Ухвала суду № 73321364, 12.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/485/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Морозов В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 січня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Морозова В.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив позов до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. В обґрунтування свої вимог вказував, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22.05.2008 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_5 не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, станом на 30 вересня 2017 року , у розмірі 10 970 грн. 88 коп., із яких : 192 грн. 21 коп. - заборгованість за кредитом, 6 046 грн. 91 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 971грн. 24 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. - штраф (фіксована частина), 510 грн. 52 коп. штраф (процентна складова).

Відповідач ухиляється від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає.

З таких підстав позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь заборгованість по кредитному договору № б/н від 22 травня 2008 року в сумі 10 970 грн. 88коп.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22 січня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.05.2008 року у розмірі 6 793 грн. 74 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1 600 грн.

У решті позовних вимог відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення не відповідає.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка повинна бути стягнута у судовому порядку.

Але такі висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до договору № б/н від 22.05.2008 року, укладеного між сторонами ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, остання отримала кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Заборгованість за кредитом станом на 30.09.2017 року складала 10 970 грн. 88 коп., із яких : 192 грн. 21 коп. - заборгованість за кредитом, 6 046 грн. 91 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 971грн. 24 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. - штраф (фіксована частина), 510 грн. 52 коп. штраф (процентна складова).

Також судом встановлено, що відповідач виконувала умови кредитного договору шляхом часткового погашення заборгованості, проте після 10 травня 2011 року, відповідач не вносила кошти в рахунок погашення кредиту.

При звернення до суду банк надав належні та допустимі докази порушення відповідачем його прав, як кредитора, шляхом невиконання взятих на себе за вказаним договором про надання банківських послуг грошових зобов'язань, проте не врахував пропущення строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності : загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( статті 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила( частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання має право заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності за кожним із платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Поскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Картка не перевипускалась, останній платіж за кредитом було здійснено 10 травня 2011 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Про застосування позовної давності ОСОБА_5 заявляла клопотанням від 18 грудня 2017 року (а.с. 30), тобто до ухвалення рішення по суті.

Докази про здійснення оплати відповідачем після 10 травня 2011 року будь-яких коштів в матеріалах справи відсутні, тобто перебіг строку позовної давності не переривався.

Оскільки останній місячний платіж 10 травня 2011 року слід було внести до 26.06.2011року, тобто з моменту припинення виконання зобов'язання по кредитному договору, а банк звернувся до суду з позовом 25 жовтня 2017 року, тому висновок суду першої інстанції про звернення банку з позовом у межах позовної давності ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права.

Таким чином в задоволенні позову необхідно відмовити в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити.

Рішення Черкаського районного Черкаської області від 22 січня 2018 року скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 судовий збір сумі 960 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: