Вирок № 73376631, 11.04.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4069/15-к

Категорія 54

1-кп/295/63/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Гулак Н.А.

секретарі судового засідання Теплюк Я.О., Зубрицька Т.Л., Севрук Ю.С., Дзюбенко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014060020003594 від 08.07.2014 року стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1, не працюючого, одруженого, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, не судимого,

по обвинуваченню за ст. 382 ч. 3 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурорів Момота Д.П., Волківського І.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Лук’янчука Ю.М., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області призначений за переведенням на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на підставі наказу №623/11 від 28.04.2014 року, останньому присвоєно 11 ранг державного службовця. Цього ж дня ОСОБА_1 ознайомлений з посадовою інструкцією заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України та ст.ст.25, 26 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, являючись представником влади, який відповідно до повноважень повинен був вчинити дії по виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», умисно не виконав ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року за наступних обставин.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними принципами судочинства є, в тому числі, обов'язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст.ст. 4-5, 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Невиконання вимог, рішень, ухвал господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

У відповідності до п. 1.4 посадової інструкції заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області при виконанні своїх обов'язків останній керується Конституцією України, Законами України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Положенням про управління державної виконавчої служби ГУЮ у Житомирській області, положенням про відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Житомирській області, постановами колегії і наказами управління державної виконавчої служби ГУЮ у Житомирській області, Головного управління юстиції у Житомирській області, іншими нормативно-правовими актами, цією посадовою інструкцією.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції заступник начальника відділу примусового виконання рішень проводить виконавчі дії по виконавчим провадженням.

На виконанні у ОСОБА_1 знаходилось зведене виконавче провадження ВП № 35158543 від 09.11.2012 про стягнення заборгованості з ПАТ «Електровимірювач» (ЄДРПОУ 00226098) на користь юридичних осіб та держави на загальну суму 5 346 394 грн. 28 коп.. Під час реалізації наданих останньому повноважень ОСОБА_1 встановлено наявність у зазначеного боржника банківського рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627 код 25959784).

У подальшому, 06.06.2013 року в робочий час у приміщенні службового кабінету відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області, що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Соборний, 1, ОСОБА_1 в ході проведення дій по указаному вище виконавчому провадженні, виніс постанову про арешт коштів ПАТ «Електровимірювач», які містяться на зазначеному вище рахунку із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1, відкритому в АТ «Сбербанк Росії», яку цього ж дня направив для виконання до указаної банківської установи, де на указаний рахунок було накладено арешт.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області ОСОБА_1 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку № НОМЕР_1, який відкрито в АТ «Сбербанк Росії», визнано протиправними, арешт з вказаного рахунку ухвалою суду зобов'язано зняти.

28.04.2014 року ОСОБА_1 отримав вказану ухвалу суду до виконання.

06.05.2014 року УДВС ГУЮ у Житомирській області подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року апеляційну скаргу УДВС ГУЮ у Житомирській області на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року повернуто скаржнику без розгляду.

21.05.2014 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області ОСОБА_1, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, отримавши вищевказану ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду до виконання, усвідомлюючи, що ухвала господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року вступила в законну силу та є обов'язковою до виконання не пізніше наступного дня, в порушення вищезазначених вимог законодавства, маючи умисел на невиконання ухвали суду, будучи зобов'язаним та маючи реальну можливість виконати зазначену ухвалу, умисно її не виконав, а того ж дня безпідставно, повторно виніс постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1, який відкрито в АТ «Сбербанк Росії».

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року було виконано іншим державним виконавцем лише 08.07.2014 року шляхом винесення постанови про зняття арешту з коштів боржника.

Такі дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані як умисне невиконання службовою особою, яка займає відповідальне становище, ухвали суду, що набрала законної сили, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих дій, за вказаних в обвинувальному акті обставин. Суду пояснив, що з січня 2011 року працював у ВДВС на різних посадах, наказом від 28.04.2014 року був переведений на посаду заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Житомирській області. У його провадженні перебувало зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ВАТ «Електровимірювач» на користь юридичних осіб. З метою виконання рішення суду неодноразово накладались арешти на майно боржника, в тому числі і на страховий рахунок. Ухвалою суду від 23.04.2014 року було визнано дії державного виконавця протиправними в частині накладення арешту на кошти, що містяться на окремому рахунку, який відкритий в АТ «Сбербанк Росії» та знято арешт з вказаного рахунку. Зазначив, що УДВС у Житомирській області вживало всіх заходів щодо оскарження вказаної ухвали, а тому він об'єктивно не мав ні підстав, ні змоги зняти арешт. Крім того, вказує, що ухвала суду не встановлювала відносно нього будь-яких зобов'язань щодо вчинення або невчинення дій, заборони вчиняти дії, встановлювати правила та обов'язки, оскільки вказану ухвалу міг виконати будь-який державний виконавець відділу, що і в подальшому було зроблено, державним виконавцем ОСОБА_2 18.06.2014 року та 08.07.2014 року були винесені постанови про зняття арешту. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що ухвала господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року набрала законної сили 16.12.2014 року та на цей час вже була виконана. Зазначив, що в ході проведення досудового розслідування не встановлено і не доведено умислу в його діях.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що на той час працював юрисконсультом на ВАТ «Електровимірювач» та на нього була розписана постанова державного виконавця ОСОБА_1 про накладення арешту на рахунки підприємства. Після того як він проаналізував один з рахунків, виявилося, що він є рахунком спеціального призначення, а саме фонду страхування з тимчасової втрати працездатності, на якому були кошти. Була подана скарга на дії державного виконавця, після чого ухвалою суду знято арешт зі спеціального рахунку. Державним виконавцем після ухвали про зняття арешту був накладений арешт повторно.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 працював заступником начальника відділу з 2014 року. На виконанні перебувало зведене виконавче провадження про стягнення боргу з ВАТ «Електровимірювач». В обов'язки виконавця входило виконання рішення шляхом арешту рахунків, майна, описку майна. Інформацію щодо рахунків надає податкова, однак існування рахунку не підтверджує наявності на ньому коштів. Після виявлення рахунків виноситься постанова про накладення арешту незалежно від того який це рахунок, яка направляється для виконання до банківських установ. Зазначив також, що все формується автоматично, надходять відомості з податкової з приводу рахунків, які потім заносяться до постанов. Вказав, що на вказаному рахунку була незначна сума коштів, шкоди нікому не завдано, а також вважає, що умислу в діях державного виконавця ОСОБА_1 не було, останній зарекомендував себе з позитивної сторони, порушень законодавства не допускав. Можливо причиною неуважності стало надмірне навантаження в той період часу.

Відповідно до вимог ГПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, ст. 256 вказаного кодексу передбачає, що строк для оскарження рішення суду є 10-денним, з дня проголошення рішення або з дня складення повного рішення. Ухвала господарського суду від 23.04.2014 року надійшла до виконавчої служби 28.04.2014, а 6.05.2014 була подана апеляційна скарга, тобто рішення господарського суду щодо скасування арешту на рахунок боржника не набрало законної сили.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 апеляційна скарга була залишена без розгляду у зв'язку з несплатою судового збору, вказана ухвала надійшла 21.05.2014 до головного управління юстиції у Житомирській області, а не безпосередньо для відому ОСОБА_1, а тому твердження сторони обвинувачення, що ОСОБА_1 було відомо про набрання законної сили ухвали господарського суду Житомирської області на 21.05.2014 року є безпідставним.

В послідуючому ГУЮ у Житомирській області повторно подало апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.04.2014 року, лише 16.12.2014 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду оскаржувана ухвала залишена без змін. За наслідками розгляду в порядку касаційного оскарження Вищий господарський суд України 27.05.2015 року залишив без змін постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. та ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.04.2014.

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, характеризується наявністю умисної форми вини, тобто невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якого звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання.

Органами досудового слідства не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що у діях ОСОБА_1, якслужбової особи, яка займає відповідальне становище, мав місце умисел на невиконання судового рішення, оскільки на момент винесення постанови 21.05.2014 про накладення арешту на рахунки боржника, ОСОБА_1 було відомо про наявність рішення, яке набрало законної сили, а тому ОСОБА_1 підлягає виправданню за вказаним обвинуваченням на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в його діянні складу цього кримінального правопорушення (злочину).

Цивільний позов не заявлений. Арешт на майно обвинуваченого не накладався. Запобіжний захід не обирався. Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 124 КПК України не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 368- 370 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 виправдати у вчиненні злочину, передбаченого ст. 382 ч. 3 КК України у зв'язку із відсутністю складу злочину.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

СУДДЯ: Н. А. Гулак