Постанова № 73371777, 16.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 131/826/17

Провадження № 22-ц/772/723/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шелюховський М. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 рокуСправа № 131/826/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.

суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження справу № 131/826/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Шелюховського М.В.,

встановив:

В травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 01 вересня 2012 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 30 квітня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 55772,74 грн., яка складається з 4479,20 грн. - тіло кредиту, 45061,70 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3099,8 грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина), 2632,03 грн. (процентна складова).

Виходячи з чого просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01 вересня 2012 року в сумі 52672, 94 грн., яка складається з наступного: 4479,20 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 45061,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2632, 03 грн. - штраф (процентна складова).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1600 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначав, що його належним чином не було повідомлено про час та місце розгляду справи, а судову повістку отримувала його мати, також суд першої інстанції не досліджував чи надані відповідачем Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи були надані для ознайомлення відповідачу та підписані ним та чи є вони складовою частиною кредитного договору. Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки строк дії кредитної картки закінчився.

У строк, визначений судом, ПАТ КБ «ПриватБанк» відзив на апеляційну скаргу не надіслав.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено суму заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафи (фіксована та процентна складова), тоді як вимоги про стягнення пені та комісії не підлягають до задоволення, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а подвійне стягнення за одне і те ж саме порушення суперечить ст. 61 Конституції України.

З таким висновок суду першої інстанції в повній мірі погодитися неможливо.

Відповідно до частин першої - п'ятої ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що 01 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальнику надано кредитні кошти в сумі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», становлять між ним і банком договір про надання банківських послуг. Також підписуючи заяву, відповідач підтвердив, що ознайомлений і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Банком виконані зобов'язання по наданню кредитних коштів, що підтверджується випискою по рахунку за період з 01 вересня 2012 року по 17 листопада 2017 року (а.с. 78-84).

Банком за період з 01 вересня 2012 року по 30 квітня 2017 року неодноразово змінювався кредитний ліміт.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань з кредитним договором, утворилася заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 30 квітня 2017 року, становила 55772,74 грн., і складалася з 4479,20 грн. - тіло кредиту, 45061,70 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3099,8 грн.- заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи - 500 грн. (фіксована частина), 2632,03 грн. (процентна складова).

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення суду першої інстанції) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем порушено зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, право банку підлягає захисту шляхом стягнення виниклої заборгованості у судовому порядку.

Відповідачем не заперечується факт користування кредитними коштами, що також підтверджується випискою по картрахунку за період з 01 вересня 2012 року по 30 квітня 2017 року.

Розмір заборгованості зі тілом кредиту у сумі 4479,20 грн. не спростовано відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що Умови та правила надання банківських послуг, а також Тарифи не підписані позичальником, а тому не є складовою частиною укладеного кредитного договору є обґрунтованими.

Згідно з п. 1.1.5.21 Умов і правил надання банківських послуг якщо в інших розділах не встановлено іншого, при непогашенні кредиту в строк, встановлений графіком погашення кредиту, процентів і винагороди, заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на прострочену суму кредиту нараховується пеня, розрахунок якої проводиться відповідно до розміру, встановленого в заяві на приєднання до цього договору для відсотків, з дня виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 1.1.5.25 Умов і правил надання банківських послуг за несвоєчасну оплату послуг, передбачених цим договором, Умовами і правилами клієнт сплачує банку за кожен випадок пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня, за кожен день прострочки.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушення клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника, доказів, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, та відповідно, що саме ці Умови є складовою частиною підписаного договору позивачем не надано.

З наведених вище підстав вимоги про стягнення пені, комісії та штрафів не підлягають до задоволення.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими в постановах від 22 березня 2017 року 6-2320цс16 та Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №578/132/16-ц.

Згідно з п.1.1.3.2.3 банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку, згідно з п. 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну карту кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Водночас, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Така правова позиція висловлена у висновку Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Як видно з наданого позивачем розрахунку, з 01 вересня 2012 року розмір процентної ставки було збільшено з 30% до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року до 43, 20% річних, проте доказів належного повідомлення позичальника про збільшення процентної ставки банком не надано.

Посилання позивача на те, що повідомлення про збільшення процентної ставки здійснюється шляхом надання виписки по рахунку, отримання якої відповідно до п. 1.1.2.3 Умов і правил надання банківських послуг належить до обов'язків позичальника суперечить вищевказаним нормам законодавства та висновкам суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин Умов і правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника.

Оскільки збільшення відсоткової ставки відбулося в односторонньому порядку без повідомлення позичальника у встановленому законом порядку, нарахування відсотків за ставкою 34,80 % та 43,20 % є неправомірним.

Виходячи з чого, заборгованість за відсотками за користування кредитом повинна розраховуватися з 30% річних.

Крім того, сторони обумовили, що кінцевий термін повернення заборгованості відповідає строку дії картки.

Позивачем визнається обставина, що за кредитним договором від 01 вересня 2012 року ОСОБА_3 отримав картки НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4, остання з яких має термін дії до 06.2016 року.

Ці обставини не спростовані відповідачем.

Проте відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не вставнолено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, нарахування відсотків за ставкою встановленою договором після закінчення строку дії картки 30 червня 2016 року є безпідставним і розмір процентів починаючи з 01 липня 2016 року по 30 квітня 2017 року повинен бути обрахований на рівні облікової ставки НБУ.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16.

Суд першої інстанції на дані обставини уваги не звернув, норми закону, які регулюють спірні правовідносини, не застосував, та дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 45061, 70 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Згідно з наданим розрахунком за період з 01 вересня 2012 року по 31 серпня 2014 року включно розмір заборгованості за відсотками становив 1161,93 грн.

З розрахунку 30% річних на залишок заборгованості, розмір процентів з 01 вересня 2014 року по 30 червня 2016 року становить 2601, 67 грн. ( 4479,20 грн. * 30% /360 * 697 днів прострочки).

З 30 червня 2016 року по 29 липня 2016 року розмір облікової ставки НБУ становив 16,5%, а тому заборгованість за цей період становить 59,54 грн. (4479,2*16,5%/360*29 днів); з 29 липня 2016 року по 16 вересня 2016 року - 15,5%, заборгованість за цей період становить 34,71 грн. ( 4479,2 *15,5%/360*18 днів); з 16 вересня 2016 року по 28 жовтня 2016 року - 15%, заборгованість за цей період становить 80,25 грн. (4479,2*15%/360 *43 дні); з 28 жовтня 2016 року по 14 квітня 2017 року - 14%, заборгованість за цей період становить 292,64 грн. (4479,2*14%/360*168); з 14 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року - 13%, заборгованість за цей період становить 25,88 грн. ( 4479,2 *13%/360* 16 днів), а всього за період з 01 липня 2016 року по 30 квітня 2017 року розмір заборгованості за відсотками становить 493,02 грн.

Таким чином, заборгованість за відсотками з 01 вересня 2012 року по 30 квітня 2017 року становить 4256,62 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, спростовуються матеріалами справи та нормами ст. ст. 74, 76 ЦПК України ( в редакції, чинній на розгляду справи).

Так, судові повістки на 08 вересня 2017 року на 9:00 год. та 11 жовтня 2017 року на 14:00 год. були направлені на ім'я ОСОБА_3 за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві АДРЕСА_1, яка є також зареєстрованим місцем проживання відповідача, що підтверджується довідкою АДВ УДМС України у Вінницькій області від 29 травня 2017 року (а.с.41).

Зазначені судові повістки отримано ОСОБА_3 06 червня 2017 року та 15 вересня 2017 року відповідно, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 43, 45)

Згідно з ч.5 ст. 74 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Посилання ОСОБА_3 на те, що судову повістку отримала його мати, що є неналежним повідомленням про час та місце судового розгляду, спростовуються положеннями ч. 3 ст. 76 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи), згідно з якою якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

З цих підстав не підлягає до задоволення заява про застосування строку позовної давності, оскільки за змістом ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

За таких обставин, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, в зв'язку з чим та відповідно до ст. 376 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.10 цієї ж статті при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням суми задоволених позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 250,61 грн. - пропорційно до розміру задоволеної частини вимог, а з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволеної частини вимог апеляційної скарги в розмірі 2002,08 грн.

Виходячи з положень ч.10 ст. 141 ЦПК України остаточно з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1751,47 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 11 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості), МФО № 305299, заборгованість за кредитним договором б/н від 01 вересня 2012 року в сумі 8735 (вісім тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 82 коп., яка складається з: 4479 (чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн., 20 коп. - заборгованість по тілу кредиту; 4256 (чотири тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 62 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1751,47 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом: