Ухвала суду № 73371761, 11.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1620/17

Провадження №11-кп/772/306/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Зарічанський В. Г.

Доповідач : Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

у складі :

головуючого:судді - Бурденюка С.І.

суддів: - Ващук В.П., Нешик Р.І.

з секретарем - Табачук В.О.

з участю прокурора - Камінського В.С.

засудженого -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Вінниці апеляційну скаргу адвоката Лукавського І.А. в інтересах засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.12.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, -

в с т а н о в и в:

Засуджений ОСОБА_5 звернувся до Крижопільського районного суду Вінницької області з клопотанням про умовно-дострокове звільнення його від відбування покарання.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.12.2017 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення з тих підстав, що не завжди ОСОБА_5 залучався до праці з власних на те переконань. За час відбування покарання характеризується наступним чином: намагається дотримуватись вимог, які визначають порядок і умови відбування покарання, але під постійним впливом зі сторони адміністрації установи, до виробничого процесу не залучається з власних на те переконань. Соціально - корисливої ініціативи не проявляє, участі в суспільному житті відділення не приймає.

В апеляційній скарзі адвокат Лукавський І.А. в інтересах засудженого ОСОБА_5, не погоджуючись з висновком суду, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити клопотання засудженого ОСОБА_5 на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Вимоги обгрунтовує тим, що судом не взято до уваги ряд документів, наявний у матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_5 Представник установи не зміг пояснити чому в характеристиці засудженого зазначено, що ОСОБА_5 не залучається до виробничого процесу з власних переконань і в чому полягають ці переконання. Адміністрацією ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого ОСОБА_5, адвоката Лукавського І.А., які підтримали вимоги апеляційної скарги останнього, просили її задовольнити; думку прокурора, який вважає ухвалу суду законною і обґрунтованою, і просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги ,суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга адвоката Лукавського І.А. задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 81 КК України єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення особи, яка має право за законом при відбутті певної частини покарання, є досягнення однієї з цілей покарання виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

Як вбачається з матеріалів особистої справи засудженого, ОСОБА_5 вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 12.09.2008 року засуджений за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 15-ти років позбавлення волі. Згідно ухвали Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26.01.2016 року зараховано строк попереднього ув'язнення з 31.07.2007 року по 07.04.2009 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Згідно ухвали Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08.11.2016 року невідбута частина покарання замінена на більш м'яке - обмеження волі.

На день розгляду судом першої інстанції клопотання засудженого про умовно - дострокове звільнення, із призначених 15 років відбув 3/4 строку покарання.

Отже з урахуванням того, що ОСОБА_5 засуджений за умисний особливо тяжкий злочин покарання, відбув більше 3/4 строку, призначеного судом, а тому до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення.

Разом з цим, як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р., умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Розглядаючи подання про умовно-дострокове звільнення суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.

Приймаючи рішення про задоволення подання про умовно-дострокове звільнення або відмову в такому, суд повинен його мотивувати.

Слід зазначити, що висновок суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі, а не за найближчий час до розгляду клопотання.

Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався та належним чином мотивував своє рішення.

Як зазначив суд першої інстанції, засуджений ОСОБА_5 після прибуття до установи, був працевлаштований на контрагентському об'єкті ФОП «Лупол», до праці відносився добросовісно. Згодом до праці не залучався з власних на те переконань. За час відбування покарання характеризується наступним чином: намагається дотримуватись вимог, які визначають порядок і умови відбування покарання, але під постійним впливом зі сторони адміністрації установи, до виробничого процесу не залучається з власних на те переконань. Соціально - корисливої ініціативи не проявляє, участі в суспільному житті відділення не приймає.

Наведені обставини знайшли своє підтвердження перевіркою матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_5, а також у поясненнях представника ДУ Крижопільського ВЦ № 113, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені обставини не можуть свідчити про виправлення засудженого.

Відповідно до ч.1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки.

Прийняття рішення про умовно дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

На думку апеляційного суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.

Аналізуючи наведене, наявність протягом тривалого часу відбування покарання кількості заохочень та дисциплінарних стягнень з дня відбування покарання, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції під час розгляду клопотання засудженого ОСОБА_5 повністю дотримався вимог кримінального закону та розділу 8 КПК України, обґрунтовано дійшов висновку про те, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним, з чим погоджується і апеляційний суд.

Викладені апелянтом в апеляційній скарзі обставини були в повній мірі перевірені та враховані судом першої інстанції при прийняті рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, з такими висновками погоджується і апеляційний суд.

А доводи апелянта про те, що він довів своє виправлення свідчать про те, що такі дії ОСОБА_5 були викликані лише бажанням бути звільненим умовно-достроково, що також не може свідчити про те, що засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці довів свого виправлення.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, належним чином врахував умови, передбачені ст. 81 КК України для такого звільнення та погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що за період часу відбування покарання засуджений ОСОБА_5 не довів свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці а тому вважає, що підстав для скасування ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.12.2017 року, про що просить апелянт, не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу адвоката Лукавського І.А. в інтересах засудженого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.12.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим з моменту отримання її копії.

Судді:

Бурденюк С.І. Ващук В.П. Нешик Р.І.