Постанова № 7338151, 07.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

07.12.09 Справа № 9/108

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Торговий дім “Софі”, м. Львів № б/н від 25.09.09

на рішення господарського суду Львівської області від 10.09.09

у справі № 9/108

за позовом: ТзОВ “Торговий дім “Софі”, м. Львів

до відповідача: ВАТ “КРЕДОБАНК”, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів

провизнання вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчого напису зареєстрований в реєстрі за номером 1924 від 09.06.09 таким, що не підлягає до виконання повністю та його скасування, та заборону ВАТ “КРЕДОБАНК” розголошувати банківську таємницю щодо ТзОВ “Торговий дім “Софі”

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача : не зявився;

від третьої особи на стороні відповідача: не зявився .

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.09 у справі № 9/108 (суддя Л.Данко) в задоволенні позову ТзОВ “Торговий дім “Софі” до ВАТ “КРЕДОБАНК” про визнання вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виконавчого напису зареєстрований в реєстрі за номером 1924 від 09.06.09 таким, що не підлягає до виконання повністю та його скасування, та заборону ВАТ “КРЕДОБАНК” розголошувати банківську таємницю щодо ТзОВ “Торговий дім “Софі” відмовлено повністю.

З даним рішенням не погоджується позивач - ТзОВ “Торговий дім “Софі”, оскаржив його в апеляційному порядку з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а саме: його незаконності, необґрунтованості, неправильного застосування господарським судом Львівської області при його винесенні норм матеріального та процесуального права, а також неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що станом на момент подання позовної заяви позивач не отримав від приватного нотаріуса вимоги про усунення порушень. Крім того, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги ухвалу господарського суду Львівської області від 26.12.08 у справі № 5/275, чим порушив Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Посилається скаржник також на те, що Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинене лише на підставі рішення суду. Наводить скаржник і інші мотиви, на підставі яких просить рішення господарського суду Львівської області від 10.09.09 у справі № 9/108 скасувати, винести нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ТзОВ «Торговий дім «Софі»повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.09 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 07.12.09.

Відповідач ВАТ «Кредобанк»та третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 правом, наданим ст.. 96 ГПК України, не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Сторони та третя особа явки повноважних представників в судове засідання 07.12.09 не забезпечили.

Скаржником подано клопотання № б/н та б/д (зареєстроване в канцелярії Львівського апеляційного господарського суду 07.12.09 за № 9800) про відкладення розгляду справи у звязку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника та для надання можливості доповнити апеляційну скаргу та викласти правову позицію скаржника. Крім того, скаржник в поданому клопотанні зазначає про наявність трьох рішень господарського суду Львівської області між тими ж сторонами та з тих же підстав, які набрали законної сили, та, на думку скаржника, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи. В задоволенні клопотання позивача колегія суддів відмовляє, оскільки вказане клопотання документально не підтверджене жодними належними доказами, зокрема, щодо неможливості забезпечення явки повноважного представника в засідання суду. Крім того, колегія суддів наголошує на строку вирішення спору, встановленому ч. 1 ст. 69 ГПК України. Беручи до уваги неподання відповідачем доповнення до апеляційної скарги протягом майже двох місяців від моменту прийняття скарги до провадження, колегія суддів вважає дії скаржника, спрямовані на відкладення розгляду справи, такими, що порушують обовязок добросовісного користування належними йому процесуальними правами, встановлений ч. 2 ст. 22 ГПК України, а також порушують право відповідача на розгляд справи впродовж розумного строку, а відтак, апеляційна скарга розглядається за відсутності представника скаржника. Щодо посилань скаржника на рішення господарського суду Львівської області між тими ж сторонами та з тих же підстав, які набрали законної сили, то колегія суддів зазначає, що преюдиційного значення для вирішення даної справи вони не мають, оскільки не можуть вважатися фактами, в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України, встановленими рішенням господарського суду під час розгляду справи.

Відповідач та третя особа причин неявки до відома суду не довели, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, а відтак, беручи до уваги п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду, апеляційна скарга розглядається за їх відсутності.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 10.09.09 у справі № 9/108 слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного:

Як вірно встановлено господарським судом у відповідності до п. 1.1 кредитного договору від 20.04.07, укладеного між позивачем та відповідачем, ВАТ “Кредобанк” зобовязався надати позичальникові (позивач у справі) у власність грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а ТзОВ “Торговий дім “Софі” - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісійні. Господарським судом надано належну оцінку п. 2.1. кредитного договору щодо розміру кредиту, який погоджено у сумі 636 000, 00 грн., п. 2.2. кредитного договору, яким дату остаточного повернення кредиту встановлено 19.04.09. Умови розрахунків та порядок повернення кредиту, про що також зазначено судом першої інстанції, сторони погодили в розділах 4 та 5 кредитного договору № 57/07-к від 20.04.07.

Встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду також факт укладення між сторонами з метою забезпечення вимог банку по кредитному договору № 57/07-к від 20.04.07, договору застави від 20.04.07, який був нотаріально посвідчений 20.04.07 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 1373. П. 1.2. договору застави від 20.04.07 передбачено, що позивач (ТзОВ “Торговий дім “Софі”) передає у заставу відповідачеві (ВАТ “Кредобанк”) автомобіль марки HONDA LEGEND, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № JHMKB16507С202594, реєстраційний номер ВС3393ВА. Належним чином проаналізовано місцевим господарським судом п.п. 1.3 - 1.5 договору застави, у відповідності з якими автомобіль, що передається у заставу належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВСС028018, виданого РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВСУ у Львівській області 20.04.07, вартість предмету застави визначена в 290880, 00 грн., на час дії договору застави, предмет застави залишається на відповідальному зберіганні та в користуванні заставодавця (позивача). Підстави виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави передбачені сторонами у П.6.1 договору застави, а саме:

- непогашення заставодавцем кредиту та відсотків за його користування згідно умов Кредитного договору та додаткових угод до нього;

- непогашення заставодавцем існуючої безспірної заборгованості в разі дострокового витребування кредиту та відсотків за його користування;

- при порушенні заставодавцем обов'язків, встановлених цим договором, незалежно від настання терміну виконання зобов'язань, забезпечених цією заставою.

Крім того, п.6.2 договору застави передбачено обовязок заставодержателя у разі порушення заставодавцем основного зобовязання та/або умов договору застави, надіслати заставодавцю письмову вимогу про усунення такого порушення у 30-денний строк з попередженням про звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання цієї вимоги, причому порядок звернення стягнення передбачений у п. 6.3 договору застави, а саме за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в безспірному порядку, шляхом, передбаченим п.7.2 цього договору.

Встановлено господарським судом Львівської області на підставі наявних в матеріалах справи доказів, факт належного виконання позикодавцем (ВАТ “Кредобанк”) своїх зобовязань за кредитним договором - надання позивачеві кредиту в сумі 636000, 00 грн. для придбання транспортного засобу марки HONDA LEGEND, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № JHMKB16507С202594, реєстраційний номер ВС3393ВА.

Позичальник (ТзОВ “Торговий дім “Софі”) зобовязання за кредитним договором, про що вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, порушив в частині дотримання графіку погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого заборгованість позивача перед відповідачем станом на 20.03.09 склала суму 177 709, 01 грн., з вимогою про сплату якої в 30-денний строк з дня її отримання відповідач звернувся до позивача 24.03.09 (претензія № 15.04-2447/09 від 20.03.09). При цьому у зазначеній претензії сума основного боргу 177 709, 01 грн. за кредитним договором № 57/07-к від 20.04.07, деталізована відповідачем: 159 000, 00 грн. - заборгованість за кредитом, в т.ч. 106000, 00 грн. прострочена сума основного боргу; 13 299, 51 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими за період з 01.11.08 28.02.09; 300, 00 грн. - заборгованість за адміністрування за грудень 2008 лютий 2009 року; 5 109, 50 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків та комісії. Вірно наголошено господарським судом першої інстанції на тому, що в претензії ВАТ “Кредобанк” попередив позивача, що у разі невиконання названої вимоги, банк буде звертатися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або в суд. Факт одержання зазначеної претензії документально підтверджений повідомленням про вручення поштового відправлення за № 9380492. Доказів реагування на зазначену претензію відповідачем не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Встановлений місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами також факт звернення відповідача 09.06.09 у звязку з неналежним виконанням позивачем зобовязань за кредитним договором, до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 із заявою за № 15.02-3309/09 про вчинення виконавчого напису на договорі застави на суму заборгованості позивача за кредитним договором станом на 15.05.09 189530, 87 грн., в т.ч.: 159000, 00 грн. сума неповернутого кредиту; 19 151, 59 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом за період з листопада 2008року по квітень 2009 року; 400, 00 грн. несплачені комісійні за адміністрування за грудень 2008 року березень 2009 року; 1 203, 28 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.12.08 по 15.05.09; 9 752, 00 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.12.08 по 15.05.09; 24, 00 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 01.01.09 по 15.05.09.

Вірно зазначив суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи належних документальних доказів про те, що до заяви про вчинення виконавчого напису відповідачем додані: оригінал договору застави від 20.04.07, кредитний договір № 57/07-к від 20.04.07, претензія № 15.04-2449/09 від 20.03.09 та докази її надсилання позивачеві, а також листи (повідомлення) від 13.05.08 вих. № 3300, від 18.11.08 вих. № 7579 та повідомлення вих. № 180 від 13.01.09 про зміну відсоткової ставки за договором кредиту, докази надсилання цих листів позивачеві, а також довідку про заборгованість та довідку про відсутність руху коштів по рахунку.

09.06.09 приватним нотаріусом ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на автомобіль марки HONDA LEGEND, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № JHMKB16507С202594, реєстраційний номер ВС3393ВА (свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії ВСС028018, виданого РЕВ 1-го МВ ДАІ при УМВСУ у Львівській області 20.04.07), який знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 359, що належить на праві власності ТзОВ «Торговий дім «Софі», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 359, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30994948, який переданий в заставу за договором застави від 20.04.07, зареєстрованим в реєстрі за № 1373. За рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, пропонується задовольнити вимоги ВАТ «Кредобанк»в сумі 189530, 87 грн., з яких: 159 000, 00 сума неповернутого кредиту; 19 151, 59 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року; 400, 00 грн. несплачена комісія за адміністрування за грудень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року; 1 203, 28 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.12.08 по 15.05.09; 9752, 00 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.12.08 по 15.05.09; 24, 00 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісії за період з 01.01.09 по 15.05.09. Виконавчий напис зареєстровано 09.06.09 у в реєстрі за № 1924.

18.06.09 відповідач звернувся до Державної виконавчої служби з заявою про прийняття до виконання вищезазначеного виконавчого напису, у звязку з чим 22.06.09 головним державним виконавцем Санджарою О.М. підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області винесеного постанову “Про відкриття виконавчого провадження” ВП № 13447219 з виконання виконавчого напису від 09.06.09 № 1924, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Належну оцінку суд першої інстанції надав також ухвалі господарського суду Львівської області від 26.12.08 за заявою кредитора: субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, якою порушено справу про банкрутство ТзОВ „Торговий дім „Софі” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою суду від 23.01.09 провадження у справі зупинено до вирішення по суті даної справи Львівським апеляційним господарським судом. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.09 апеляційні скарги ТзОВ “Торговий дім ”Софі” та ТзОВ “Агрофірма “Золота балка” задоволено, ухвалу господарського суду від 26.12.08 скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.09 касаційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_3 задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.09 скасовано, провадження за апеляційними скаргами ТзОВ «Торговий дім «Софі» та ТзОВ «Агрофірма «Золота балка»на ухвалу господарського суду Львівської області від 26.12.08 припинено, справу № 5/275 передано для розгляду до господарського суду Львівської області. Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.07.09 у справі № 5/275 за заявою кредитора: Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 про банкрутство ТзОВ «Торговий дім «Софі»призначено підготовче засідання суду на 05.08.09, а також судом розяснено, що ухвала суду від 26.12.08, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, є законною та чинною. Відповідно до ухвали від 31.07.09 провадження у справі № 5/275 зупинене.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами положень ст. 572 ЦК України, якою передбачено переважне право кредитора (заставодержателя) перед іншими кредиторами цього боржника у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна. Вірно застосовано місцевим господарським судом також положення ст. 589 ЦК України щодо набуття заставодержателем у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до норм ст. 590 ЦК України, вірно застосованої господарським судом Львівської області, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Колегія суддів вважає вірним застосування до спірних правовідносин норми ст. 16 Закону України «Про заставу»щодо моменту виникнення права застави, ст. 19 Закону України «Про заставу»щодо права заставодержателя за рахунок заставленого майна задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Вірно застосовано місцевим господарським судом також ст. 20 Закону України «Про заставу», щодо моменту набуття заставодержателем права звернення стягнення на предмет застави, а також підстав звернення стягнення на заставлене майно, якими визначено рішення суду або третейського суду, виконавчий напис нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Право нотаріусів вчиняти виконавчі написи передбачено вірно застосованими при розгляді спору між сторонами положеннями п. 19 ч. 1 ст. 34, ст.ст. 87-90 Закону України „Про нотаріат” нотаріуси вправі вчиняти виконавчі написи.

Проаналізовано місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні також п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, згідно якого передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Вірно застосовано господарським судом при розгляді спору також ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.04, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

На підставі викладених вище норм матеріального права, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що у відповідності до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, відповідачем до заяви за № 15.02-3309/09 про вчинення виконавчого напису долучено всі необхідні документи про безспірність вимоги, а саме: оригінал договору застави від 20.04.07, кредитний договір № 57/07-к від 20.04.07, претензія № 15.04-2449/09 від 20.03.09 та докази її надсилання позивачеві, а також листи (повідомлення) від 13.05.08 вих. № 3300, від 18.11.08 вих. № 7579 та повідомлення вих. № 180 від 13.01.09 про зміну відсоткової ставки за договором кредиту, докази надсилання цих листів позивачеві, а також довідку про заборгованість та довідку про відсутність руху коштів по рахунку. Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, на положення ст. 20 Закону України «Про нотаріат», п.п. 283, 284, 287, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, п. 1 Постанови КМ України № 1172 від 29.06.99, є безпідставними, належним чином оцінені господарським судом Львівської області при розгляді спору, а відтак, колегією суддів до уваги взяті бути не можуть.

Посилання скаржника на відсутність правових підстав для вчинення виконавчого напису до спливу тридцятиденного терміну з моменту одержання вимоги боржником, оскільки, як зазначає скаржник, він не отримав від нотаріуса письмової вимоги про усунення порушень, то таким посиланням також надано належну оцінку господарським судом в оскаржуваному рішенні. Зокрема, як вірно зазначив суд першої інстанції, чинним законодавством не передбачено при вчиненні виконавчого напису надсилання нотаріусом письмової вимоги боржнику. Тридцяти денний строк з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень, передбачений ч. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та стосується вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору, а не вчинення виконавчих написів за договорами застави рухомого майна.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що п. 6.2 договору застави від 20.04.07, сторони погодили обовязок надсилання заставодержателем заставодавцю письмової вимоги про усунення порушення основного зобовязання та/ або умов договору застави у 30-денний строк з попередженням про звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання цієї вимоги. Документально підтверджено матеріалами справи (претензія № 15.04-2447/09 від 20.03.09) та встановлено господарським судом Львівської області при розгляді спору те, що вимога про усунень порушення основного зобовязання була надіслана відповідачем 24.03.09. Натомість, про що також зазначено в оскаржуваному рішенні, позивачем така вимога не виконана, заперечень проти вимоги банку ним також не подано.

Щодо посилань скаржника на те, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом не враховано ухвалу господарського суду Львівської області від 26.12.08 у справі № 5/275, то колегія суддів зазначає наступне. Господарським судом Львівської області при розгляді спору між сторонами вірно застосовано ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платлоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно якої мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів). На підставі зазначеної правової норми, господарським судом вірно наголошено, що дія мораторію поширюється на стягнення на підставі виконавчих документів, серед яких і виконавчі написи нотаріусів, а не на вчинення таких виконавчих написів.

Вірним, на думку колегії суддів, є також застосування місцевим господарським судом при розгляді спору ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою передбачено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Частиною 9 ст. 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги. На підставі аналізу вказаних правових норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що частина вимог банку до позивача виникла до порушення справи про банкрутство, частина після, проте, всі вимоги банку забезпечені заставою.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем розголошено банківську таємницю щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, оскільки законодавець передбачив порядок вчинення нотаріусом виконавчих написів за наявності відповідних документів про діяльність боржника, то суд першої інстанції, здійснюючи їх оцінку як таких, що є безпідставними, вірно послався на ст.ст. 60 - 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, якими передбачено порядок розкриття банківської таємниці, визначено конкретні державні органи та випадки за яких вказані дії вчиняються.

Вірно звернув увагу суд першої інстанції також на те, що як постанова органу Державної виконавчої служби “Про відкриття виконавчого провадження” від 22.06.09 ВП № 13447219, так і дії та/або бездіяльність головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Санжара О.М. позивачем не оскаржувалися, а відтак, не є предметом спору у справі № 9/108.

На підставі наведеного, суд першої інстанції вірно зазначив про необґрунтованість позовних вимог ТзОВ «Торговий дім «Софі».

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є безпідставними, документально не обгрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 10.09.09 у справі № 9/108 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Львівської області щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог ТзОВ «Торговий дім «Софі»не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 10.09.09 у справі № 9/108 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник