Рішення № 73359336, 11.04.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/1138/17

Номер провадження 2/573/8/18

РІШЕННЯ

іменем України

(повний текст)

11 квітня 2018 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О. І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2017 року до Білопільського районного суду Сумської області поштою надійшла позовна заява ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 15 квітня 2009 року, яка мотивується тим, що на підставі вказаного договору відповідачу був наданий кредит у сумі 8500 грн. у виді встановленого відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки з правом пролонгації. Відповідач свої зобов’язання щодо своєчасного погашення кредитних коштів належним чином не виконує, станом на 18 квітня 2017 року у неї виникла заборгованість по кредиту в сумі 11986,07 грн., яка складається з наступного: 1723,94 грн. – заборгованість за кредитом; 1038,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8176,61 грн. – пеня та комісія; 1046,96 грн. - штраф, з яких 500 грн. - фіксована частина, 546,96 грн. – процентна складова. У добровільному порядку ОСОБА_1 не вчиняє дій, спрямованих на повернення кредиту, процентів, комісії та штрафу. Тому позивач звернувся з даним позовом до суду і просив стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та судовий збір, сплачений ним при зверненні з позовом до суду.

Ухвалою від 15 червня 2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2017 року в позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" витребувано: 1) розрахунок заборгованості станом на 18 квітня 2017 року за кредитним договором без номеру, укладеним 15 квітня 2009 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1, здійснений за процентною ставкою за користування кредитними коштами обумовленою сторонами при укладені договору у розмірі 30% без наступного її зростання та без нарахування штрафних санкцій, пені та відсотків у періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у проведенні антитерористичної операції, а саме у періоди: з 22 грудня 2016 року по 24 січня 2017 року, з 01 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року, з 03 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року; 2) розрахунок заборгованості станом на 18 квітня 2017 року за кредитним договором без номеру, укладеним 15 квітня 2009 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1, здійснений за процентною ставкою за користування кредитними коштами обумовленою сторонами при укладені договору (30 % річних) та подальшим її зростанням (до 43,2% річних), без нарахування штрафних санкцій, пені та відсотків у періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 М.С. у проведенні антитерористичної операції, а саме у періоди: з 22 грудня 2016 року по 24 січня 2017 року, з 01 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року, з 03 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року; 3) пояснення змін відсоткової ставки за кредитним договором без номеру, укладеним 15 квітня 2009 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1, з посиланням на відповідні докази дотримання процедури зміни відсоткової ставки за кредитним договором та повідомлення про це ОСОБА_1.

18 січня 2018 року до суду поштою надійшла уточнена позовна заява ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач, посилаючись на обставини викладенні в первісній позовній заяві щодо виникнення кредитних правовідносин та невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань, вказує, що станом на 05 січня 2018 року, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, у відповідача виникла заборгованість по кредиту в сумі 16750,66 грн., яка складається з наступного: 15476,82 грн. – пеня; 1273,84 грн. - штраф, з яких 500 грн. - фіксована частина, 773,84 грн. – процентна складова. Посилаючись на те, що у добровільному порядку ОСОБА_1 не вчиняє дій, спрямованих на повернення пені та штрафу, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по кредиту та судовий збір, сплачений ним при зверненні з позовом до суду.

Ухвалою від 18 січня 2018 року уточнена позовна заява ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 49 ЦПК України до розгляду не прийнята та повернута позивачу.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року в позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" повторно витребувано: розрахунок заборгованості станом на 18 квітня 2017 року за кредитним договором без номеру, укладеним 15 квітня 2009 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, здійснений за процентною ставкою за користування кредитними коштами обумовленою сторонами при укладені договору (30 % річних) та подальшим її зростанням (до 43,2% річних), без нарахування штрафних санкцій, пені та відсотків у періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у проведенні антитерористичної операції, а саме у періоди: з 22 грудня 2016 року по 24 січня 2017 року, з 01 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року, з 03 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року.

В зв'язку з порушенням процесуального законодавства ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" під час розгляду даної справи 20 березня 2018 року судом винесена окрема ухвала.

Представник позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав, суду зазначив, що відповідач свої обов'язки за кредитним договором належним чином не виконує, тому банк в судовому порядку вимагає від неї повернення коштів. ОСОБА_1 стверджує, що коштами з картки заволоділи шахраї, але цьому вона сама сприяла своїми діями оскільки повідомила шахраям номер своєї банківської картки, з якої 31 травня 2015 року були зняті кошти в сумі 3079 грн. 71 коп. Крім того, даний факт належними доказами не підтверджується, бо кримінальне провадження з цього приводу закрито. Частково відповідач вносила кошти на погашення кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували в повному обсязі. При цьому ОСОБА_1 пояснила, що в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у неї був відкритий кредитний картковий рахунок ще в 2009 році і вона періодично кошти звідти знімала з метою придбання речей. В 2012 році вона придбала газову плиту в кредит і для цього кошти зняла з кредитної картки. У 2014 році кредит перед банком погасила в повному обсязі і після цього коштами з кредитної картки не користувалась. 31 травня 2015 року у неї з картки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» шляхом шахрайства невідомими особами були викрадені кошти в сумі 3079 грн. 71 коп., а саме: цього дня приблизно о 23 годині на моніторі її комп’ютера висвітилося повідомлення про виграш у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі 1000 грн. Для його отримання потрібно було ввести 4 останні цифри пенсійної карти і код, що вона й зробила. Потім їй надійшло повідомлення, що потрібно ввести паролі, які будуть приходити в смс. Вона ввела вказані паролі. При виконанні третього кроку з чотирьох вона запідозрила, що це може бути обман і припинила виконувати дії для отриманні подарунку в банку. Потім їй надійшло смс, що з її рахунку знято кошти в сумі 1026 грн. 57 коп. Після цього вона зателефонувала на номер 3700, але їй ніхто не відповів. Наступного дня вона додзвонилася на номер 3700, але їй повідомили, що це не її рахунки і що вона невірно повідомила інформацію. 02 червня 2015 року вона звернулася до відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в м. Білопілля, де їй повідомили, що з її кредитних рахунків було знято 3079 грн. 71 коп., після чого вона відразу заблокувала рахунки. Саме на цю суму банк почав нараховувати проценти, комісію і пеню як на прострочену заборгованість. В результаті банком їй було нарахована заборгованість в розмірі 11986 грн. 07 коп., однак вказана заборгованість виникла не з її вини, оскільки кошти з кредитки у неї вкрали. Крім того, коштів на погашення цього кредиту вона не вносила взагалі. Так як в неї в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» була ще й зарплатна картка, то банк автоматично сам знімав з неї кошти на погашення кредиту. Дізнавшись про це, вона перейшла на обслуговування в інший банк.

ОСОБА_1 в судовому засіданні невизнання позову мотивувала лише тим, що кошти з карткового рахунку в сумі 3079 грн. 71 коп. не знімала, їх викрали невідомі особи. Незгоди з розміром відсоткової ставки кредиту, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, змінами умов кредитування суду не висловила. В зв'язку з чим суд вирішує справу в межах заявлених позивачем вимог та в межах заявлених відповідачем заперечень.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, повно, об'єктивно та всебічно дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 квітня 2009 року ОСОБА_4 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відкрито картковий рахунок 5457082924359339 «Універсальна 55 днів» (SAMDN55000027317821) (а. с. 39 том 1).

06 травня 2009 року ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою клієнта раніше ідентифікованого по рахунку/карті про отримання кредиту (а. с. 8 том 1).

Цього ж дня ОСОБА_4 під підпис ознайомилася з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а. с. 9 том 1).

У подальшому на підставі заяви ОСОБА_4 від 06 травня 2009 року, яка фактично є кредитним договором, оскільки спрямована на встановлення цивільних прав та обов'язків сторін та відповідає загальним засадам цивільного законодавства, між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_4 був укладений договір без номеру, згідно якого ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" зобов’язався надати ОСОБА_4 кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» у сумі 250 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки, зі сплатою щомісячних платежів до 25 числа наступного місяця, штрафу при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань: 500 грн. + 5% від ціни позову, пені за несвоєчасне погашення заборгованості, яка розраховується за формулою: пеня = пеня 1 (базова процентна ставка по договору / 30, нараховується за кожний день прострочення кредиту) + пеня 2 (1% від суми заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом чи процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше) (а. с. 5-24 том 1).

Своїм підписом у вказаній вище заяві відповідач підтвердила, що ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав повністю, надавши ОСОБА_4 кредит у вигляді відновлювального встановленого ліміту на платіжну картку.

За вказаним кредитним договором відповідачу було відкрито такі кредитні картки: 5457082924359339 (дата відкриття - 15 квітня 2009 року, термін дії 03/15), 5211537301516824 (дата відкриття - 28 лютого 2012 року, термін дії - 10/15), 4149437112236995 (дата відкриття - 29 травня 2012 року, термін дії - 01/16), 5168755504298494 (дата відкриття - 04 серпня 2014 року, термін дії - 07/18), 5168755504298494 (дата відкриття - 03 червня 2015 року, термін дії 07/18) (а. с. 106 том 1).

Розмір кредитного ліміту та процентна ставка за кредитом неодноразово змінювалися, що підтверджується розрахунком та довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а. с. 5-6, 39). Так, 01 вересня 2014 року процентну ставку було підвищено до 34,80% річних, а 01 квітня 2015 року до 43,2% річних. Про зміну відсоткової ставки за кредитним договором ОСОБА_1 повідомлялася шляхом надсилання смс-повідомлень на її номер мобільного телефону (а. с. 198-199 том 1).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 22 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 02 листопада 2010 року, ОСОБА_4 у зв’язку з розірванням шлюбу було відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_1 (а. с. 59 том 1).

Також судом встановлено, що 31 травня 2015 року з кредитних рахунків ОСОБА_1 у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №5457082924359339, 5211537301516824, 4149437112236995 були зняті кредитні кошти в загальній сумі 3079 грн. 71 коп. (а. с. 5-6, 95-105 том 1).

02 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Білопільського РВ УМВС в Сумській області із заявою про заволодіння невідомими особами її грошовими коштами в сумі 3079 грн. 71 коп., які знаходилися на її кредитних картках ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 79 том 1, а.м.к.п. 7а-8).

03 червня 2015 року було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015200130000327 за вказаною вище заявою ОСОБА_1 (а.м.к.п. 3).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 31 травня 2015 року близько 23 години на моніторі комп’ютера ОСОБА_1 у лівому кутку екрана висвітилося віконце з повідомленням про виграш уПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в сумі 1000 грн. Вона відразу натиснула на вказане повідомлення. Коли вона його відкрила, то там було написано, що для отримання подарунка потрібно ввести 4 останні цифри картки та код, що вона й зробила та ввела №4149497822738813. Потім їй було повідомлено, що потрібно ввести паролі, які будуть приходити в смс повідомленнях. Їй надійшло 2 повідомлення з паролями, які вона увела. В смс-повідомленні було вказано, що з її рахунку знято 1026 грн. 57 коп. При виконанні третього кроку з чотирьох вона запідозрила, що це може бути обман і припинила виконувати дії для отримання подарунку. Після цього вона зателефонувала на номер 3700, але слухавку ніхто не підняв. Наступного дня вона додзвонилася на номер 3700, але їй повідомили, що це не її рахунки і що вона невірно повідомила інформацію. 02 червня 2015 року вона приїхала до відділення ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в м. Білопілля, де їй повідомили, що з її рахунку зняті кошти в сумі 3079 грн. 71 коп. і вона одразу заблокувала рахунки.

15 грудня 2016 року постановою слідчого Білопільського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 вказане кримінальне провадження №12015200130000327 за фактом шахрайства по відношенню до ОСОБА_1 було закрито у з’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.м.к.п. 50-51).

Вказана постанова слідчого про закриття кримінального провадження ОСОБА_1 на момент розгляду даної справи в суді оскаржена не була.

Відповідно до листа ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №395 від 11 вересня 2017 року ОСОБА_1 у червні 2015 році з письмовими зверненнями до банку щодо викрадення з її рахунку грошей не зверталася. Разом з тим, до банку надходило звернення правоохоронних органів про тимчасовий доступ до документів від 11 червня 2015 року разом з ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 26 травня 2015 року (а. с. 86 том 1).

Згідно з листом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 12 грудня 2017 року №9187 картка ОСОБА_1 заблокована 02 червня 2015 року за заявою клієнта з Приват24 (а. с. 146 том 1).

03 червня 2015 року ОСОБА_1 за договором б/н від 15 квітня 2009 року відкрито нову кредитну картку 5168755504298494 (дата відкриття - 03 червня 2015 року, термін дії 07/18) (а. с. 106 том 1).

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, проведення переказу коштів, відповідальності суб'єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються, зокрема, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, Положенням про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року №223 та Положенням про порядок реєстрації платіжних систем, учасників платіжних систем та операторів послуг платіжної інфраструктури, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 2014 року №43.

Згідно з п.п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації належного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки, за договором рахунку умовного зберігання (ескроу) - рахунки умовного зберігання (ескроу).

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктами 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 30 квітня 2010 року №223, встановлено, що емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 1.1.2.1.2 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку клієнт зобов'язаний не передавати картки, стікер PayPass, ПІНи третім особам, не використовувати картки, стікер PayPass або нанесені на них дані у цілях, що не передбачені Договором або суперечать чинному законодавству.

Згідно з п. 1.1.2.1.12 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку клієнт зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання втраті (викраденню) карток, стікера PayPass, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу, або їхньому незаконному використанню.

У відповідності до п. 1.1.2.1.21 вказаних Умов клієнт зобов'язаний негайно повідомляти Банк шляхом дзвінка до Колл-центру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту, про втрату/викрадення карти, стікера PayPass, SIM-картки мобільного телефону, несанкціоновані транзакції за його рахунками (а також за рахунками 3-х осіб).

Відповідно до п. 2.1.3.5 Умов держатель зобов'язується не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, не передавати картку (її реквізити) для здійснення операцій іншими особами, вживати необхідних заходів для запобігання втрати, пошкодження, розкрадання карти; в разі оскарження держателем платіжної операції - надати банку докази того, що така операція була здійснена не внаслідок дій або бездіяльності, що призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

Згідно з п. 1.1.5.29 Умов держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення власника карти в банк та блокування карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки картки в стоп-лист платіжною системою, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню піна або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

У відповідності до 2.1.4.7 Умов клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі якщо його дії або бездіяльності призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.

За змістом ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями, що виразилися у повідомленні номера своєї карти та наданні іншої інформації, введенні паролів, які їй надходили у смс, сприяла втраті інформації, яка дала можливість ініціювати платіжні операції щодо зняття з її карток кредитних коштів у сумі 3079 грн. 71 коп. У встановлений для цього Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку строк ОСОБА_1 не повідомила банк про несанкціоновані транзакції за її рахунками, постанову про закриття кримінального провадження, порушеного за її заявою, не оскаржила.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 11986,07 грн. суд приходить до наступних висновків.

Згідно з пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку сторони погодили, що Банк самостійно може змінювати розмір ліміту кредиту на картці, при цьому сторони погодили, що у даному випадку додаткова угода не складається.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки та комісію на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 умов при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті в зазначений банком термін.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов у разі виникнення прострочених зобов’язань за борговими зобов’язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 1.1.7.11 Умов встановлено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної сплати кредитного боргу, відсотків та комісії у строки, передбачені договором, належним чином не виконувала.

Із розрахунку ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", наданого при зверненні з позовом до суду, вбачається, що станом на 18 квітня 2017 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість по кредиту в сумі 11986,07 грн., яка складається з наступного: 1723,94 грн. – заборгованість за кредитом; 1038,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8176,61 грн. – пеня та комісія; 1046,96 грн. - штраф, з яких 500 грн. - фіксована частина, 546,96 грн. – процентна складова (а. с. 5-6 том 1).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд вважає, що факт порушення відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов’язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

При цьому суд, при визначенні розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, враховує, що відповідно до довідки військової частини польова пошта В1060 Міністерства оборони України від 17 травня 2017 року ОСОБА_1 у період з 22 грудня 2016 року по 24 січня 2017 року, з 01 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року, з 03 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року безпосередньо приймала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі військової частини - польова пошта В1060 (а. с. 62 том 1).

06 квітня 2017 року ОСОБА_1 управлінням персоналу штабу СВ ЗС України видано посвідчення учасника бойових дій, яке посвідчує право останньої на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій (а. с. 61).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту набрання чинності Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року, тобто з 18.03.2014 року, і який триває по теперішній час.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15 квітня 2009 року станом 18 квітня 2017 року, який позивачем було надано при зверненні з позовом до суду, вказаний розрахунок виконаний без врахування вимог ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та ОСОБА_1 у період її участі у проведенні антитерористичної операції нараховувалися пеня, відсотки та штрафи.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2017 року в позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", серед іншого, витребувано розрахунок заборгованостістаном на 18 квітня 2017 року за кредитним договором б/н, укладеним 15 квітня 2009 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1, здійснений за процентною ставкою за користування кредитними коштами обумовленою сторонами при укладені договору (30 % річних) та подальшим її зростанням (до 43,2% річних), без нарахування штрафних санкцій, пені та відсотків у періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у проведенні антитерористичної операції, а саме у періоди: з 22 грудня 2016 року по 24 січня 2017 року, з 01 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року, з 03 квітня 2017 року по 13 квітня 2017 року.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" повторно зобов'язано в строк до 10 квітня 2018 року надати суду витребуваний раніше розрахунок заборгованості.

На момент винесення рішення, незважаючи на ухвали суду про витребування розрахунків, незважаючи на неодноразові листи, нагадування та окрему ухвалу, вимоги суду в частині витребування зазначеного розрахунку позивачем не виконані.

Разом з тим, 12 грудня 2017 року до суду надійшов розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15 квітня 2009 року здійснений станом на 10 грудня 2017 року з урахуванням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а. с. 146-157 том 1).

Із вказаного розрахунку вбачається, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 15 квітня 2009 року 06 грудня 2017 року їй зараховано 4886,10 грн. При цьому в ньому не зазначено, який розмір з цієї суми становить пеня, а який - відсотки.

За поясненнями представника ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ОСОБА_2, наданими в судовому засіданні, вказана сума внесена банком на списання простроченої заборгованості ОСОБА_1 (ОСОБА_4С.) за періоди її участі в проведенні антитерористичної операції. В цю суму включені відсотки і пеня.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Оскільки позивач не виконав вимоги суду та не надав належного розрахунку, тому суд, належним чином дослідивши розрахунки заборгованості за кредитним договором, подані позивачем 01 червня 2017 року та 12 грудня 2017 року (а. с. 5-6, 149-157 том 1), перевіривши їх і оцінивши в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, з ними не погодився в частині нарахування пені та відсотків, а тому провів свій розрахунок пені та відсотків, оскільки це є процесуальним обов'язком суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа №755/7704/15).

Як вбачається з розрахунку позивача, поданого суду 01 червня 2017 року, станом на 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 нараховано відсотки за користування кредитом в сумі 1038 грн. 56 коп. та пеню в сумі 8176 грн. 61 коп.

Із розрахунку позивача, поданого суду 12 грудня 2017 року, вбачається, що банком зменшені пеня та відсотки на загальну суму 4886 грн. 10 коп. за період безпосередньої участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції.

Оскільки банком суду надана інформація лише в загальній сумі по відсоткам та пені за період участі відповідача в антитерористичній операції, не зазначено окремо розмір пені та відсотків, тому суд вважає за необхідне розрахунок пені та відсотків, які підлягають стягненню з відповідача провести наступним чином.

Загальна сума пені та відсотків, які просить стягнути позивач, становить 9215 грн. 17 коп. (сума відсотків 1038,56 грн. + сума пені 8176,61 грн. = 9215,17 грн.). В процентому відношенні відсотки в цій сумі становлять 11,3%, пеня - 88,7%.

В такому ж відсотковому відношенні, як зазначено вище, суд вважає за необхідне розрахувати суму пені та відсотків від суми 4886 грн. 10 коп., що банк списав відповідачу на погашення пені та відсотків за час перебування в зоні антитерористичній операції. 11,3% від цієї суми становить 552 грн. 13 коп., 88,7% - 4333 грн. 97 коп.

Таким чином, розмір пені, який необхідно стягнути з відповідача, становить 3842 грн. 64 коп. (8176,61 - 4333,97 = 3842,64), розмір відсотків - 486 грн. 43 коп. (1038,56 - 552,13 = 486,43).

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" 6053 грн. 01 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 15 квітня 2009 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 1723 грн. 94 коп., заборгованості по пені в сумі 3842 грн. 64 коп., заборгованості за відсотками в сумі 486 грн. 43 коп.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача штрафів в сумі 1046 грн. 96 коп., то ці вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

З огляду на положення ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.

Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а отже і позовні вимоги банку в частині стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Тобто, з огляду на викладене, з відповідача не можна одночасно стягувати пеню та штрафи за порушення строку платежів, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку штрафів в сумі 1046 грн. 96 коп. необхідно відмовити.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року (справа №6-2003цс15).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам слід стягнути 808 грн. (6053,01 грн. х 100% : 11986,07 грн. х 1600 грн. : 100% = 8098 грн.) понесених та документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: 41812, Сумська область, Білопільський район, місто Ворожба, вулиця Праці, будинок 48, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, 6053 (шість тисяч п'ятдесят три) гривні 01 копійку заборгованості за кредитним договором без номеру від 15 квітня 2009 року, а також судові витрати у сумі 808 гривень.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів в сумі 1046 грн. 96 коп., відсотків в сумі 552 грн. 13 коп., пені в сумі 4333 грн. 97 коп. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя