Рішення № 7337316, 22.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.09 р.                     Справа № 41/25пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.          

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі

1.          Донецької міської ради, м. Донецьк,

2.          Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк”, м. Донецьк

до відповідача: Підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс”, м. Донецьк

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача: Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області, м.Донецьк

про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк”, привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди

За участю представників сторін:

від позивача 1: не з’явились

від позивача 2: Капустіна О.В. – довіреність №34-27юр від 29.01.2009р.

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

в засіданні брали участь: помічник прокурора Гайфулін О.О. – довіреність №86вих від 26.03.09, посвідчення №2908

СУТЬ СПОРУ:

Донецько-Ясинуватський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Донецької міської ради та Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” до підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс”, м. Донецьк, про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк”, привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди.

Ухвалою по справі від 26.03.2009 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області.

Ухвалою суду від 12.05.2009 р. провадження по справі зупинено до вирішення господарським судом Донецької області справ: №41/88пд позовом Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради та Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” до Виконавчого комітету Донецької міської ради та Підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” про визнання недійсним та припинення дії договору користування, укладеного між відповідачами, від 11.04.2007 року за № 6/287 на земельну ділянку площею 113 кв.м. для використовування під кафе літнього типу; №41/89пд за позовом Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради та Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” до Виконавчого комітету Донецької міської ради та Підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” про визнання недійсним та припинення дії договору користування, укладеного між відповідачами, від 11.04.2007 року за № 6/286 на земельну ділянку площею 463 кв.м. для використовування під автозупинку.

Ухвалою суду від 11.12.2009 року провадження у справі поновлено.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0463 га, на якій розміщено автостоянку, а також земельної ділянки площею 0,0113 га, на якій розташоване кафе літнього типу. Прокурором зазначено, що наведені земельні ділянки було надано відповідачу в оренду згідно договору оренди земельних ділянок від 10.06.2002 року, строк якого закінчився 19.12.2006 року та який було скасовано рішенням Донецької міської ради від 20.12.2006 року № 789 „Про непоновлення договору”; 11.04.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради та відповідачем було укладено договори користування за №№ 6/286 та 6/287 на користування земельними ділянками площею 113 кв.м. та 463 кв.м. відповідно. Прокурор стверджує, що 07.04.2008 року позивачу-2 виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 20 га у Київському районі м. Донецька, у межі якої підпадає територія привокзальної площі, на якій розташовані кафе літнього типу площею 113 кв.м. та автостоянка площею 463 кв.м.

Третьою особою письмово пояснено суду, що спірні земельні ділянки використовуються відповідачем на підставі договорів користування, які не відповідають вимогам чинного законодавства

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на наступне: Донецько-Ясинуватська транспортна прокуратура не може вважатися належним позивачем у даній справі в інтересах держави з тих обставин, що держаної власності в статутному фонді КП „Міжнародний аеропорт Донецьк” немає, а є тільки корпоративні права в управлінні підприємством Донецькій міській раді; рішення Донецької міської ради від 20.12.2006року № 789 „Про непоновлення договору” протирічить Рішенню Конституційного суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року; спірні земельні ділянки не входять до зони меж земельної ділянки площею 20,000 га у Київському районі м. Донецька для будівництва аеровокзального комплексу. Відповідач стверджує, що землі позивача-2 не є землями транспорту, оскільки згідно з рішеннями від 19.12.2001 року № 653/1 та № 650/4 вони були взяті із власності Донецького авіаційного підприємства, та вони використовуються правомірно, в інтересах населення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

10.06.2002 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” (орендарем) було укладено договір оренди земельних ділянок, що знаходяться на території Київського району в районі Аеропорту, площею 463 кв.м. та площею 113 кв.м. із земель житлової та громадської забудови. Згідно п. 2.1. наведеного договору, його укладено на термін до 19.12.2006 року.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.12.2006 року № 789 вирішено не поновлювати з відповідачем наведений договір оренди земельних ділянок.

11.04.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (надалі за договором - виконком) та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” (користувачем) укладено договір користування № 6/286 (надалі – договір користування), відповідно до п.п. 1.1, 2.1. якого виконком зобов’язується надати земельну ділянку загальною площею 463 кв.м. в користування, а користувач зобов’язується сплачувати передбачені договором кошти, звернутися до виконкому міськради з клопотанням про надання цієї земельної ділянки в оренду. Договір зареєстрований у головному економічному управлінні Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 11.04.2007 року за № 6/286.

11.04.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (надалі за договором - виконком) та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” (користувачем) укладено договір користування № 6/287 (надалі – договір користування), відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого виконком зобов’язується надати земельну ділянку загальною площею 113 кв.м. в користування, а користувач зобов’язується сплачувати передбачені договором кошти, звернутися до виконкому міськради з клопотанням про надання цієї земельної ділянки в оренду.

Договір зареєстрований у головному економічному управлінні Донецької міської ради, про що у книзі реєстрації договорів вчинено запис від 11.04.2007 року за № 6/287.

Старшим державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 28.07.2008 року проведено перевірки відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати яких викладені в актах перевірки від 28.07.2008 року.

Перевірками встановлено та в актах перевірки зафіксовано, зокрема, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0463 га на території Київського району м. Донецька (район аеропорту) для розміщення автостоянки, та земельну ділянку площею 0,0113 га на території Київського району м. Донецька (район аеропорту) для розміщення кафе літнього типу – на підставі рішень виконкому Донецької міської ради від 19.12.2001 року за № 653/1 та за № 650/4, згідно договору оренди земельних ділянок площею 0,0463 га та 0,0113 га від 09.06.2006 року, терміном дії до 19.12.2006 року.

В актах перевірки зафіксовано, що між позивачем-1 та відповідачем на земельну ділянку площею 0,0463 га укладено договір користування № 6/286 від 01.04.2007 року, на земельну ділянку площею 0,0113 га укладено договір користування № 6/287 від 01.04.2007 року, які не відповідають чинному земельному законодавству, порушення ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України (без встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації).

10.04.2009 року здійснено повторні перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якими встановлено, що відповідачем порушення щодо використання земельних ділянок площею 0,0463 га для розміщення автостоянки та 0,0113 для розміщення літнього кафе на території Київського району (район аеропорту) не усунуто, вимоги приписів від 28.07.2008 року за № 017694 та № 017695 не виконано.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року у справі 41/88пд визнано недійсним договір користування, укладений між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанією „Авіасервіс”, від 11.04.2007 року за № 6/287 на земельну ділянку площею 113 кв.м. для використовування під кафе літнього типу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.11.2009 року у справі 41/89пд визнано недійсним договір користування, укладений між Виконавчим комітетом Донецької міської ради та Підприємством, заснованим на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанією „Авіасервіс”, від 11.04.2007 року за № 6/286 на земельну ділянку площею 463 кв.м. для використовування під кафе літнього типу.

Наведені рішення є такими, що набули чинності, про що свідчать ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року у справі № 41/88пд, якою повернено апеляційну скаргу Підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” на рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2009 року у справі 41/88пд, та Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2009 року у справі № 41/89пд, якою рішення господарського суду Донецької області від 03.11.2009 року у справі 41/89пд залишено без змін.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Cтаттею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках –районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірних земельних ділянок або надання їх у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем та діючі правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.07.2008 року та від 10.04.2009 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірними земельними ділянками, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельними ділянками площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк”.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельні ділянки відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Донецько-Ясинуватського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради та Комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Донецьк” до Підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” про зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк”, привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди – задовольнити.

Зобов’язати Підприємство, засноване на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” (83021, м. Донецьк, Аеропорт, ЄДРПОУ 20367435) звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 113,0 кв.м. та 463 кв.м., які розташовані на території Київського району м. Донецька в районі привокзальної площі КП „Міжнародний аеропорт Донецьк”, привести вказані земельні ділянки у первісний стан, а саме: демонтувати побудовані споруди.

Стягнути з Підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” (83021, м. Донецьк, Аеропорт, ЄДРПОУ 20367435) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85грн.

Стягнути з Підприємства, заснованого на власності Шведсько-Українського підприємства „Меркурій” – компанія „Авіасервіс” (83021, м. Донецьк, Аеропорт, ЄДРПОУ 20367435) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя