Постанова № 7326417, 26.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а- 5799 /09/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі Колтун Ю.М.

з участю представників:

від позивача Хома Т.І. представник (довіреність від 08.09.2009 року),

від відповідача Савченко П.В. старший державний податковий інспектор (довіреність за №137/10-010 від 17.06.2009 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Будмонтажресурс» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Будмонтажресурс» зверну ло ся в суд з адміністративним позовом до ДПІ) у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001402321/0 від 18.06.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведені перевірки ревізорами не було взято до уваги положення підп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до якого діяв платник податків, у звязку з чим не допускав порушень податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задовольнити повністю.

В запереченні відповідач вважає, що висновки акту перевірки є обґрунтовані, а тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не має, оскільки платник податків безпідставно не відніс до основних фондів придбані товарно-матеріальні цінності, а відніс їх вартість до валових витрат.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Будмонтажресурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року ДПІ у Галицькому районі Львівської області складено акт за №1074/23-7/31290627 від 03.06.2009 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001402321/0 від 18.06.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 137882 грн. 79 коп., в тому числі за основним платежем 100881 грн. 74 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 37001 грн. 05 коп.

В акті перевірки зазначено, що товариством завищено валові витрати на загальну суму 403526 грн. 95 коп., в тому числі за ІV квартал 2007 року на суму 97009 грн. 24 коп., за ІІ квартал 2008 року 127156 грн. 48 коп., за ІІІ квартал 2008 року на суму 30638 грн. 33 коп., за ІV квартал 2008 року 148722 грн. 90 коп.

Суд даючи правову оцінку висновкам органу державної податкової служби врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Товариство протягом 2007-2008 років здійснювало придбання риштування будівельного та електроінструменту будівельного від ТзОВ «Агро-пак» та ПП «Промагростиль», що підтверджується видатковими накладними.

Дані обставини не заперечуються сторонами та належним чином зафіксовані в акті перевірки.

В подальшому придбані товарно-матеріальні цінності віднесені до валових витрат та списані з балансу підприємства згідно актів списання, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами списання та не заперечується сторонами у справі.

Орган державної податкової служби вважає, що платником податків завищено валові витрати, оскільки, в даному випадку, ТзОВ «Будмонтажресурс» повинно було збільшити ІІ групу основних засобів на вартість списаних інструментів та риштування і відповідно нарахувати амортизаційні відрахування з подальшим віднесенням їх на витрати підприємства.

У відповідності до вимог підп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Згідно підп.8.1.2 п.8.1 ст.8 згаданого Закону, амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Визначення основних фондів дається у підп.8.2.1 п.8.2 ст.8 цього ж Закону, згідно якого під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

При цьому, частина 2 даного підпункту містить виключення із загального правила, згідно якого витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Як вбачається з акту перевірки платник податків всі матеріальні цінності, крім двох бетономішалок, придбав за ціною, яка не перевищує 1000 гривень.

Згідно положень п.5.1 ст.5 згаданого Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як передбачено підп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позивач правомірно з врахуванням положень частини 2 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сформував валові витрати, за виключенням суми витрат на придбання двох бетономішалок вартістю 8641 грн. 60 коп., які повинні були бути віднесені до основних фондів та підлягали амортизації.

У відповідності до положень п.10.1 ст.10 згаданого Закону, прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Таким чином, суд вважає, що органом державної податкової служби за наявності достатніх правових підстав визначено суму платежу з податку на прибуток в розмірі 2160 грн. 40 коп. В іншій частині податкове зобовязання визначено неправомірно.

Штрафні (фінансові) санкції органом державної податкової служби були застосовані у відповідності до вимог підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, згідно якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, сума штрафних (фінансових) санкцій, з врахуванням періодів, за які були списані матеріальні цінності, та з врахуванням розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток до згаданого акту перевірки, повинна становити 702 грн. 13 коп.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позову, а тому, такий підлягає до задоволення в частині визнання проти правним податкового повідомлення-рішення в сумі 135020 грн. 26 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.162 КАС України податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати, а не нечинним, як просить позивач, про що зазначити в резолютивній частині судового рішення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати належить присудити на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова за №0001402321/0 від 18.06.2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 135020 грн. 26 коп., в тому числі основний платіж 98721 грн. 34 коп. та штрафна (фінансова) санкція 36298 грн. 92 коп.

3. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. 4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажресурс», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 15, (код ЄДРПОУ 31290627) судовий збір в розмірі 3 грн. 33 коп.

5. 5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. 6. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 жовтня 2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк