Ухвала суду № 73378282, 12.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

11-кп/775/183/2018(м)

263/3909/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Гришина Г.А., Сєдих А.В.

секретаря Меляник К.В.

за участю прокурора Заїки О.В.

захисника Черкаса В.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області у м. Маріуполі кримінальне провадження №12017050770000469 за апеляційною скаргою захисника Черкаса В.М. на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, інваліда другої групи, не працюючого, судимого: 21 грудня 2011 року Центрально-міським судом м.Горлівки за ч.2 ст.186, ч.1 ст.152 ч.2 ст.121, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого як тимчасово переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1, фактичного мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3,

визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 527,76 грн.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12.02.2017 року, приблизно о 00 годині 05 хвилин, знаходячись на території подвір'я, розташованого за будівлею фрешмаркету «Брусничка» по бульвару Шевченка 89 в Центральному району м. Маріуполя, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, шляхом ривку відкрито заволодів майном яке належить потерпілій ОСОБА_3, а саме жіночою сумкою, фіолетового кольору, вартістю 111,97 гривень, в який знаходився гаманець, червоного кольору, вартістю 81,18 гривень з грошовими коштами у сумі 214 гривень та пластиковими картками на знижки у різних магазинах м.Маріуполя, які матеріальної цінності не представляють та одним комплектом ключів від квартири потерпілої, які матеріальної цінності не представляють. Після чого з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 407 гривні 15 копійок.

В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України та одночасно застосувати до обвинуваченого примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Зазначає, що суд однобічно та неповно дослідив докази у провадженні, через що прийшов до хибного висновку про доведеність обвинувачення та винуватість ОСОБА_2. Вважає, що фактично усі докази, які суд взяв до уваги, в тому числі протоколи огляду місця події та пред'явлення для впізнання, є неналежними та недопустимими, оскільки отримані з порушенням процесуальної процедури, без участі захисника, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист, висновок судової товарознавчої експертизи не відповідає вимогам закону та не дає чіткої відповіді щодо вартості майна. Також звертає увагу, що версію обвинуваченого про те, що він діяв з метою нашкодити потерпілій не було перевірено та не спростовано під час судового розгляду з огляду на психічний стан останнього, до того ж, суд в порушення вимог ч.2 ст.504 КПК України, не надав належної оцінки та взагалі залишив поза увагою висновок судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_2 потребує застосування примусових заходів медичного характеру, про що наголосив допитаний в судовому засіданні експерт.

Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги та законність судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до правових позицій, викладених в п.п.17,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (з подальшими змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вирок, постановлений іменем України, є важливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючи вимог КПК України. Резолютивна частина повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.

Відповідно до ст.374 КПК України у вступній частині вироку зазначаються дата та місце його ухвалення, назва і склад суду, найменування (номер) кримінального провадження, прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи.

В резолютивній частині у разі визнання особи винуватою повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинувачені та відповідні статті закону України про кримінальну відповідальність.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вступної частини вироку Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року, розглянуто кримінальне провадження відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.2 ст.186 КК України. Однак, в резолютивній частині вироку суд визнав винуватим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні вироку допущено протиріччя між вступною та резолютивною частиною вироку щодо фактичного встановлення особи обвинуваченого, якого засуджено, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та вироку суду, ОСОБА_2 виявляє легку розумову відсталість з поведінковими порушеннями, як в період скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, так й на теперішній час не був здатний та не може в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, що також підтвердив експерт під час судового розгляду, тобто є обмежено осудною особою, до якої відповідно до ч.2 ст.20 КК України, ч.2 ст.504 КПК України, правових висновків, викладених в п.п.6-8 постанови Пленуму ВСУ №7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», судом при ухваленні вироку можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Однак, суд в порушення зазначених вимог закону, взагалі це питання залишив поза увагою, своє фактичне рішення про незастосування примусових заходів медичного характеру жодним чином не обґрунтував, що є неприпустимим, попри те, що до ОСОБА_2 раніше вже застосувалися такі заходи. А тому доводи захисника про це є цілком слушними.

Дані порушення кримінального процесуального закону відповідно до ч.1 ст.412 КПК України є істотними, так як перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Перешкоджають вони й усунути їх та переглянути провадження в апеляційному порядку згідно вимог ст.404 КПК України, так як розгляд справи по суті є виключною компетенцією суду першої інстанції. За таких підстав суд апеляційної інстанції позбавлений права перевірити висновки суду про доведеність (недоведеність) обвинувачення, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання (ч.2 ст.415 КПК України).

У зв'язку з викладеним, на підставі ст.415 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції необхідно усунути зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, правильно встановити особу обвинуваченого, повно й всебічно, з додержанням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, на умовах змагальності та диспозитивності, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх належність, допустимість та достатність, в тому числі щодо встановлення мотиву дій обвинуваченого, перевірити інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, та, відповідно до вимог ст.370 КПК України, ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Колегія суддів також звертає увагу, що на даний час продовжують існувати та не зменшилися певні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів не передбачається можливим, в тому числі з огляду на те, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має судимість за аналогічний злочин, не має стійких соціальних зв'язків та постійного місця мешкання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 на 60 діб, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та цього не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Черкаса В.М. задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 22 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_2 у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Маріупольському слідчому ізоляторі УДПтС України в Донецькій області на 60 діб, тобто до 10 червня 2018 року включно.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області