Постанова № 73346989, 03.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/3194/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Бисаги Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря : Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на заочне рішення Хустського районного суду від 23 серпня 2017 року в справі (головуючий суддя Кемінь В.Д.) за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «ОТП Банк», 3-ї особи приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів іпотеки та виключення відомостей з Державного реєстру іпотек,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «ОТП Банк», третьої особи приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів іпотеки та виключення відомостей з Державного реєстру іпотек, який мотивували тим, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з 1996 року почали проживати однією сім’єю, не зареєструвавши при цьому шлюб в органах ДРАЦС-у, оскільки обоє на той час були неповнолітніми. Ними зареєстровано церковний шлюб, що стверджують свідоцтвом про вінчання від 20.02.1996 року. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час вже повнолітній та донька Катерина, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 1996 по 2007 роки вона з відповідачем та їхніми дітьми проживали періодично то у її, то у його батьків, накопичуючи при цьому кошти на будівництво власного житла. У 2006 році вони отримали на ім’я відповідача земельну ділянку й розпочали будівництво будинку. На підставі їх спільної праці та коштів, праці їхніх батьків, ними було збудовано будинок №50 по вул. Крайня в м. Хуст. Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію вони разом з відповідачем та неповнолітнім на той час сином - ОСОБА_2 переїхали проживати в будинок. Вищевказані обставини стверджує рішенням Хустського районного суду від 28.04.2015 року, яким встановлено факт проживання однією сім’єю та ведення спільного господарства гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за період з 1996 по 2015 рік включно, і визнано право спільної сумісної власності на житловий будинок №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області та земельну ділянку серії ЗК 007397 від 04.01.2006 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного майна.

Після набрання рішенням законної сили позивачка звернулася до Хустського РУЮ в Закарпатській області в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби для оформлення свідоцтв на право власності на належну їй частку у спільній сумісній власності. Однак державним реєстратором її було повідомлено про неможливість проведення реєстрації у зв’язку із тим, що на вказане майно існують обтяження у вигляді заборони на вчинення будь-яких дій. Дані обтяження накладено приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 при посвідченні договорів іпотеки, укладених між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 15.02.2007 року та 28.02.2008 року.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що при укладенні спірних договорів іпотеки відповідачами були порушенні їхні права, оскільки не було отримано згоду ОСОБА_1 на укладення цих договорів та не було одержано дозвіл органу опіки та піклування на укладення спірних договорів, внаслідок чого були порушені права неповнолітньої дитини, яка на момент укладення зазначених договорів мала право на проживання в будинку, що став предметом іпотеки. Посилаючись на наведене просили суд:

- визнати недійсним договір іпотеки №PCL-801/016/2007 від 15.02.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 та стосується житлового будинку № 50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області, а також земельної ділянки площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м. Хуст вул. Крайня б/н та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності;

-визнати недійсним договір іпотеки №PМL-801/024/2008 від 28.02.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 та стосується житлового будинку №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області, а також земельної ділянки площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м. Хуст вул. Крайня б/н та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності;

- зобов’язати приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договорів іпотеки, а саме: будинок № 50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області та земельна ділянка площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м. Хуст вул. Крайня б/н та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивачів ОСОБА_6 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказувала на те, що на підставі рішення Хустського районного суду від 21.10.2016 року вона зареєструвала своє право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0357 га, що розташовані в м. Хуст вул. Крайня, 50 Закарпатської області. А тому вимоги викладені в новій редакції, яка не містить посилання щодо належності вказаного майна на праві приватної власності ОСОБА_3.

Заочним рішенням Хустського районного суду від 23 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки № PCL-801/016/2007 від 15.02.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 та стосується житлового будинку №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області, а також земельної ділянки площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м. Хуст вул. Крайня б/н..

Визнано недійсним договір іпотеки № PМL-801/024/2008 від 28.02.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 та стосується житлового будинку №50 по вул.Крайня в м.Хуст Закарпатської області, а також земельної ділянки площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м.Хуст вул.Крайня б/н.

Зобов’язано приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки відповідно до договорів іпотеки, а саме: будинок №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області та земельна ділянка площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м. Хуст вул. Крайня б/н.

У задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про накладення арешту на житловий будинок №50 в м. Хуст вул. Крайня та земельну ділянку 0,0357 га, кадастровий номер: 01:06:0711:00003, що розташована в м. Хуст по вул. Крайня б/н, і належить на праві приватної власності ОСОБА_3 до виконання ОСОБА_3 зобов’язання повернути кредитору кошти за кредитним договором №CNL-801/004/2007 від 15.02.2007 року та кредитним договором № ML-801/024/2008 від 28 лютого 2008 р. - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОТП Банк» просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Вказує на те, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про необізнаність іпотекодержателя, як контрагента за оскаржуваними договорами, про фактичне проживання однією сім’єю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3, яке було встановлено судовим рішенням від 21.10.2016 року. Банк при укладенні договорів діяв добросовісно відповідно до вимог ст.3 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка представляє інтереси позивача ОСОБА_1, просила апеляційну скаргу Банку залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_6 - представника позивача ОСОБА_1, яка апеляційну скаргу не визнала, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 15.02.2007 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір іпотеки №PCL- 801/016/2007, посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області, який належить йому на праві приватної власності, та земельну ділянку площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м. Хуст вул. Крайня б/н та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (а.с.32-36).

28.02.2008 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено договір іпотеки №PМL-801/024/2008, посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області, який належить йому на праві приватної власності, та земельну ділянку площею 0,0357 га, що знаходиться за адресою м. Хуст вул. Крайня б/н та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності (а.с.29-31).

Приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_4 включено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні записи про обтяження майна, яке є предметом іпотеки, а саме вище зазначеного будинку та земельної ділянки (а.с.155-170).

В п.5.1 ст.5 Договору іпотеки № PCL- 801/016/2007 від 15.02.2007 року зазначено, що на іпотечне майно відсутні права будь-яких третіх осіб щодо предмету іпотеки. Обтяження предмета іпотеки іпотекою не буде порушувати прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі малолітніх та неповнолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких іпотекодавець зобов’язаний утримувати за законом чи договором. Зміст ст.ст. 3, 21, 65, 74 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року іпотекодавцю роз’яснено і останній не перебуває у фактичних сімейних відносинах. Іпотекодавець ствердив, що за адресою знаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, а також будь-які інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, а також відсутні малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки.

Аналогічні положення містяться і у п.5.1 ст.5 Договору іпотеки від 28.02.2008 року.

Рішенням Хустського районного суду від 21.10.2016 року, що набрало законної сили, встановлено факт проживання однією сім’єю та ведення спільного домашнього господарства громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 1996 року по 2015 рік включно. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області та земельну ділянку за вказаною адресою, право власності на яку зареєстровано на ім»я ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області та на 1/2 частину земельної ділянки за вказаною адресою, право власності на яку зареєстровано на ім»я ОСОБА_7

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.07.2017 року, ОСОБА_1 зареєструвала своє право спільної часткової власності на будинок №50 по вул. Крайня в м. Хуст Закарпатської області та земельну ділянку кадастровий №2110800000:01:069:0016, що розташована по вул. Крайня б/н в м. Хуст Закарпатської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» не мали законних підстав для укладення договорів іпотеки №PCL-801/016/2007 від 15.02.2007 року та №PМL-801/024/2008 від 28.02.2008 року без нотаріальної згоди позивачки ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 СК України, а також, що Банк не міг не знати при укладенні іпотечних договорів, що в будинку проживає позивачка з малолітньою дитиною.

Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в моментвчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

За змістом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозвязку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірних договів іпотеки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Тобто не перебували в зареєстрованому шлюбі. Факт проживання однією сім’єю та ведення спільного домашнього господарства громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 1996 року по 2015 рік включно було встановлено рішенням Хустського районного суду лише у 2016 році.

При укладенні договорів іпотеки від 15.02.2007 року, 28.02.2008 року ОСОБА_3 надав Банку: Анкету-заяву в якій він повідомив про те, що він неодружений, а також про відсутність у нього дітей; заяву від 15.02.2007 року, якою ОСОБА_3 ствердив, що у зареєстрованому шлюбі та у фактичних сімейних відносинах не перебуває; довідку ЖЕК №2 від 26.01.2007 року, згідно якої за адресою м. Хуст. вул. Крайня, 50 прописаний лише ОСОБА_3; довідку ЖЕК №2 від 04.01.2008 року, згідно якої за адресою м. Хуст. вул. Крайня, 50 прописаний лише ОСОБА_3; заяву нотаріуса від 15.02.2007 року, якою ОСОБА_3 стверджував, що не перебуває в зареєстрованому чи фактичному шлюбі, а також немає неповнолітніх (малолітніх) дітей.

Враховуючи встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, які стверджують ту обставину, що на час укладення спірних договорів іпотеки від 15.02.2007 року та від 28.02.2008 року Банк не знав і не міг знати про те, що вище зазначений житловий будинок та земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_1, факт належності яких зазначеним особам було встановлено рішенням суду лише у 2016 році, так як ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі, і що сам ОСОБА_3 приховав цю інформацію, не лише не повідомивши про це банк, а повідомив про протилежне, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення, яким апеляційну скаргу та позов ПАТ «ОТП Банк» слід задовольнити, а також стягнути з позивачів на користь ПАТ «ОТП Банк» 704 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства» ОТП Банк» задовольнити.

Рішення Хустського районного суду від 23 серпня 2017 року – скасувати.

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «ОТП Банк», 3-ї особи приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів іпотеки та виключення відомостей з Державного реєстру іпотек – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 704 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2018 року.

Головуюча : Судді :