішов і ОСОБА_4. З того місця, куди повели потерпілого, було чути крики останнього про те, що йому зламали руку, і він просив зняти кайданки. Свідок, усвідомлюючи, що працівники міліції вчиняють щодо ОСОБА_2 протиправні дії, по телефону викликав на місце події начальника Хмельницького міського відділу міліції ОСОБА_11, який незабаром приїхав. Поскільки свідок є працівником прокуратури, він залишив місце події, побоюючись, що своїми протиправними діями працівники міліції вчинять і його незаконне затримання. Пізніше від ОСОБА_2 він взнав, що в той вечір руку потерпілому зламав начальник ЦВМ ОСОБА_4

Із показань в суді свідка ОСОБА_13 видно, що, знаходячись в барі «Пелікан», він побачив, як на вулиці горить належний одному із відвідувачів бару автомобіль. Були викликані працівники міліції, пожежники, пожежу загасили. Причини пожежі встанавлювали експерти та пожежники. На місце події приїхав начальник Центрального відділення міліції ОСОБА_4, який обізвав власника пошкодженого автомобіля «клоуном» і заявив, що він сам підпалив свій автомобіль. Потерпілого це обурило, на що ОСОБА_4 дав вказівку працівникам міліції затримати ОСОБА_2, скрутити його та кинути в службовий автомобіль, хоча законних підстав для цього не було. Працівники міліції вказівку виконали, потерпілого затримали, його скрутили, заламали йому руки і повели до службового автомобіля. Ззаду за ними йшов обвинувачений. З того місця, куди повели ОСОБА_2, було чути його крики, що йому зламали руку, він просив його відпустити та надати допомогу, однак цього зроблено не було.

Свої показання свідок ОСОБА_13 підтвердив, як свідчать дані відповідного протокола від 2 листопада 2011 року, і під час проведення відтворення обстановки та обставин події злочину, в ході якого розказав про неетичну поведінку обвинуваченого по відношенню до ОСОБА_2, про безпідставні обставини затримання останнього за вказівкою ОСОБА_4, показав, як потерпілого скрутили, повели зігнутим та помістили до службового автомобіля. Під час цих подій обвинувачений також пішов за потерпілим. Перед поміщенням останнього в автомобіль свідок здалека побачив характерний для удара взмах руки та почув крик ОСОБА_2, що йому зламали руку.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що був присутній біля бару «Пелікан» при гасінні пожежі належного потерпілому автомобіля. На місці пожежі були виявлені сліди підпала автомобіля- тряпка, рідина. Коли на місце події приїхали працівники міліції на чолі з начальником Центрального відділення міліції ОСОБА_4, останній почав обвинувачувати потерпілого, що він сам підпалив свій автомобіль, хоча було видно, що причиною пожежі був підпал. Із-за цього між ними виникла суперечка, в процесі якої ОСОБА_4 дав вказівку затримати ОСОБА_2, хоча останній нічого протизаконного не робив. Працівники міліції вказівку виконали, потерпілого затримали, скрутили, завели і помістили в службовий автомобіль, а потім кудись повезли. В процесі затримання свідок почув, що ОСОБА_2 ще й побили.

Із показань в суді свідка ОСОБА_15 видно, що до нього зателефонував потерпілий, повідомив, що біля бару «Пелікан» горить його автомобіль, попросив про допомогу. Коли свідок приїхав на місце події, там вже знаходились пожежники та працівники міліції. В цей час між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відбувалась словесна перепалка з приводу причин пожежі. Останній вів себе зверхньо, некоректно, звернувся до працівників міліції з вказівкою : «Покажіть йому, хто я такий». Після цих його слів працівники міліції затримали ОСОБА_2, скрутили його та повели до службового автомобіля УАЗ. ОСОБА_4 йшов слідом за ними. Він був одягнутий в світлу куртку та цивільний костюм. Свідок за ними не пішов, так як злякався дій міліції. Здалека він побачив взмах руки чоловіка в світлій куртці і почув крик потерпілого про зламану руку.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що, працюючи старшим інспектором у міському управлінні ГУ МНС України в Хмельницькій області, в силу своєї роботи виїжджав на місце пожежі автомобіля біля бару «Пелікан». Біля автомобіля виявив сліди нафтопродуктів, складав акт про пожежу, зазначив, що ймовірною причиною пожежі є підпал. Приїхали працівники міліції, серед них був одягнутий у цивільному одязі ОСОБА_4 Між ним та власником горілого автомобіля виник конфлікт. Свідок чув, як ОСОБА_4 щось сказав працівникам міліції, внаслідок чого вони скрутили назад руки ОСОБА_2, одягнули на нього кайданки і помістили в службовий автомобіль УАЗ. При цьому обвинувачений також був присутній. Причини затримання ОСОБА_2 йому невідомі, ніяких протиправних дій в присутності свідка потерпілий не чинив.

Факт підпалу належного ОСОБА_2 автомобіля «Ford Probe» об»єктивно стверджується комісійно складеним свідком ОСОБА_16 актом про пожежу від 21 вересня 2010 року, а також даними витягу з журналу реєстрації даної події в пожежній частині.

Із показань в суді свідка ОСОБА_17 видно, що працюючи заступником карного розшуку Центрального відділення міліції, він разом з начальником відділення ОСОБА_4 та начальником карного розшуку ОСОБА_7 виїжджав на місце пожежі належного потерпілому автомобіля «Ford Probe». На місці події вже працювали пожежники та працівники міліції. ОСОБА_4 висловив свою версію загорання автомобіля, яка ОСОБА_2 не сподобалась, між ними виникла суперечка, із-за чого працівники міліції затримали потерпілого, помістили в службовий автомобіль УАЗ, де він кричав, стукав, однак його не випустили, а повезли для освідування на стан алкогольного сп»яніння в Хмельницький наркологічний диспансер.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що працюючи слідчим Центрального відділення міліції, виїжджав на розслідування причин пожежі належного потерпілому автомобіля. На місці пожежі були вилучені засоби для підпалу. Про дані обставини він доповів начальнику ЦВМ ОСОБА_4, який приїхав пізніше. Між ОСОБА_4 та власником обгорілого автомобіля ОСОБА_2 виникла словесна суперечка, при якій також був присутній працівник обласної прокуратури, який перебував в барі разом з потерпілим. Під час суперечки вони віддалились, а потім ОСОБА_2 затримали і увезли для огляду на службовому автомобілі УАЗ в наркодиспансер. Пізніше взнав, що під час цих подій потерпілому поламали руку.

Факт словесної перепалки обвинуваченого з потерпілим, під час якої останнього затримали, помістили в службовий автомобіль і увезли для огляду в наркодиспансер в суді підтвердили свідки ОСОБА_19, який на той час перебував на посаді заступника начальника карного розшуку Хмельницького міського відділу, та експерт НДЕКЦ ОСОБА_20, які також суду пояснили, що пізніше взнали, що під час зазначених подій потерпілому зламали руку.

Із показань в суді свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 видно, що вони разом із своїм керівником ОСОБА_4 та іншими працівниками міліції перебували на місці пожежі автомобіля біля бару «Пелікан», де було висловлено припущення, що автомобіль загорівся сам, що обурило його власника ОСОБА_2 З цього приводу у нього виникла перепалка з ОСОБА_4, яка закінчилась поміщенням потерпілого в службовий міліцейський автомобіль та доставленням його в наркодиспансер. Крім того, ОСОБА_7 підтвердив, що під час затримання на ОСОБА_2 надягали кайданки, в яких тримали в автомобілі, а на слідуючий день він взнав, що під час зазначених подій потерпілому зламали руку, він прооперований та знаходиться в лікарні.

Факт отримання потерпілим травми під час розслідування причин пожежі його автомобіля в суді підтвердили свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 Останній також зазначив, що це розслідування організовував та контролював ОСОБА_4 і з ним у ОСОБА_2 виникла перепалка з приводу причин самої пожежі.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що, перебуваючи на посаді начальника Хмельницького міського відділу УМВС України в Хмельницькій області, виїжджав на місце події біля бару «Пелікан», де сталась пожежа автомобіля «Ford Probe», власником якого був ОСОБА_2 Приїхавши туди, побачив, що пожежа вже локалізована, на місці знаходились працівник обласної прокуратури ОСОБА_12, працівники міліції, в тому числі і начальник Центрального відділення ОСОБА_4 Власника пошкодженого автомобіля застав поміщеним і закритим у спеціальному відсіку службового автомобіля УАЗ. ОСОБА_2 скаржився на біль, а також на те, що його незаконно затримали, спричинили тілесні ушкодження, поламали руку, в зв»язку з чим потерпілого доставили в лікарню.

Із пояснень в суді працівників міліції свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_23 видно, що вони доставляли службовим автомобілем УАЗ потерпілого ОСОБА_2, який був в кайданках та утримувався в спеціальному відсіку для затриманих, з місця пожежі його автомобіля в Хмельницький наркологічний диспансер для огляду на стан сп»яніння. В дорозі ОСОБА_2 весь час скаржився на біль в руці, просив про медичну допомогу, в зв»язку з чим вподальшому його доставили в травмпункт Хмельницької міської лікарні, де було підтверджено отримання ним травми руки.

Крім того, свідок ОСОБА_10 підтвердив, що при проведенні такої слідчої дії, як пред»явлення осіб для впізнання, потерпілий опізнав його, як особу, яка його затримала та доставляла в диспансер, що об»єктивно стверджується відповідним протоколом від 7 листопада 2012 року.

Факт доставляння потерпілого за зазначених вище обставин в Хмельницький обласний наркологічний диспансер об»єктивно підтверджується довідкою ХОНД за №1480 від 23 вересня 2011 року, із якої вбачається, що згідно запису в журналі реєстрації проведених експертиз на стан алкогольного чи наркотичного сп»яніння / Ф 129-1/0 / під №7417 від 22 вересня 2010 року в 0 годин 45 хвилин зареєстровано проведення медичного огляду ОСОБА_2, який був доставлений працівником ЦВМ ОСОБА_9. Заключення: ОСОБА_2 тверезий.

Факт перебування на місці пожежі ОСОБА_4, оперативних груп в складі працівників міліції із наявними у них спецзасобами, серед яких були кайданки та гумові кийки, в суді підтвердив свідок ОСОБА_24

Даний факт також підтверджується повідомленням начальника Хмельницького МВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_11 від 13.07.2012 року, в якому зазначений персональний склад працівників міліції, які виїжджали на місце події, та наявність у частини із них спеціальних засобів, в тому числі, палки резинової та браслетів ручних.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що, працюючи помічником чергового ЦВМ, отримав повідомлення про пожежу автомобіля біля бару «Пелікан», направив туди слідчо-оперативну групу, а вподальшому для координації роботи на місце події виїхав начальник ЦВМ ОСОБА_4

Причетність обвинуваченого до вчинення злочину також стверджується матеріалами службового розслідування, проведеного відділом ВБ у Хмельницькій області СВБ ГУБОЗ МВС України, із висновку якого від 11 жовтня 2010 року вбачається, що на місці події вказівку працівникам міліції затримати потерпілого, помістити його в службовий автомобіль та доставити в Хмельницькій обласний наркологічний диспансер дав саме начальник Центрального відділення міліції ОСОБА_4 Крім того, із висновку видно, що під час огляду місця події біля автомобіля «Ford Probe» було виявлено обмотану в ганчірку палицю, був складений акт про пожежу, згідно якого ймовірною її причиною був підпал, інших доказів, які б це спростували, не встановлено.

Факт звернення потерпілого 22 вересня 2010 року о 1 годині 05 хвилин за медичною допомогою в травмпункт Хмельницької міської лікарні підтверджується відповідною відповіддю лікарні за №985 від 2 листопада 2010 року, із якої вбачається, що під час звернення у ОСОБА_2 був виявлений закритий перелом середньої треті діафізу з проміжним уламком правої плечової кістки зі зміщенням.

Із пояснень в суді свідка ОСОБА_26- лікаря- травматолога видно, що потерпілий після його обстеження в травмпункті поступив на стаціонарне лікування в травматологічне відділення Хмельницької міської лікарні, де 23 вересня 2010 року був прооперований з приводу складного відламкового гвинтоподібного перелома з проміжним відламком та пошкодженого променевого нерву.

Факт застосування щодо потерпілого насильства об»єктивно підтверджується низкою висновків судово-медичних експертиз.

Так, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №244 від 17.02 2011 року у потерпілого станом на 22-30.09.2010 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу м»яких тканин правої верхньої кінцівки і закритого уламкового гвинтоподібного перелому тіла правої плечової кістки на межі її середньої і нижньої третини зі зміщенням уламків і ушкодженням променевого нерву, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров»я.

Згідно даних спеціальної медичної літератури, вказаний вище перелом плечової кістки може утворитись як при прямій травмі / ударі тупим твердим предметом в ділянку плеча /, про що свідчить наявність уламка, так і при непрямій травмі / падінні на витягнуту руку з ротацією плеча /, про що свідчить гвинтоподібний характер перелому і його локалізація. Виявлений у потерпілого крововилив м»яких тканин правої верхньої кінцівки вірогідніше за все є наслідком травматизації м»яких тканин уламками плечової кістки і операційного втручання.

Після наданого висновку для визначення механізму утворення перелому з участю експерта було проведено з потерпілим відтворення обстановки та обставин події, під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_2 показав, як, будучи в зігнутому положенні, отримав ззаду удар гумовим кийком в ділянку плеча, внаслідок чого йому були заподіяні зазначені вище тілесні ушкодження.

Висновок додаткової судово-медичної експертизи № 889 від 10.06.2011 року підтвердив визначений первинною експертизою перелік заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, середній ступінь їх тяжкості та зазначив, що вони могли утворитись за тих обставин, на які указав потерпілий при відтворенні обстановки та обставин події.

Вподальшому, для перевірки висновку експерта про можливість отримання потерпілим травми внаслідок падіння на витягнуту руку з ротацією плеча із ОСОБА_2 10 липня 2012 року знов проводився слідчий експеримент за участі 2-х експертів, під час якого була виключена така можливість, поскільки, як було встановлено під час проведення даної слідчої дії, при затриманні руки потерпілого були завернуті за спину та на них були одягнуті кайданки.

За висновком додаткової судово-медичної експертизи № 939 від 5.08.2013 року характер та властивості перелому плечової кістки свідчать про те, що він міг утворитись за тих обставин, на які вказує потерпілий під час проведення відтворення обстановки та обставин події 10.07.2012 року- внаслідок «завернення» рук за спину та викручування рук з нанесенням удару гумовим кийком в ділянку правого плеча потерпілого. Характер та властивості перелому плечової кістки свідчать про те, що він міг утворитись при непрямій травмі- падінні потерпілого на праву руку з висоти власного зросту з одночасною ротацією плечової кістки навколо її вісі, про що свідчить гвинтоподібний характер перелому і його локалізація. Характер та властивості перелому плечової кістки виключають можливість його утворення внаслідок : лише удару правим плечем потерпілого об твердий предмет чи поверхню з обмеженою контактуючою поверхнею, зокрема об раму дверного отвору автомобіля, самостійного спричинення самому собі тілесного ушкодження шляхом блокування правої руки між нерухомими частинами автомобіля / між сидінням та стінкою автомобіля/ та її скручування, як при ситуації, коли його руки скуті наручниками за спиною, так і при ситуації, коли його руки вільні, від ударів потерпілого об металеві стінки внутрішнього приміщення автомобіля УАЗ 3309, від ударів корпусом об металеві стінки внутрішнього приміщення автомобіля УАЗ 3309 при ситуації коли руки потерпілого скуті наручниками за його спиною.

Дані обставини в судовому засіданні підтвердив експерт ОСОБА_27, який проводив зазначені вище експертизи, пояснивши, що у потерпілого були виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме складний гвинтоподібний перелом з наявністю уламку кістки, характер якого свідчить про те, що він був отриманий внаслідок прямої ударної дії і це міг бути різкий удар кийком.

Органами досудового розслідування була призначена додаткова комісійна судово-медична експертиза, при проведенні якої члени експертної комісії детально вивчили матеріали справи, показання учасників кримінального провадження, висновки попередніх експертиз та протоколи проведення слідчих експериментів. Відповідно до висновку зазначеної комісійної судово-медичної експертизи № 57 від 27 травня 2016 року у ОСОБА_2 станом на 22.09.-30.09.2010 року виявлені тілесні ушкодження у вигляді : крововиливу м»яких тканин правої верхньої кінцівки, закритого уламкового гвинтоподібного перелому нижньої третини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням уламків і ушкодженням правого променевого нерву.

Закритий уламковий гвинтоподібний перелом нижньої третини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням уламків і ушкодженням правого променевого нерву міг утворитись внаслідок складної деформації- ротації правої плечової кістки, в результаті чого утворилася гвинтоподібна лінія перелому, з приєднанням елементу поперечного вигину в медіальну сторону відносно поверхні кістки, в результаті чого утворився вільний уламок по внутрішній поверхні правої плечової кістки. Ротація правої плечової кістки можлива при непрямій дії травмуючої сили як внаслідок форсованого кручення правої верхньої кінцівки, так і при падінні з висоти власного зросту на витягнуту праву верхню кінцівку, а поперечний вигин правої плечової кістки з формуванням вільного уламку по внутрішній поверхні міг утворитись як внаслідок удару тупим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею по внутрішній поверхні правої плечової кістки, так і при форсованому крученню правого плеча з форсованим зміщенням дистального відділу кістки в напрямку ззовні до середини.

Якщо в даному випадку вільний уламок по внутрішній поверхні правої плечової кістки в нижній третині утворився внаслідок удару тупим предметом, то цей удар мав би бути нанесений по внутрішній поверхні нижньої третини правого плеча. Тому тілесні ушкодження у ОСОБА_2 з більшою ймовірністю могли утворитись за обставин, на які вказав потерпілий під час проведення відтворення обстановки та обставин події від 10.07.2012 року, а саме внаслідок завертання рук за спину з додатковою ротацією / крученням / правого плеча з послідуючим нанесенням удару тупим твердим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею, яким в даному випадку міг бути і гумовий кийок, по заднє-внутрішній поверхні нижньої третини правого плеча, а не за обставин, на які вказав ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту 31.10.2014 року, оскільки він показав, як місце нанесення удару, заднє-зовнішню поверхню нижньої третини правого плеча.

Тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли утворитись внаслідок завертання рук за спину з додатковою ротацією / крученням / правого плеча і без нанесення удару тупим твердим предметом із обмеженою контактуючою поверхнею, а саме гумовим кийком, але при цьому на праву плечову кістку мала бути більш форсована травмуюча дія, яка б спричиняла додатковий вигін в медіальну сторону відносно поверхні кістки, що можливо при форсованій ротації та завертанні дистального відділу правого плеча. Слід зауважити, що потерпілий під час проведення відтворення обстановки та обставин події від 10.07.2012 року та під час проведення слідчого експерименту 31.10.2014 року вказував, що в положенні із завернутими назад та піднятими догори руками йому був нанесений удар гумовим кийком по правому плечу.

Якщо у потерпілого руки були скуті наручниками за спиною, то падіння в середині автомобіля УАЗ 3309 на підлогу чи виступаючі конструктивні елементи в середині нього на витягнуту вперед чи в сторону праву верхню кінцівку не могло відбутись. Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 при падінні в середині автомобіля УАЗ 3309 на підлогу чи виступаючі конструктивні елементи в середині нього на витягнуту назад руку при умові, що руки у нього були скуті наручниками за спиною, без форсованої ротації правого плеча та без завертання дистального відділу правого плеча виключається. При падінні ОСОБА_2 в середині автомобіля УАЗ 3309 на виступаючі конструктивні елементи в середині нього при умові, що руки у нього були скуті наручниками за спиною, міг відбутись контакт зовнішньою або задньою поверхнею правого плеча, де б мав би утворитись уламок, а в даному випадку уламок нижньої третини правої плечової кістки розташований по внутрішній поверхні даної кістки. Таким чином, вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 при падінні в середині автомобіля УАЗ 3309 на підлогу чи виступаючі конструктивні елементи в середині нього та ударі об них зовнішньою або задньою поверхнею правого плеча за умови, що руки у потерпілого були скуті наручниками за спиною, утворитись не могли.

Масивний крововилив м»яких тканин правої верхньої кінцівки утворився внаслідок травмування м»яких тканин та мілких судин уламками плечової кістки.

Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитись в строк вказаний в постанові про призначення експертизи, тобто 21.09.2010 року.

ОСОБА_2 після виписки із Хмельницької міської лікарні неодноразово проходив амбулаторне та стаціонарне лікування в 2010-2012р. в зв»язку з післятравматичним невритом правого плечового нерву, при цьому відмічались чутливі та рухові розлади правої китиці.

При проведенні первинної комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_2 5.05.2015 року був оглянутий неврологом Хмельницької обласної лікарні, яким було встановлено діагноз : «Залишкові явища перенесеної посттравматичної невропатії правого променевого нерву у вигляді незначного зниження сили /4 бали / в розгиначах правої китиці та гіпестезії латеральної сторони правого плеча /в ділянці оперативного втручання/.

Таким чином, тілесні ушкодження у ОСОБА_2 у вигляді крововиливу м»яких тканин правої верхньої кінцівки, закритого уламкового гвинтоподібного перелому нижньої третини діафізу правої плечової кістки зі зміщенням уламків і ушкодженням правого променевого нерву, що спричинило станом на 5.05.2015 року незначне зниження сили в розгиначах правої китиці та гіпестезію латеральної сторони правого плеча в ділянці оперативного втручання, в сукупності за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але спричинили тривалий розлад здоров»я-понад 21 день.

Даний висновок в суді підтвердила експерт ОСОБА_28, яка очолювала експертну комісію, зазначивши, що складний перелом у потерпілого утворився внаслідок ударної дії предметом, яким міг бути гумовий кийок, ззаду на викручену плечеву кістку, повністю виключивши його отримання внаслідок падіння або лише скручування руки, без удару на неї. Наступні наслідки отриманої травми не впливають на середній ступінь її тяжкості, а також виключають їх отримання внаслідок лікарської помилки, а пов»язані тільки з отриманою травмою.

Про місце вчинення злочину свідчить відповідний протокол огляду місця події, схеми до нього та фототаблиці.

Як на доказ вини обвинуваченого суду надані протоколи пред»явлення особи для впізнання та огляду службового автомобіля, дані докази суд визнає недопустимими, поскільки обидві слідчі дії проведені з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.

Не спростовують вину обвинуваченого і дані протоколу слідчого експерименту від 29 квітня 2014 року, при проведенні якого лікар-експерт ОСОБА_29 зазначила, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження внаслідок падіння на руку в службовому автомобілі. При проведенні даного слідчого експерименту експерт не була знайома з матеріалами справи та обставинами, при яких потерпілого помістили в автомобіль, що у нього при цьому руки були зігнуті назад та одягнуті в кайданки. Такий висновок повністю спростований комісійною судово-медичною експертизою.

Твердження обвинуваченого про те, що він не давав вказівок підлеглим працівникам міліції затримати потерпілого, утримувати його в службовому міліцейському автомобілі та доставити в наркодиспансер, а також про те, що не наносив йому ударів при затриманні, спростовуються показаннями потерпілого під час всього судового слідства, а також протягом проведення довгий час досудового розслідування, де він без будь-якого впливу категорично стверджував, що саме ОСОБА_4 наносив йому удари гумовим кийком ззаду по правому плечу, внаслідок чого у нього була зламана плечева кістка. Дані показання ОСОБА_2, в яких він викривав обвинуваченого, також підтверджуються низкою судово-медичних експертиз та сукупністю вищенаведених доказів по справі.

Суд не бере до уваги первинні показання потерпілого на досудовому слідстві, де він не конкретизує особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження або називає її на ім»я «ОСОБА_4». Як пояснив в судовому засіданні потерпілий, він чітко з самого початку бачив, що ці тілесні ушкодження йому наніс обвинувачений. На місці події начальник Хмельницького МВ назвав ОСОБА_4 на ім»я «ОСОБА_4», тому він вважав, що його так звати. Крім того, як пояснив в суді потерпілий, особу ОСОБА_4 він спочатку не конкретизував, так як одразу після отримання травми працівники міліції йому погрожували, залякували, його змусили написати заяву, щоб залишити без розгляду його звернення про вчинений щодо нього злочин, і він немає претензій до працівників міліції, потім справа постійно безпідставно закривалась, на нього знов чинився тиск, вподальшому він, побоюючись за своє життя, звертався до прокурора з заявою про забезпечення йому заходів безпеки. Його покази в цій частині узгоджуються з дослідженими в суді письмовими доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом.

Досліджені і перевірені судом докази у справі є узгодженими співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають. Даних, які б свідчили, що потерпілий міг отримати тілесні ушкодження за інших обставин та він іншої особи, або оговорити обвинуваченого, не встановлено. Свідки захисту не спростували висновки досудового розслідування щодо винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Покази потерпілого, свідків, що допитані судом, є послідовними, не суперечать один одному, узгоджуються між собою та з дослідженими в судовому засіданні доказами, а також підтверджуються відповідними висновками судово-медичних експертиз.

Показання обвинуваченого, де він заперечує свою вину, суд вважає надуманими та розцінює як спосіб уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинене.

Таким чином, суд находить вину обвинуваченого доказаною повністю, та він повинен нести відповідальність згідно вимог закона.

Органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані :

за ч. 3 ст. 365 КК України, як умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування і які спричинили тяжкі наслідки. Спричиненням тяжких наслідків слідство вважає завдання потерпілому фізичних ушкоджень середньої тяжкості, які потягли за собою тривале відновлювальне лікування спричиненої шкоди здоров»ю та суттєво обмежили можливості продуктивної життєдіяльності, розмір компенсації за які становить 189 мінімальних заробітних плат, що є більшим чим 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і складає з урахуванням чинного мінімального розміру заробітної плати 274050 грн. Дана компенсація визначена відповідним висновком № 1721 від 28 квітня 2016 року судово-психологічної експертизи.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 тяжкими наслідками при перевищенні влади або службових повноважень / ч. 3 ст. 365 КК України / визнаються заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення його до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної ситуації, що потягла людські жертви, тощо.

Як встановлено судом і це підтвердила в судовому засіданні експерт ОСОБА_30, яка проводила судово-психологічну експертизу, на вирішенні експертизи не стояло питання визначення розміру спричинених потерпілому матеріальних збитків, а стояло питання визначення розміру компенсації завданих ОСОБА_2 моральних страждань, які він переніс внаслідок вчиненого щодо нього злочину та подальшого супротиву відповідних органів в його розслідуванні. Експертиза визначила такий розмір - 189 мінімальних зарплат, зазначивши при цьому, що він є орієнтовним, остаточне визначення суми морального відшкодування є прерогативою суду. Крім того, судом встановлено, і це не заперечувала сама експерт, при проведенні даної експертизи та визначенні цієї суми морального відшкодування вона керувалась науково- методичними джерелами, які на момент проведення експертизи були виключені із Реєстра методик проведення судових експертиз і не були діючими.

Інших доказів того, що обсяг заподіяної злочином шкоди вказує на настання тяжких наслідків органи досудового слідства не встановили, не здобуто іх і в суді, тому дії обвинуваченого з урахуванням застосованого щодо нього насильства, спеціальних засобів та інших дій слід перекваліфікувати з ч. 3 на ч. 2 ст. 365 КК України.

Крім того, органами досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 371 КК України, як завідомо незаконне затримання.

П.17 зазначеної вище Постанови Пленуму ВСУ визначено, що злочин, відповідальність за який передбачена ст. 371 КК України, являє собою спеціальний вид перевищення влади або службових повноважень, і кваліфікація виконавців і співучасників ще й за ст. 365 КК України можлива лише за наявності реальної сукупності останніх, суд вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 371 КК України, це відповідає вимогам ст. 33 КК України про сукупність злочинів, яка, виходячи із конкретних дій обвинуваченого, різних об»єктів посягання, є реальною сукупністю.

Дії обвинуваченого слід кваліфікувати :

за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, які супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування,

за ч. 1 ст. 371 КК України, як завідомо незаконне затримання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом 2 групи, що пом»якшує покарання.

Обставин, як обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом кримінального закону ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої кваліфікації тяжкості злочинів, визначеної ст. 12 КК України, а й включно з цим індивідуальних особливостей вчиненого злочинного діяння.

Враховуючи наведене, тяжкість вчиненого, конкретні дії обвинуваченого, обстановку, при якій були вчинені злочини, індивідуальні особливості вчинених злочинних діянь, тяжкість отриманих потерпілим травм внаслідок цих діянь, а також те, що з моменту вчинення злочинів пройшло вже більше 7-ми років, обвинувачений за цей період ні до якого виду відповідальності не притягувався, має сім»ю, постійне місце проживання, а також його стан здоров»я, те, що він довічно визнаний інвалідом 2 групи, є інвалідом війни, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, його слід звільнити від основного покарання з випробуванням, позбавивши права займати посади в правоохоронних органах.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов до ОСОБА_4 та Міністерства внутрішніх справ України про стягнення в солідарному порядку матеріальної шкоди в розмірі 33314 грн. 03 коп., моральної шкоди в розмірі 189 мінімальних зарплат, що на момент пред»явлення позову в серпні 2016 року становило 274050 грн., а також понесених витрат в розмірі 39000 грн., з посиланням на те, що дана шкода йому була заподіяна обвинуваченим під час виконання ним службових обов»язків, а саме під час перебування на посаді начальника Центрального ВМ ХМВ. Поскільки вподальшому територіальні органи МВС були ліквідовані, а новостворені територіальні органи Національної поліції не є правонаступником, потерпілий вважає, що солідарну відповідальність за злочинні дії обвинуваченого має нести само Міністерство внутрішніх справ України. На момент вирішення позову потерпілий та його представник підтримали позовні вимоги, просили стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 33314 грн.03 коп., моральну шкоду в розмірі 189 мінімальних зарплат, що становить 604800 грн. та понесені витрати по справі. Судом встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпілий отримав важку травму, був неодноразово прооперований, поніс витрати на лікування, був непрацездатним, втратив заробіток, що підтверджується приєднаними до позову копіями епікрізів, листками непрацездатності, копіями чеків та квитанцій про витрати на лікування, а також довідками до доходи. Загальна сума втраченого заробітку, понесених витрат на лікування становить 33314 грн. 03 коп., яка підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Судом також встановлено, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпілому заподіяна моральна шкода. При визначенні її розміру суд враховує ступінь тяжкості завданих йому тілесних ушкоджень, довготривалий термін лікування, характер перенесених моральних страждань, спричинених неправомірними діями обвинуваченого, який, будучи працівником правоохоронного органу, його керівником, перебуваючи на місці пожежі, в якій постраждало майно ОСОБА_2, не тільки не прийняв міри для якнайшвидшого відновлення його порушеного права, не проявив повагу до постраждалого, а ще й принизив його гідність, незаконно помістив в службовий міліцейський автомобіль, наніс йому удари гумовим кийком, одів в кайданки, безпідставно заставив проходити огляд на стан сп»яніння, а після отриманої важкої травми його станом здоров»я не поцікавився, допомоги не надавав, а також не приймав міри для встановлення істини у справі. Враховуючи наведене, виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди 400000 грн., яку слід стягнути на користь потерпілого.

Поскільки дана матеріальна та моральна шкода заподіяна не внаслідок виконання обвинуваченим своїх службових обов»язків, а внаслідок вчинених ним злочинних дій, які не входили в коло його обов»язків, саме обвинувачений на підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1195 ЦК України повинен самостійно нести відповідальність за заподіяну потерпілому матеріальну та моральну шкоду. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 33314 грн.03 коп. матеріальної шкоди, 400000 грн. моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу та витрати, пов»язані із залученням експерта, які відносяться до судових витрат, в розмірі 39000 грн.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 368-370,373-376 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 371 КК України, та призначити покарання :

за ч. 2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки,

за ч. 1 ст. 371 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим та визначити 5 років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого слідуючі обов»язки :

періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Заявлений цивільний позов задоволити частково :

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 33314 / тридцять три тисячі триста чотирнадцять / грн. 03 коп., моральну шкоду в розмірі 400000 / чотириста тисяч / грн., судові витрати в розмірі 39000 / тридцять дев»ять тисяч / грн., а всього 472314 / чотириста сімдесят дві тисячі триста чотирнадцять / грн. 03 коп.

Речові докази - диски з записами зберігати при справі.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

С У Д Д Я :