Рішення № 73329443, 28.03.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

28.03.2018

Справа №489/5355/17

Провадження №2/489/719/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2,

за участю: відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №6599 від 10.02.2009 року в розмірі 7783 грн. 17 коп., оскільки остання не виконує зобов’язань за кредитним договором.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю за наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки вимогу банку про повернення кредиту в повному обсязі, вона отримала 16.03.2011року, про що свідчить штемпель на конверті. Вважала, що оскільки п. 5.3 Договору зазначає, що «Сторони домовились, що строку позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), за цим договором прирівнюється до строку позовної давності встановленої законом для основної вимоги за цим Договором», трирічний строк позовної давності почався з наступного дня після 31.03.2011 року, тобто строк для звернення до суду закінчився 31.03.2014року.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

10 лютого 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Кредобанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №6599, за умовами якого банк видав позичальнику кредит в сумі 4990,50 грн. на строк до 10.02.2011 року для здійснення оплати ФО – «Хороші гроші» та для сплати комісії банку за видачу кредиту, визначену п. 3.1 цього договору (за видачу кредиту одноразово в розмірі 10,9% та за управління кредиту щомісяця в розмірі 1,9%) зі сплатою за користування кредитом 19,2% річних (п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 кредитного договору).

Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно разом із нарахованими процентами та комісією за управління кредитом, відповідно до цього договору, рівними сумами по 348,00 грн. (ануїтетний платіж) протягом усього строку кредитування, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатками до нього.

Як вбачається з положень п. 5.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за цим договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п. 3.2 цього договору, але не менше однієї гривні за кожний день прострочення.

За п. 7.1 цього договору, договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 525 цього Кодексу, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 536 цього Кодексу передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав шляхом надання відповідачу кредиту в розмірі 4990,50 грн., про що свідчать меморіальні ордери від 11.02.2009 року за №75338 та за №75339, виписка по особовому рахунку (а.с. 19, 20, 21).

Розрахунком заборгованості за кредитним договором №6599 від 10.02.2009 року підтверджено факт порушення відповідачем умов кредитного договору та невиконання зобов’язань, що випливають з нього.

Заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 22.09.2016 року становить 7783,17 грн., з яких: 3952,00 грн. неповернута сума кредиту; 978,67 грн. прострочені відсотки; 667,12 грн. прострочена сума комісії; 2185,38 грн. пеня (а.с. 15-17, 18).

Разом із цим, 28 грудня 2017 року від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 258 цього Кодексу, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що сторони домовились, що строк позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені), за цим договором, прирівнюються до строку позовної давності встановленої законом до основної вимоги за цим договором. Тобто позовна давність щодо стягнення пені встановлена у строк три роки.

Як встановлено ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Останній платіж згідно розрахунку заборгованості отримано позивачем у серпні місяці 2009 року, таким чином право вимоги щодо стягнення пені у позивача сплило у серпні 2012 року.

За змістом ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином вимога щодо стягнення з відповідача пені за договором у розмірі 2185,28 грн. заявлена з порушення строку позовної давності та задоволенню не підлягає.

В той же час, суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо застосування строку позовної давності відносно всієї суми заборгованості, оскільки пунктом 7.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань (а.с. 7). Таким чином за умовами Договору строк позовної давності збільшено, що сторони засвідчили своїми підписами.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за кредитним договором складає станом на 22.09.2016 року 5597,79 грн., з яких: 3952,00 грн. неповернута сума кредиту; 978,67 грн. прострочені відсотки; 667,12 грн. прострочена сума комісії.

З огляду на порушення відповідачем зобов’язань по кредитному договору, встановлення сторонами строку дії договору, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. ст. 256-259, 261, 267, 525-527, 530, 536, 610-611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором: 3952 грн. – тіло кредиту, 978,67грн. –відсотки за користування кредитом, 667,12 грн. – комісія, а всього у розмірі 5597,79 гривен (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто сім грн. 79 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовіити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 1600 (тисяча шістсот) гривен.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «12» квітня 2018 року.