Ухвала суду № 73284754, 10.04.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2662/12-ц

6/296/71/18

УХВАЛА

Іменем України

"10" квітня 2018 р. м. Житомир

Корольовський районний суду м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Степанчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець Коник Т.В. звернулась до суду з поданням, в якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 до виконання зобов’язань, покладених на нього зведеним виконавчим провадженням №АСВП 56086104 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» боргу та судового збору на загальну суму 475518,42 грн.

В обґрунтування подання вказано, що на виконанні у Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ в Житомирській області знаходиться зведене виконавче провадження №АСВП 56086104 з виконання виконавчих листів № 296/2662/12 виданих 25.01.2017 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» боргу та судового збору на загальну суму 475518,42 грн. Проведеними діями виконавцем встановлено відсутність нерухомого та рухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_2 Вимоги державного виконавця Сітяшенко О.В. не виконує, заборгованість згідно виконавчих документів не погашає.

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд визнав можливим розглядати справу у відсутності представника Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ в Житомирській області, оскільки його неявка не є перешкодою для вирішення даної справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно частин 1-2 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Частина перша ст. 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Пункт 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судова практика у вирішенні питання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України орієнтує на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов’язань, а умисного ухилення від їх виконання, тому з’ясуванню судом підлягає чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов’язання у повному обсязі або частково.

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши викладені норми та додані до подання докази, суд вважає, державним виконавцем не доведено суду, що особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

У поданні державним виконавцем не наведено доказів, які б вказували на ухилення боржника від виконання зобов'язання або вчинення боржником дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду. Невиконання зобов’язань боржником не свідчить про умисне ухилення від виконання рішення суду та не може бути підставою для задоволення клопотання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Посилання державного виконавця щодо факту ухилення від виконання рішення на ту обставину, що боржник не з’явився на його виклик, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки надана до матеріалів подання ксерокопія конверту з відбитком поштового відділення та датою з підписом "Отримано 23.03.17" не свідчить про те, що в конверті був відправлений виклик або інший документ, крім того, матеріали подання не містять доказів напрвлення та отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від від 17.02.2017 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання.

Керуючись ст.ст.260, 441 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області.

Суддя О. С. Рожкова