Постанова № 73310296, 04.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/399/18

Категорія: 2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 13.02.2018 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Градовського Ю.М. , Романішина В.Л. ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року про повернення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання надати відповідь на звернення, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

30.01.2018р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльність щодо надання відповіді на його звернення від 28.11.2017р., зобов’язання надати йому відповідь на звернення; стягнення на його користь 200000грн. компенсації моральної шкоди.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2018р. зазначений позов залишений без руху з наданням строку для усунення недоліків, з підстав того, що позивачем в позовній заяві не зазначені: реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер засобу зв’язку; номер засобу зв’язку відповідача; ціна позову; обґрунтований розрахунок відшкодування моральної шкоди; не зазначено докази, що підтверджують обставини.

З причин невиконання у повному обсязі вимог ухвали Одеського окружного адміністративного суд від 31.01.2018р., ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.02.2018р. позов повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно із п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Повертаючи позивачу позов, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві та поданій заяві про усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_2 належним чином не обґрунтував, яким чином оскаржувана бездіяльність відповідача порушує його права, свободи та інтереси щодо не розгляду його заяви. В заяві від 08.02.2018 року позивач вказує, що не надавши відповідь на заяву, відповідач порушив Закон України «Про звернення громадян», що завдало йому моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах. Разом з тим, вказані пояснення не є належним обґрунтуванням, яким чином оскаржувана бездіяльність порушує його права, свободи та інтереси, оскільки носять загальний характер та в них відсутні будь-яки посилання на норми матеріального права з відповідними аргументами.

Крім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при зверненні до суду позивачем не надано доказів та обґрунтованого розрахунку суми 200000грн., як компенсації за причинену моральну шкоду.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції про повернення позову виходячи з наступного.

Так, статтею 160 КАС України визначаються вимоги до позовної заяви, процедура її перевірки на відповідність цим вимогам і наслідки недотримання цієї процедури та документи, які повинні бути додані до неї, тощо. Суд першої інстанції на цій стадії не повноважний оцінювати обґрунтованість змісту заяви, він перевіряє її відповідність вимогам процесуального закону, зокрема встановлює, чи подана вона належним суб'єктом, чи є відповідні ухвали про неможливість відкриття провадження у справі.

Недоліки позовної заяви, на які посилається суд першої інстанції, можуть бути усуненні при розгляді справи в судовому засіданні.

Крім цього, повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11 - рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи зазначені положення законодавства судова колегія вважає, що повернення позову ОСОБА_2 в даному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на звернення до суду.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 320 КАС України судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року про повернення позову скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4