Постанова № 7338180, 15.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

15.12.09                                                                                           Справа № 6/82

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді – Гнатюк Г.М.

суддів          - Кравчук Н.М.

          - Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Сатре-ВІТ”, м.Чернівці від 09.09.2009р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 10.06.2009р.

в справі № 6/82

за позовом Приватного підприємства “Бізнес Тріумф”, с.Раковець, Пустомитівський район

до відповідача: Приватного підприємства “Сатре-ВІТ”, м.Чернівці

про стягнення 2907,84грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з»явився

Сторони явку повноважних представників в судове засідання двічі не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №№4347342,4346702 від 29.09.2009р.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.06.2009р. у справі №6/82 (суддя Паскарь А.Д.) позов задоволено частково та стягнено з Приватного підприємства «Сатре-ВІТ» на користь Приватного підприємства «Бізнес Тріумф» –2234, 68грн. основного боргу, 283,17грн пені, 35,26 грн.- 3% річних, 241,34 грн. інфляційних втрат, 67,04 грн. штрафу, 44,69 грн. збитків, 102,00 грн. державного мита та 117,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позову провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватне підприємство «Сатре-ВІТ»оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права, так як відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та не зміг взяти участь у розгляді справи, у зв’язку з чим просить рішення скасувати і в позові відмовити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 10.06.2009р. у справі №6/82 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2008 року сторонами укладений договір поставки № 09-08 від того ж числа (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а останній зобов'язався прийняти та оплатити його вартість в строк, визначений пунктом 3.2 Договору.

На виконання умов договору, позивач згідно видаткових накладних №Т-00000022 та №Т-00000023 від 20.08.2008 відвантажив відповідачу продукцію на загальну суму 6748,88 грн.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата вартості продукції проводиться відповідачем на протязі 30 календарних днів з дня отримання продукції та підписання накладної.

Однак, відповідачем умови договору своєчасно не виконано оплачено отриманий товар частково, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення решти боргу в сумі 2235,94грн. Згідно уточненого розрахунку від 05.06.2009р., позивач просить стягнути з відповідача 2234,68грн. (а.с.40)

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки на момент винесення рішення, відповідачем сплачено 4514,20грн., тобто погашено основний борг частково, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 2234,68грн. заборгованості.

Згідно п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п.7.2 Договору за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем, за несвоєчасне виконання зобов‘язань, на суму боргу нараховано 283,17грн. пені.

Крім цього, за порушення п.7.4 договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 3% від вартості товару, що складає 67,04грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 35,26грн. та 241,34грн. інфляційних втрат.

Крім цього, пунктом 7.5 Договору передбачено, що відповідач додатково відшкодовує збитки у розмірі 2 % суми, від якої він відмовився або ухилився, а також втрачену вигоду, у відповідності до статтей 611, 623 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим місцевим господарським судом правомірно стягнено з відповідача 44,69грн. збитків.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу, пені, штрафу, річних, інфляційних втрат та збитків.

У відповідності до ст.ст..33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки відповідача не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, то доводи скаржника нічим не обґрунтовані та документально не підтверджені, тому колегією суддів відхиляються. При цьому також слід зазначити, що судом першої інстанції було враховано часткове погашення відповідачем основного боргу, про що свідчать також долучені до апеляційної скарги копії платіжних доручень №74 від 02.03.2009р. та №144 від 16.04.2009р. Щодо платіжного доручення №519 від 26.09.2008р., то призначення платежу в ньому зазначено за товар згідно накладної №115 від 11.08.2008р., які не є предметом даного спору. Інші доводи скаржника відхилені за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Рішення господарського суду Чернівецької області від 10.06.2009 року у справі №6/82 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства “Сатре-ВІТ” залишити без задоволення.

2.          На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

3.          Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мирутенко О.Л.