Постанова № 73310289, 04.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1851/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Місце та час укладення судового рішення « 12:56», м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 02.01.2018 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Крусян А.В.

суддів: Градовського Ю.М. , Романішина В.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайної ситуацій у Миколаївській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайної ситуацій у Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо звільнення його зі служби; визнання протиправним та скасування наказу №129 від 04.05.2017р. про звільнення його у запас Збройних Сил України; стягнення на його користь посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних видів грошового забезпечення по 04.05.2017р.; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.05.2017р. по час винесення судового рішення; зобов’язання увільнити його з посади пожежного-рятувальника на час проходження строкової служби у ЗС України із збереженням посади та середнього заробітку; стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 5000грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2017р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2015 року позивачем укладено контракт №158/15 про проходження служби цивільного захисту з Головним управлінням ДСНС у Миколаївській області, йому присвоєно спеціальне звання молодшого сержанта служби цивільного захисту та призначено на посаду пожежного-рятувальника 12 Державної пожежного - рятувальника частини Головного управління ДСНС України в Миколаївській області. Пункт 5 контракту свідчить, що він може бути припинений у зв’язку із призивом на строкову військову службу на підставі рішення районної призовної комісії. /а.с.6/

03.05.2017р. позивача призвано на строкову військову службу. /а.с.15/

04.05.2017р. наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області №129 ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних сил України з 04.05.2017р. за п.п.9 п.176,179 (у зв’язку з призивом на строкову службу) Положення про порядок проходження цивільного захисту особами рядового і начальницького складу. /а.с.22/

Не погоджуючись з наказом про звільнення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.

Україна є демократичною, правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України; відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3, частина друга статті 6, частини перша, друга статті 8 Конституції України).

Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 1, частини перша, друга, четверта, шоста, сьома статті 43 Основного Закону України).

Як зазначив Конституційний Суд України, право на працю є природною потребою людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (абзац третій підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 29 січня 2008 року №2-рп/2008).

Відповідно до ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Спірні правовідносини регламентовані Кодексом цивільного захисту України та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013р.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.106 Кодексу цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.

Згідно з пп.9 п.176,179 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії. У випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають призову на строкову військову службу, звільняються із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.

Статтею 39 Законів України «Про військовий обов’язок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким чином, за працівником, призваним на строкову військову службу зберігаються гарантії передбачені ч.3 ст.119 КЗпП тільки, коли призов на військову службу відбувся під час мобілізації.

Указом Президента України від 15.01.2015р. № 113 оголошено протягом 2015р. часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, яка закінчилась у серпні 2015 року.

Судовим розглядом встановлено, що позивач був прийнятий на службу за контрактом 01.10.2015р., 03.05.2017р. його призвано на строкову військову службу за призовом, отже коли позивача призвали на строкову військову службу, мобілізація закінчилась.

Таким чином, відповідачем виконані вимоги чинного законодавства щодо звільнення особи із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.

Довідка №212/1333 від 26.09.2017р. свідчить, що позивачу виплачено грошове забезпечення у травні 2017 в сумі 817,25 грн., у червні 2017р. - 559,90 грн., які перераховані на банківську картку позивача.

Оскільки, грошове забезпечення по 04.05.2017р. позивачу було виплачено в повному обсязі, тому позовні вимоги в частині стягнення посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних видів грошового забезпечення по 04.05.2017р. є безпідставними.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4