Рішення № 73406771, 03.04.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7337/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

представника позивача Панченка Д.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи Багінського А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСоцбанк» до ОСОБА_4, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІН-ТАК», про стягнення заборгованості,

встановив :

13 квітня 2017 року ПАТ «УкрСоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ЗАТ «Хмельницьклегпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.06.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (ПАТ «УкрСоцбанк») та ОСОБА_4 уклали Договір кредиту № 07/152-609-12, згідно п. 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 355000,00 грн. Свої зобов'язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується копією меморіального ордеру № 021-91 від 15.06.2007 р.

У порушення умов Договору, позичальник, яким є ОСОБА_4, зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 30.03.2017 року утворилася заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 302652,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 299140,65 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 42371,29 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 41910,41 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника, яким є ОСОБА_4, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 15.06.2007 року Позивач та юридична особа - Закрите акціонерне товариство «Хмельницьклегпром» уклали Договір Поруки № 880/314-ПЮО 29. Відповідно до умов Договору поруки, Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

А тому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 689 074, 35 грн., а саме: сума заборгованості за кредитом - 302652,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 299140,65 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 42371,29 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 41910,41 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 25 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в частині позовних вимог до закритого акціонерного товариства «Хмельницьклегпром» (правонаступник товариство з обмеженою відповідальністю «КІН-ТАК»).

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позові, також зазначив, що строк позовної давності не сплив, оскільки відбулося переривання такого, а факт списання заборгованості не має наслідків, оскільки в Рішенні Правління, а саме в п. 32.3 визначена необхідність проведення подальшої роботи щодо стягнення заборгованості, тобто заборгованість підлягає стягненню в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та просив застосувати строки позовної давності, мотивуючи тим, що згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.9 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів. Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснила 11 березня 2009 року, а тому за визначенням, пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 11 червня 2009 року. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 4.5. договору), а тому банк мав право з 11 червня 2009 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у березні 2017 року. Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 11 червня 2009 р. не підлягали виконанню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «КІН-ТАК», в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову посилаючись на те, що оскільки було змінено строк виконання зобов'язання, а тому підлягає застосуванню строк позовної давності, а також на те, що заборгованість була списана, а тому стягненню з відповідача не підлягає.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних мотивів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що 15.06.2007 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (ПАТ «УкрСоцбанк») та ОСОБА_4 уклали Договір кредиту № 07/152-609-12.

Згідно п. 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 355 000,00 грн. зі сплатою 15% процентів річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п.2.6. цього Договору та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: по 2 276,00 до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з липня 2007 року. З кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10 червня 2020 року в сумі 2 220 на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.4.1 кредитного договору передбачена сплата процентів за користування кредитом не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти.

Відповідно до пунктів 3.3.9, 3.3.10 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати всі Кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у порядку, визначеному пунктом 1.1.2 цього договору.

У разі прострочення Позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п, 3.3.16. цього Договору, термін сплати комісії за дострокове погашення Кредиту (частини Кредиту), визначеного в п. 3.3.17, цього Договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4. цього Договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п. п, 1.1., 2.6.З., 3.2.3., 4.4, 5.4, цього Договору Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє в цей період (п. 4.2).

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.9, 3.3.10 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Свої зобов'язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові, що підтверджується копією меморіального ордеру № 021-91 від 15.06.2007 р.

Згідно зі ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до вимог статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором та погасити заборгованість перед кредитором.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.1ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п.3ч.1ст.611 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як вбачається із виписки по рахунку та меморіального ордера, банк належно виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач ОСОБА_4 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання.

Також, судом встановлено, що позивач звертався до Постійно діючого Третейського суду про стягнення заборгованості за даним кредитним договором до ОСОБА_4 та рішенням від 23.11.2011 р. було стягнуто з ОСОБА_4 на користь банку заборгованість по кредитному договору в сумі 334 657, 13 грн.

Проте, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2016 р. було скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українським банків від 23.11.2011 р. у зв'язку із тим, що 2 березня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам», де частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, який передбачає, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). А ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.04.2016 р. виконавчий лист, який був виданий на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду, визнано таким, що не підлягає виконанню.

У зв'язку із невиконанням умов договору позивач направив відповідачу вимогу від 25.03.2017 року про необхідність усунення порушень кредитного договору, а саме погашення заборгованості по кредиту.

Станом 30.03.2017 року заборгованість за кредитним договором становить 302652,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 299140,65 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 42371,29 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 41910,41 грн., що вбачається із розрахунку заборгованості. Такий розрахунок відповідачем не спростовано.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, таким чином у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526 ЦК України зобов'язання за вказаним договором не виконала, а тому з неї підлягає стягненню заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 07/152-609-12 від 15.06.2007 року, а саме за кредитним - 302652,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 299140,65 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом - 42371,29 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками - 41910,41 грн., а всього у сумі 686 074, 35 грн., тим самим задовольнивши вимоги частково.

Щодо застосування строків давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а згідно ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.9, 3.3.10 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 здійснила 11 березня 2009 року, а тому за визначенням, пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, а тому банк мав право з 11 червня 2009 року й протягом трьох років, тобто до 11 червня 2011 року звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, що і зробив позивач, звернувшись до Постійно діючого Третейського суду, тобто в межах строку позовної давності.

Оскільки позивач в межах позовної давності звертався до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українським банків про стягнення заборгованості з відповідача, та така була стягнута, однак з незалежних від позивача обставин рішення було скасовано, а тому і відбулося переривання перебігу позовної давності. Та з моменту коли позивач дізнався про порушення свого права, а саме з дня набрання законної сили ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 26.01.2016 р., він звернувся в межах строку позовної давності до Хмельницького міськрайонного суду.

А тому, строки позовної давності до даних правовідносин не застосовуються.

Щодо посилання відповідача та третьої особи на ту обставину, що заборгованість списана та не підлягає стягненню з відповідача, то на підставі Рішення Правління № 2 від 13.02.2014 р. а саме в п. 32.3 визначена необхідність проведення подальшої роботи щодо стягнення заборгованості, тобто заборгованість підлягає стягненню в повному обсязі.

У відповідності до Постанови Правлінні НБУ від 01.06.2011 року № 172 «Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву», яка була чинною на час списання даної заборгованості, а саме згідно п. 7 відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.

Крім того, заборгованість нарахована згідно розрахунків заборгованості по 30.03.2014 р., тобто у відповідності до Рішення від 13.02.2014 р, а тому будь-які нарахування по відсотках з цієї дати припинені.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 536, 554, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (І.К. 00039019) заборгованість за кредитним договором №07/152-609-12 від 15.06.2007 року всього у сумі 686 074, 35 грн. (яка складається із суми заборгованості за кредитом - 302 652,00 грн., суми заборгованості за відсотками - 299 140, 65 грн., інфляційних втрат за кредитом - 42 371, 29 грн., інфляційних втрат за відсотками - 41 910, 41 грн.) та 10 291, 12 грн. судового збору.

В іншій частині відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції- Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення буде виготовлено 13.04.2018 р.

Суддя