Постанова № 7338200, 02.12.2009, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

02.12.09                                                                                           Справа № 23/134

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого – судді                                                  Городечна М.І.

Суддів                                                                      Кузь В.Л.

Юркевич М.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства “Аптечний склад “Біосет” б/н від 30.09.2009 року (вх. № 1396 від 16.10.2009 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 02.09.2009 року

у справі № 23/134

за позовом Приватного підприємства (надалі –ПП) “Аптечний склад “Біосет”, м. Львів

до Спільного українсько-естонстького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі СП ТзОВ)“Оптіма-Фарм, ЛТД”, м. Київ

про визнання недійсними п.п 6.2 та 9.4 договору № 37260 від 22.04.2008 року.

за участю представників сторін:

від позивача: Рудик В.М. –представник (довіреність б/н від 02.12.2009 р.);

від відповідача : Лучко Н.І. –юрисконсульт (довіреність №255 від 09.09.2009 р.);

Встановив, що рішенням господарського суду Львівської області від 02.09.2009 р. у справі № 23/134 частково задоволено позовні вимоги ПП «Аптечний склад «Біосет», м. Львів (надалі –Позивач) до СП ТзОВ «Оптіма – Фарм, ЛТД», м. Київ (надалі –Відповідач) про визнання недійсним договору №37260 від 22.04.2008 р. (згідно заяви про збільшення позовних вимог, б/н від 01.09.2009 р. (а.с.48-50)). Визнано недійсним пункт 2.6.Договору №37260 укладеного 22 квітня 2008 р. між ПП «Аптечний склад «Біосет»(79021, м. Львів вул. Петлюри, 36 ЄДРПОУ 35816595) та СП ТзОВ «Оптіма – Фарм ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ЄДРПОУ 21642228), в решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з СП ТзОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»(01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а ЄДРПОУ 21642228) на користь ПП «Аптечний склад «Біосет»(79021, м. Львів, вул. Петлюри 36 ЄДРПОУ 35816595) 42, 5 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що пунктом 2.6. Договору №37260 від 22.04.2008 р. допускається одностороння зміна умов такого договору Відповідачем та обмежується право Позивача вільно розпоряджатись продукцією, що суперечить положенням ст. ст. 203, 215, 319 Цивільного кодексу України та ст. 43 Господарського кодексу України, а відтак в цій частині договір визнано недійсним. Пункти 1.2, 6.2. та 9.4 Договору не суперечать матеріальному праву, а відтак вимоги в цій частині місцевим господарським судом визначені безпідставними. Щодо визнання Договору №37260 недійсним в цілому, то місцевий господарський суд прийшов до висновку, що Позивачем не доведено, належними та допустимими доказами те, що на момент укладення спірного Договору волевиявлення Позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а відтак підстави визнання такого недійсним відсутні і в цій частині в позові відмовлено.

Позивач –ПП «Аптечний склад «Біосет»не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, б/н від 30.09.2009 р. (вх. № 1396 від 16.10.2009 року) в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідження матеріалів та обставин справи.

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом не досліджено, що спірний Договір за своєю формою та змістом є договором приєднання. Крім цього, судом не взято до уваги в повній мірі того, що з умов Договору вбачається, що сторони не наділені рівнозначними правами та обов»язками, зокрема, відповідно до п. 1.2. даного Договору найменування, асортимент та ціна товару визначається за цим Договором на підставі прайс-листа Продавця, що діє на момент замовлення товару Покупцем. Зміна та/або оновлення такого прайс-листа здійснюється за внутрішніми правилами Продавця. Відповідно до цього, Скаржник вважає, що умови п.1.2. Договору є недійсними з підстав встановлених ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України. Крім цього, Скаржник вважає, що вищезазначеним Договором встановлені непропорційно великі розміри санкцій за невиконання чи неналежне виконання умов Договору, а саме п. 6.2., 9.4. вказаного Договору, а відтак такі суперечать принципу розумності, добросовісності та справедливості і не відповідають внутрішній волі Позивача.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового, яким просить позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач –СП ТзОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»у відзиві, за вих. №32 від 24.11.2009 р. заперечує доводи апеляційної скарги, зазначаючи при цьому, що Позивачем не доведено, що укладений договір по своїй суті є договором приєднання, ним не подано суду жодних формулярів чи стандартних форм, які б вказували, на ознаку приєднаності до договору, жодних листів від Відповідача в яких останній вказував би, що укладення даного договору можливе лише шляхом приєднання до його умов Позивача в цілому, і неможливості внесення пропозицій щодо змін до Договору з боку останнього. Відповідач стверджує, що на момент укладення договору Позивач повністю погодився та прийняв умови викладені Відповідачем в проекті Договору №37260 від 22.04.2008 р. Що ж стосується п. 1.2. Договору то Відповідач вказує, що на момент укладення такого сторони не знали і не могли знати, які саме лікарські препарати та у якій кількості у зв»язку із зміною попиту на них будуть необхідні Позивачу протягом дії Договору, які лікарські засоби будуть на складі на момент замовлення Позивачем, враховуючи динаміку зміни цін, а тому згідно п. 1.1., 2.1., 2.2. Договору передбачено, що на підставі прайс-листа Відповідача (з якого вбачається, які лікарські препарати і по якій ціні є у Відповідача на момент замовлення) Позивач повідомляє Відповідача про найменування асортимент та кількість товару, яку він має намір придбати. Після чого сторони у відповідності до п.п. 1.3., 1.4. Договору погоджують істотні умови такого встановлюючи їх у видаткових накладних, які є невід»ємною частиною договору. Щодо розміру штрафних санкцій то Відповідач вказує, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до цього, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення місцевого господарського суду таким, яке прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, а відтак просить таке залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

В судовому засіданні 02.12.2009 р. представники сторін підтримали свої доводи і заперечення, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відповідно у відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства матеріалам та обставинам справи виходячи з наступного.

22.04.2008 р. СП у формі ТзОВ «Оптіма-фарм ЛТД»(«Продавець») та ПП «Аптечний склад «Біосет»(«Покупець») укладено договір №37260 (надалі –Договір) а.с.16-17)), згідно з п.1.1. якого Продавець зобов»язується передати, а Покупець зобов»язується прийняти препарати лікарські, визначені та обумовлені цим Договором, далі Товар, та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов цього Договору. Пунктом 1.2. встановлено, що найменування асортимент та ціна Товару визначається за цим Договором на підставі прайс-листа Продавця, що діє на момент замовлення Товару Покупцем. Зміна та/або оновлення такого прайс-листа здійснюється за внутрішніми правилами Продавця.

Згідно з п. 2.6. Договору Покупець зобов»язується здійснювати виключно роздрібний продаж Товарів, придбаних у Продавця, перелік яких міститься в додатку №1 до цього Договору. Протягом дії даного договору Продавець має право в односторонньому порядку змінювати перелік таких Товарів, шляхом надсилання Покупцю повідомлення по факсу або електронною поштою, яке Покупець зобов»язується скріпити печаткою та підписом і по факсу направити Продавцю у строк 2 (двох) робочих днів з моменту одержання.

Відповідач (Покупець по договору) згідно заяви про збільшення позовних вимог (а.с.48-50) вважає, що п.1.2. Договору №37260 від 22.04.2008 р. є недійсним з підстав передбачених ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі –ГК України), оскільки допускає можливість односторонньої зміни Відповідачам (Продавцем по договору) умов такого Договору. Також вважає недійсним п. 2.6 Договору, оскільки таким допускається також одностороння зміна умов договору Відповідачем та обмежується його право вільно розпоряджатись придбаною продукцією. Пункти 6.2., 9.4. Договору встановлюють непропорційно великі розміри санкцій за невиконання чи неналежне виконання умов Договору, а відтак Позивач вважає їх такими, що суперечать вимогам ст. ст. 3, 203 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України).

З приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України , відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Волевиявлення учасника правочину згідно частини 3 ст. 203 ЦК України має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»зків.

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

З умов п. 1.2. Договору вбачається, що сторони погодили, що найменування, асортимент та ціна товару визначаються за цим договором на підставі прайс-листа Продавця (Відповідача), що діє на момент замовлення товару Покупцем (Позивачем). Зміна та/або оновлення такого Прайс-листа здійснюється за внутрішніми правилами Продавця (Відповідача).

З аналізу п.п. 1.2., 2.1., 2.2., 8.1. Договору № 37260 від 22.04.2008 р. вбачається, що сторонам на момент укладення Договору не було відомо, які саме лікарські препарати та у якій кількості будуть необхідні позивачу протягом дії договору (з 22 квітня 2008 р. до 31 грудня 2011 р.) та якою, з огляду на динаміку зміни цін на лікарські препарати, буде ціна замовленого Позивачем товару на момент здійснення замовлення.

Відповідно до цього, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що сторони законно передбачили у Договорі (п.п. 1.2., 2.1., 2.2.), що на підставі прайс-листа Відповідача, з якого вбачається які саме лікарські препарати та по якій ціні, є в наявності, Позивач повідомляє відповідача про найменування, асортимент та кількість товару, який він хоче придбати.

Позивачем не подані належні та допустимі докази в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) які спростовували б посилання Відповідача на те, що зміна та/або оновлення прайс-листа є необхідними з огляду на постійну зміну асортименту, кількості та ціни товару на складі Відповідача і правом Позивача протягом дії договору визначати, які саме лікарські препарати йому необхідні у той чи інший момент відповідно до попиту на них та кон”юнктури ринку. Згідно з умовами п.п. 1.3., 1.4. Договору кількість товару та ціна товару за одиницю визначаються сторонами та встановлюються у видаткових накладних, які є невід”ємними складовими Договору.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зміна та/або оновлення прайс-листа, здійснена за внутрішніми правилами Відповідача, є необхідним способом доведення до відома Позивача асортименту, кількості та ціни продукції, яка є в наявності у Відповідача і підлягає реалізації у кожен окремий момент. Оскільки, вказана інформація не може бути відомою Позивачу, а відтак, він не може приймати участі у її зміні чи оновленні.

Відповідно до цього, сторони в п.п. 1.2., 2.1., 2.2. Договору встановили, що на підставі прайс-листа Відповідача, з якого вбачається, які лікарські препарати і по якій ціні є у Відповідача в наявності на момент замовлення, Позивач повідомляє Відповідача про найменування, асортимент та кількість товару, яку він має намір придбати. Після чого сторони у відповідності до п.п.1.3., 1.4. Договору погоджують істотні умови договору (асортимент, кількість та ціну товару) встановлюючи їх у видаткових накладних, які є невід»ємною частиною Договору. З огляду на це п. 1.2. Договору не допускає односторонню зміну Відповідачем умов договору, а відтак твердження Позивача в цій частині є безпідставними і необґрунтованими.

Пунктом 2.6. Договору №37260 від 22.04.2008 р. зобов»язано Позивача здійснювати виключно роздрібний продаж товарів , придбаних у Відповідача, перелік яких міститься у додатку №1 до Договору, а також встановлено право Відповідача протягом дії Договору в односторонньому порядку змінювати перелік, шляхом надсилання Позивачу повідомлення по факсу або електронною поштою, яке Покупець зобов»язується скріпити печаткою та підписом і по факсу направити Продавцю у строк 2 (двох) робочих днів з моменту одержання. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в цій частині, а саме, що вказаним пунктом допускається одностороння зміна умов договору Відповідачем, а відтак обмежується право Позивача вільно розпоряджатись придбаною продукцією, що суперечить положенням ст. ст. 203, 215, 319 ЦК України та ст. 43 ГК України. Відповідно до цього, доводи Позивача в цій частині є обґрунтованими, згідно з чим місцевим господарським судом правомірно визнано недійсним спірний пункт 2.6. Договору №37260 від 22.04.2008 р..

Також Позивач як і в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі посилається на те, що Договором встановлені непропорційно великі розміри санкцій за невиконання чи неналежне виконання умов Договору, визначені п. 6.2., 9.4. Договору, а відтак такі суперечать принципу розумності, добросовісності та справедливості і не відповідають внутрішній волі позивача.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків виконання зобов»язань за цим Договором щодо оплати за Товар Продавцю, Покупець, окрім виконання своїх зобов»язань у повній мірі, повинен сплатити Продавцеві пеню у розмірі 0,1% загальної вартості видаткової накладної на Товар, з якого допущено прострочення виконання , за кожен день прострочення , а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити Продавцеві штраф у розмірі 7% зазначеної у цьому пункті вартості.

Згідно з п.9.4. Договору за умови прострочення виконання Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Продавцю проценти за користування чужими коштами у розмірі 20% загальної вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання.

Згідно з п. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до цього, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сторони у договорі законно передбачили обов»язок Позивача за порушення строків виконання зобов»язання за договором сплатити пеню, а понад 30 днів ще й штраф у розмірі 7% від вартості видаткової накладної на товар, з якого допущено прострочення. Також передбачено аналогічну відповідальність у п. 6. 1. Договору й для відповідача за прострочення виконання ним взятих на себе зобов»язань за Договором №37260 від 22.04.2008 р..

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актами цивільного законодавства. Розмір неустойки , встановлений законом може бути збільшений у договорі. Крім цього, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження, що підлягає стягненню.

Крім цього, положеннями ст. 536 ЦК України та ч. 3 ст. 692 ЦК України передбачено право продавця товару вимагати від покупця сплати процентів за користування чужими коштами.

Враховуючи наведене, встановлена відповідальність за прострочення виконання зобов»язання не суперечить матеріальному праву, а відтак не тягне за собою правових наслідків визнання угоди недійсною.

Щодо вимог Позивача про визнання договору недійсним в цілому, то останнім не подано ні місцевому господарському суду, ні апеляційному господарському доказів, які б свідчили, що на момент укладення спірного Договору волевиявлення Позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а відтак місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним в цілому.

Посилання Позивача (Скаржника) в апеляційній скарзі на те, що спірний Договір №37260 від 22.04.2008 р. за своєю формою та змістом є договором приєднання не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи та не доведено Позивачем належними та допустимими доказами. З відзиву на позовну заяву (а.с.22-26) та відзиву на апеляційну скаргу (а.с.71-73) вбачається, що Відповідачем було надано Позивачу проект Договору №37260 від 22.04.2008 р. про здійснення поставки препаратів лікарських, який підписано та скріплено печаткою Позивача. Жодних відміток про складання Позивачем протоколу розбіжностей, який би свідчив про недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, у спірному договорі немає. А відтак, судова колегія, приходить до висновку, що на момент укладення договору, Позивач погодився та прийняв умови викладені в проекті договору №37260 від 22.04.2008 р., оскільки таке не спростовано належними доказами.

Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2009 року у справі № 23/134 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Аптечний склад “Біосет” без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Справу № 23/134 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя                                                            Городечна М.І.

Суддя                                                                                Юркевич М.В.

Суддя                                                                                Кузь В.Л.