Рішення № 73274182, 05.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/402/18

Справа №754/1705/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.02.2013 року, між позивачем та ОСОБА_3, остання отримала у позивача кредит у розмірі 1 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 померла. ОСОБА_2 є спадкоємцем померлої, а тому саме відповідач є правонаступником ОСОБА_3 у зобов'язанні. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за кредитом не сплачує, у зв'язку з чим Банк звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 14 585,66 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Банку не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.02.2013 року, між позивачем та ОСОБА_3, остання отримала у позивача кредит у розмірі 1 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Як встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Згідно із п. 2.1.1.7.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть та матеріалами спадкової справи.

08.08.2016 року на адресу Банку надійшов лист від державного нотаріуса П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори про те, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3, який звернувся з заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов"язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено (ч. 2 ст. 1282 ЦК України).

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (ч. 3 ст. 1282 ЦК України).

Стаття 1281 ЦК України регламентує порядок пред'явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

На виконання вимог ст. 1281 ЦК України Банк на адресу П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори надіслав Претензія кредитора до спадкоємців.

09.08.2016 року позивач також надіслав на адресу відповідача лист-претензію про погашення боргу за кредитним договору, але борг до цього часу не повернутий.

Згідно із розрахунку заборгованості, який надав позивач, станом на 31.10.2016 року у відповідача, як спадкоємця ОСОБА_3 виникла заборгованість перед Банком у розмірі 14 585,66 грн., з яких:

- 1 796,99 грн. - заборгованість за кредитом;

- 12 015,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 772,79 грн. - заборгованість за пенею;

Однак суд критично ставиться до відповідного розрахунку виходячи з наступного.

З урахуванням положення ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку, тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Зазначена позиція відображена, також в Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Крім того, згідно з листа від 30.11.2017 року № 15597, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» після смерті позичальника ОСОБА_3 припиняються будь-які нарахування заборгованості.

Разом з тим, всупереч вищевикладеним нормам та свого ж листа позивач надав розрахунок станом на 31.10.2016 року, з якого вбачається, що Банком здійснювалися нарахування, як процентів, так і пені після смерті ОСОБА_3 (після ІНФОРМАЦІЯ_3 року), що є неприпустимим з огляду на чинне законодавство України.

Також з матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є неповнолітньою особою, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Згідно з розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 02.03.2016 року № 105 призначено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, піклувальником над неповнолітнім онуком (по материнській лінії), дитиною-сиротою, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, його житлом та майном. Безпосереднє ведення справи, координації діяльності та контроль стосовно захисту прав неповнолітнього ОСОБА_2 покладено на Службу у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.

Враховуючи, що над відповідачем було встановлено піклувальника - його бабусю ОСОБА_4, яка піклується так само і про житло і майно ОСОБА_2, суд приходить до висновку, позовні вимоги Банку до останнього є безпідставними та неаргументованими.

Крім того, Банк не надав доказів з приводу вартості успадкованого майна. При цьому суд не позбавляв позивача можливості заявити клопотання про призначення експертизи щодо оцінки нерухомого майна, а в інший спосіб визначити його вартість було неможливо.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані зі з'ясуванням вартості отриманого останніми майна.

Враховуючи позицію позивача щодо не направлення до суду свого представника для участі у судовому засіданні, суд був позбавлений можливості самостійно з'ясувати вартість отриманого ОСОБА_2 майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази й висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження порушення її трудових прав з боку відповідача.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-283 ЦПК України, Конституцією України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054, 1216, 1281, 1282 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: