Рішення № 73376613, 03.04.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4956/16-ц

2/295/696/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого судді Гумен Н.В.

за участю секретаря Скришевської О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради про встановлення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити порядок користування квартирою №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі, а саме виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 19,3 кв.м., - № 5 на плані технічного паспорта квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі, виділити в користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,2 кв.м - № 4 на плані технічного паспорта квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі, обладнану балконом, залишити у спільному користуванні коридор №1 площею 19,9 кв.м, кухню №3 на плані технічного паспорта площею 5,8 кв.м, ванну кімнату №2 на плані технічного паспорта площею 2,5 кв.м., зобов'язати Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно- експлуатаційне підприємство №5» Житомирської міської ради розділити особовий рахунок та укласти з кожним із співвласників квартири №54, що знаходиться в місті Житомирі по вулиці Перемоги, № 4, окремий договір на утримання будинку та прибудинкової території та стягнути понесені судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачка є власницею ? частини квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі. Власницею іншої ? частини квартири є ОСОБА_2, яка в ній не проживає, квартирою не цікавиться, ремонт в ній не проводився протягом тривалого часу, що стало причиною практично повної руйнації внутрішнього спорядження квартири. 22 липня 2015 року позивачка зареєструвалася в придбаному житлі та планує проживати у цій квартирі. На даний час, оскільки відповідач не бажає вести будь-які перемовини з позивачкою з приводу утримання та користування квартирою, виникла необхідність у судовому порядку встановити порядок користування вказаною квартирою. Також позивачка вказує, що вона та відповідачка є сторонніми людьми, не пов'язаними нічим, крім відповідальності за спільну часткову власність, не мають спільного бюджету для оплати комунальних послуг і квартирної плати, тому з метою уникнення конфліктів та непорозуміння щодо оплат по спірній квартирі, існує нагальна необхідність у розділі особових рахунків. Квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 16,2 кв.м та 19,3 кв.м., загальна житлова площа квартири складає 35,5 кв.м., кімнати є повністю ізольованими, користування ними здійснюється через коридор площею 9,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на квартиру, копія якого додається до позовної заяви. Оскільки позивачка вкладає значні кошти для приведення спірного житла у належний, придатний для проживання стан, відповідачка тривалий час не користується даним житлом, тому позивачка вважає, що виділення їй у користування кімнати площею 19,3 кв.м, з залишенням у користуванні ОСОБА_2 кімнати площею 16,2 кв.м., що лише на 1,55 кв.м менше її ідеальної частки у жилій площі квартири, однак обладнана балконом, є цілком обгрунтованим та відповідає інтересам як співвласників, так і зареєстрованих користувачів даним жилим приміщенням. Також позивача вказує, що відповідачка не оплачує квартирну плату, утворився великий борг за оплату комунальних послуг, тому вважає, що як законослухняний співвласник вона має право оплачувати лише ту частину комунальних витрат, якою користується та за яку несе правову відповідальність, крім того, до розподілу особових рахунків, на квитанціях вказується прізвище відповідача чи попереднього власника, що порушує її права як дійсного співвласника майна.

Позивач та її представник у судове засідання не з’явилися, від представника позивача ОСОБА_4 до суду надійшло клопотання, у якому вона просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача-Комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнала та вказала, що вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень частини першої ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як убачається з матеріалів справи, 27.05.1999 року Відділом приватизації державного житлового фонду видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1, згідно якого власниками квартири є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с. 56).

Після смерті ОСОБА_8, який помер 30.04.2000 року, належну йому 1/3 частини квартири успадкували його батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частинах.

11.10.2001 року померла ОСОБА_7, після її смерті належну їй ? частину квартири успадкував ОСОБА_6, таким чином ставши одноосібним власником квартири (а.с. 48-49).

11.01.2003 року ОСОБА_6 помер (а.с. 49).

У зв’язку з чимАДРЕСА_2, що знаходиться в м. Житомирі, по вул. Перемоги, будинок №4, розподілена між спадкоємцями, його дочкою ОСОБА_2 та онукою ОСОБА_9 по ? частині квартири кожній, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 266 до майна померлого ОСОБА_6, з матеріалів якої вбачається, що ОСОБА_9 державним нотаріусом Другої житомирської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 07.11.2005 року на 1/2 частки майна ОСОБА_6, яке складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 61).

З матеріалів вказаної спадкової справи також вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до Другої житомирської державної нотаріальної контори із заявою, якою повідомила, що прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_6 (а.с. 42). Однак, з матеріалів спадкової справи не вбачається, що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину.

10.07.2015 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_9 безоплатно передала у власність (подарувала) ОСОБА_1 ? частини квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі (а.с. 7).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, квартира №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі належить на праві спільної часткової власності у розмірі 1/2 частки ОСОБА_1 Актуальна інформація щодо права власності на іншу ? частини квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі у з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні (а.с. 27-29).

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі. Право власності на решту 1/2 частина квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі не зареєстровано.

Відповідно до частини першої ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

За нормою частини першої ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Дана правова норма кореспондується з положеннями ст. 150 Житлового кодексу України, відповідно до якої визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: проживати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як роз'яснено в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року №20, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до даних технічного паспорту - квартира АДРЕСА_1 розташована на 3-му поверсі будинку, складається з двох кімнат жилою площею 35,5 кв.м, у тому числі: 1-а кімната -16,2 кв.м, 2-а кімната – 19,3 кв.м, кухні площею 5,8 кв.м, ванна кімната площею 2,5 кв.м, коридор площею 9,9 кв.м, кладовка -1,1 кв.м, балкон площею 1,1 кв.м. (а.с. 9-10).

За змістом предмету позову, ОСОБА_1 просить виділити в користування жилу кімнату площею 19,3 кв.м.

Слід зазначити, що позивачка просить варіант, який надає її можливість користуватися кімнатою з більшою житловою площею в спірній квартирі, оскільки вона фактично в ній проживає та здійснює роботи з поліпшення житлових умов у квартирі.

Виходячи з положень статті 358 ЦК України, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування позивачці в натурі частку, адекватну розміру її частки у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Такий правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 6-1500цс15, який є обов'язковим для судів.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1, тому суд, діючи в межах заявлених позовних вимог, вважає за можливе визначити порядок користування квартирою, виділивши ОСОБА_1 у користування окрему ізольовану житлову кімнату площею 19,3 кв.м., оскільки такий порядок користування спірною квартирою не порушує права та законні інтереси інших співвласників квартири, яким залишається у користування окрема житлова кімната площею 16,2 кв.м, підстав вважати, що визначення такого порядку користування житловими приміщеннями обмежуються житлові права відповідачів, судом не встановлено, крім того, як з'ясовано судом, на даний час між співвласниками квартири неврегульоване питання щодо порядку користування даною квартирою, однак ця обставина не може слугувати перешкодою для реалізації прав співвласника квартири, яким є позивач, користуватись та розпоряджатись належним її на праві власності майном, тому вимоги позивача про визначення порядку користування квартирою підлягають задоволенню, оскільки позивач на законних підставах набула права власності на частину квартири та в силу презумпції права власності має рівні з іншими співвласниками квартири права на користування квартирою, визначений позивачем спосіб захисту ґрунтується на нормах чинного законодавства та є один із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, що кореспондується з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України.

У той же час суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині виділення в користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 16,2 кв.м - № 4 на плані технічного паспорта квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі, обладнану балконом, оскільки судом достовірно не встановлено, що саме вказана особа є співвласником спірної квартири, її право власності у встановленому законом порядку не оформлено, тому суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо права власності ОСОБА_2 на спірну частину квартири.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Споживачами житлово-комунальних послуг є всі мешканці, які проживають у квартирі, тобто при розділенні особового рахунку стосовно оплати комунальних послуг за квартиру, у якій залишаються у спільному користуванні коридор, кухня, ванна, вбиральня, слід виходити із частки, яка припадає на кожну особу.

Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Відповідно до п. 13 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Зважаючи на визнання позову відповідачем ОСОБА_3 підприємством «Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №5» Житомирської міської ради, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині зобов'язання ОСОБА_3 підприємства «Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №5» Житомирської міської ради розділити особовий рахунок та укласти з кожним із співвласників квартири №54, що знаходиться в місті Житомирі по вулиці Перемоги, № 4, окремий договір на утримання будинку та прибудинкової території підлягають частковому задоволенню, та зважаючи на наведені вище обставини щодо відсутності належних доказів власності ОСОБА_2 на ? частини спірної квартири, суд вважає за можливе зобов'язати Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство №5» Житомирської міської ради виділити ОСОБА_1 окремий особовий рахунок та укласти з нею окремий договір на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради про встановлення порядку користування квартирою підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, які понесені позивачем по оплаті судового збору, суд керується ст.ст. 141, 142 ЦПК України, та присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_3 підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради 275,60 грн. на користь позивача, оскільки ним визнано позов до початку розгляду справи по суті, та присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 275,60 грн. на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 29, 358, 360, 391, 396 Цивільного кодексу України, ст.ст. 63,150, 159 Житлового кодексу України, п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року №20, ст.ст. 6, 7, 10-13, 18, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради про встановлення порядку користування квартирою – задовольнити частково.

Виділити в користування ОСОБА_1 житлову кімнату у квартирі №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі площею 19,3 кв.м. - № 5 на плані технічного паспорта квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі.

Залишити у спільному користуванні співвласників квартири №54 в житловому будинку №4 по вулиці Перемоги в місті Житомирі коридор №1 площею 9,9 кв.м, кухню №3 на плані технічного паспорта площею 5,8 кв.м, ванну кімнату №2 на плані технічного паспорта площею 2,5 кв.м.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5» Житомирської міської ради виділити ОСОБА_1 особовий рахунок та укласти з нею окремий договір на утримання будинку та прибудинкової території.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 275,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 275,60 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 275,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідачі: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4, РОНКПП НОМЕР_2).

Комунальне підприємство "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5" Житомирської міської ради (адреса: м. Житомир, вул. Старовільська, 14, код ЄДРПОУ 13565123).

Повний тест рішення складено 06.04.2018 року.

Суддя Н.В. Гумен