Рішення № 7337513, 20.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09 Справа№ 19/177

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії “Львівхолод”, м. Львів;

До Відповідача: ФО-П ОСОБА_1, АДРЕСА_1.;

Про: стягнення 8365,76грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: Бень Т.Т.-предст. (дов. № 11 від 09.01.2009р.);

Відповідача: ОСОБА_3-предст (дов. № 4456 від 29.09.2009р.);

Представникам Сторін, які взяли участь у справі розяснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їхні процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Відводу заявлено не було.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

Представниками Позивача та Відповідача, керуючись вимогами ч.4 ст.69 ГПК України, заявлено Клопотання про продовження терміну розгляду справи.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ Торгівельно-Виробничою Компанією “Львівхолод”, м.Львів до відповідача ФО-П ОСОБА_1, АДРЕСА_1. про стягнення 8094,13грн. основного боргу, 242,22грн. пені, 29,41грн. 3% річних.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 04.08.2009р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 17.08.2009р.

17.08.2009р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча були повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання. Разом з тим представник позивача подав Клопотання про долучення до матеріалів справи:

-Бухгалтерський розрахунок позовних вимог та штрафних санкцій Вих.№2142 від 13.08.2009р.

-Акт звіряння розрахунків за період з 01.05.2009р по 12.08.2009р.

-Квитанція №1153/1889413 1169/1889570 від 21.07.2009р. про направлення Відповідачу копії позовної заяви та реєстр рекомендованої кореспонденції ТзОВ ТВК “Львівхолод” від 21 липня 2009р.

-Копія квитанція №1182/1887909 1223/1888318 від 17.07.2009р про направлення Відповідачу претензії №1831 від 14.07.2009р. та реєстру рекомендованої кореспонденції ТзОВ ТВК “Львівхолод” від 17 липня 2009р.

-Копія Витягу з ЄДРу від 03.07.2009р.

Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 29.09.2009р. з підстав, викладених в ухвалі суду.

В судове засідання 29.09.2009р. Представник Позивача зявився, подав в порядку ч. 2 ст. 22 ГПК України клопотання про зменшення позовних вимог (вих. №2137 від 12.08.2009р.), вимог ухвали від 04.08.2009р. не виконав.

Представник Відповідача в судове засідання 29.09.2009р. зявився, вимог ухвали суду не виконав, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 29.09.2009р. термін розгляду справи продовжено, а розгляд справи відкладено на 20.10.2009р. з підстав, викладених в ухвалі суду.

В судове засідання 21.10.2009р. Представник Позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві, з урахуванням клопотання

про зменшення позовних вимог (в частині стягнення пені), у зв'язку із опискою на 18,00грн., та просив стягнути з Відповідача: 8094,13грн. - основного боргу, 224,22грн. пені, 29,41грн. 3% річних, також 102,00грн. державного мита, 315,00грн. інформпослуг, а разом 8764,76грн.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, заявлений позов визнав.

Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із положеннями ст.75 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

08.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничою компанією “Львівхолод” (Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №1761.

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець (позивач) передає а орендар (відповідач) приймає в тимчасове строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 249 кв.м, надалі приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення орендарем торгівлі одягом.

Відповідно до п.2.1 Договору орендна плата встановлюється в розмірі 14,86грн. за 1 кв.м, відповідно, щомісячна орендна плата становить 3700,00грн. з ПДВ, виключно за користування орендованого приміщення.

22.09.2008р. Позивачем передано Відповідачу визначене Договором від 08.09.2008р. приміщення, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Відповідно до п. 2.2 Договору передбачено, що орендар здійснює платіж у розмірі 100% місячної орендної плати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору, шляхом перерахунку коштів на рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Наступні платежі орендар здійснює до 5 числа поточного (звітного) місяця.

Відповідачем, в порушення умов Договору оренди, сума орендної плати не сплачено в повному розмірі, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем утворилася заборгованість в сумі 8094,13 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору Позивач надіслав претензію Відповідачу №1831 від 17.07.2009р. з вимогою погасити заборгованість по орендній платі за оренду приміщень на суму 8094,13 (поштова квитанція про відправлення № 1199 від 17.07.2009р.).

Оскільки на момент подання позову Відповідачем заборгованість не погашено, Позивач звернувся до господарського суду із позовом про його примусове стягнення.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

08.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничою компанією “Львівхолод” (Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 1761.

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець (позивач) передає а орендар (відповідач) приймає в тимчасове строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 249 кв.м, надалі приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для здійснення орендарем торгівлі одягом.

Відповідно до умов п.2.1 Договору, орендна плата встановлюється в розмірі 14,86грн. за 1 кв.м., відповідно, щомісячна орендна плата становить 3700,00грн. з ПДВ, виключно за користування орендованого приміщення. 22.09.2008р. позивачем передано Відповідачу визначене договором від 08.09.2008р. приміщення, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нежитлового приміщення.

Відповідно до п.2.2 Договору передбачено, що орендар здійснює платіж у розмірі 100% місячної орендної плати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору, шляхом перерахунку коштів на рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. Обчислення розміру орендної плати здійснюється із урахуванням індексів інфляції. Наступні платежі орендар здійснює до 5 числа поточного (звітного) місяця.

Відповідачем, в порушення умов Договору оренди, сума орендної плати не сплачено в повному розмірі, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем утворилася наступна заборгованість:

за квітень 2009р. 609,03 грн.,

за травень 2009р. 3751,80 грн.,

за червень 2009р. 3733,30 грн.,

а разом 8094,13 грн.

На виконання ухвали суду від 04.08.2009р., Позивачем представлено Акт звіряння розрахунків між ТзОВ ТВК “Львівхолод” та ФО-П ОСОБА_1 за Договором оренди №1761 від 08.09.2008р., за яким заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на дату розгляду справи у суді становить 8049,13грн.

Відповідач представленого позивачем ОСОБА_4 звіряння розрахунків не підписав, власного розрахунку суми заборгованості не представив, доказів оплати заборгованості за спірним договором не представив. Крім цього, Відповідачем факту ненадання послуг або неналежного надання ТзОВ ТВК “Львівхолод” послуг за Договором оренди нежитлових приміщень №1761 від 08.09.2008р. не доведено.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач при наданих йому правах та можливостях позовні вимоги аргументовано не заперечив, доказів оплати не представив.

На момент подання позову заборгованість в розмірі 8094,13грн. не оплачено.

Господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із вимогами ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд доходить висновку про під ставність позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу за договором оренди нежитлових приміщень №1761 від 08.09.2008р., що становить 8094,13грн. і яка підлягає стягненню.

Крім цього, згідно з ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних вимог Закону та договору від 08.09.2008р., Позивачем нараховані Відповідачу 29,41грн. 3% річних.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобовязань, визначається відповідним субєктом господарювання господарською організацією (ч.ч.6,7 ст.231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.1 договору встановлено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення, та штраф в розмірі трьохмісячної орендної плати.

Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 224,22грн. (згідно з Клопотання про зменшення позовних вимог від 19.10.2009р.) є обґрунтованими.

Оскільки невиконанням договірних зобовязань Відповідачем допущено порушення вимог ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України за що, згідно із ст.ст.611, 625 ЦК України наступає відповідальність у вигляді стягнення боргу, пені та 3% річних, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог також в частині стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Судові витрати, а саме, по сплаті державного мита на суму 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 118,00грн., згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії “Львівхолод” (юридична адреса: 79034, місто Львів вул. Угорська, 22, код ЄДРПОУ 01553681, р/р 260012958 в ВАТ АКБ “Львів”, МФО 325268) 8094,13 грн. основного боргу, 224,22грн. пені, 29,41грн. 3% річних, а також 102,00 грн. - витрат на оплату державного мита та 118,00грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині задоволення решти позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя