Постанова № 7326412, 09.11.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-5730/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

суддів Гавдика З.В.

Ланкевича А.З.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників

від позивача Оприск Л.Є. представник (довіреність №02073 від 22.09.2009 року);

- Козленко С.А. старший юрисконсульт (довіреність за №02098);

від відповідача Яцук Г.М. начальник юридичного відділу (довіреність за №2/10/10-004 від 27.02.2009 року),

- Пилипюк А.М. головний державний податковий інспектор (довіреність за №4610/8/10-005 від 13.05.2009 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) «Миколаївцемент» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Миколаївському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ВАТ «Миколаївцемент» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.07.2009 року за №0000392321/0, прийнятого ДПІ у Миколаївському районі Львівської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані, оскільки платником податків у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано податковий кредит. Помилковим, вважає позивач, твердження органу державної податкової служби про нікчемність договору укладеного між ВАТ «Миколаївцимент» та Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс».

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з тих самих міркувань, просять позов задоволити.

Відповідач у запереченні за №8183/10/10-007 від 02.10.2009 року вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з наступного. Орган державної податкової служби вважає, що позивачем під час проведення перевірки не представлено документів в підтвердження обставин фактичного виконання згаданого договору. Єдиною метою даного договору, продовжує відповідач, є формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження обєкту оподаткування, несплата податків, що вказує на нікчемність укладеного договору.

Представники відповідача дали аналогічні пояснення, просять в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Миколаївцимент» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Адвокатське обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» за період з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року ДПІ у Миколаївському районі Львівської області складено акт за №414/23-0/00293025 від 17.07.2009 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000392321/0 від 23.07.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2995334 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 2080000 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 915334 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що правочин між позивачем та Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» є нікчемним, оскільки він не спричинив реального настання правових наслідків та був спрямований на уникнення від оподаткування. А тому, органом державної податкової служби зроблено висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту на суму 2080000 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

05 січня 2009 року між Адвокатським обєднанням «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» (виконавець) та ВАТ «Миколаївцимент» (замовник) укладено договір про надання адвокатських послуг, правове обслуговування та представництво.

Згідно пункту 1.1 даного договору виконавець бере на себе зобовязання по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу юридичних послуг консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобовязується здійснювати оплату таких послуг.

У відповідності до п.2.1 згаданого договору оплата може здійснюватись замовником авансовим способом на підставі рахунку виставленого виконавцем.

Як передбачено п.3.1 замовник повідомляє виконавця про перелік необхідних робіт, бажаний термін виконання робіт, надає всі необхідні документи та інформацію стосовно виконуваної роботи. Сторони домовились про те, що звернення замовника з заявкою про надання юридичних послуг може здійснюватись у будь-якій формі, з якої виконавцеві буде зрозуміла суть замовлення: шляхом звернення в усній формі, звернення з письмовими запитами, з використанням факсимільного звязку, електронної пошти тощо.

Пунктом 3.10 передбачено, що виконавець надає замовнику у письмовому вигляді звіт про виконану роботу поетапно чи загально. Надання письмового звіту є обовязковим.

Згідно з п.3.11 на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг згідно з цим договором складається відповідний акт виконаних робіт, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Як передбачено п.3.12 підписання такого акту прийому-передачі надання консультаційних послуг представником замовника є підтвердженням наданих послуг, а також свідчить про відсутність претензій з його боку.

На виконання даного договору виконавцем надавались послуги, підтвердженням чого є Звіт по виконанню договору про надання адвокатських послуг правове обслуговування та представництво від 30.06.2009 року, довіреності на працівників адвокатської компанії, Письмова консультація з питання: здача новозбудованих обєктів промисловості в експлуатацію та реєстрація права власності на обєкти нерухомості зареєстровано у позивача 20.03.2009 року за №478/2 та Письмова консультація з питання: склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що на час розгляду справи в суді правовідносини між сторонами договору тривають з врахуванням положень п.5.1 згаданого договору (договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009 року).

Надані послуги позивачем було оплачено згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що кошти оплачувалися як за надані послуги так і авансом згідно п.2.1 зазначеного договору.

Контрагентом позивача було видано податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, та відображено податкові зобовязання в податкових деклараціях долучених до справи.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним законодавством.

Окрім того, в ідповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі наявності надмірного податкового кредиту) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платника, який не надавав послуг, у звязку з чим договір є нікчемним, а згадані податкові накладні не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

При цьому, судом не можуть братись до уваги посилання органу державної податкової служби на те, що в інших інстанціях - Миколаївській районній державній адміністрації, Миколаївському районному управлінні земельних ресурсів, Управлінні держкомзему у Миколаївському районі, Пустомитівській районній державній адміністрації, Управлінні охорони культурної спадщини і Державному управлінні екології та природних ресурсів у Львівській області, Головному управлінні містобудування, архітектури та просторового розвитку, Львівській обласній санепідемстанції, Миколаївській районній санепідемстанції та Тернопільській сільській раді відсутні документи, які б вказували на надання послуг адвокатським обєднанням, оскільки відповіді на запити вказують на вчинення дій ВАТ «Миколаївцимент» у цих інстанціях до укладення згаданого договору.

Не можуть братись до уваги також і посилання органу державної податкової служби на те, що Адвокатське обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» для надання послуг залучало ТзОВ «Експортно-імпортну компанію «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісну компанію «Форест», які не звітуються та мають ознаки фіктивності, оскільки згадані товариства не працювали в одному сегменті ринку з позивачем, в якому існують налагоджені стабільні звязки й учасники якого обізнані стосовно один одного, а тому ВАТ «Миколаївцимент» не міг знати про недобросовісність контрагентів адвокатської компанії.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданої господарської операцій, при цьому, в акті перевірки зазначено, що Адвокатське обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість від 16.12.2008 року за №100155516).

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що він не володів оприлюдненою інформацією, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових осіб ВАТ «Миколаївцимент» та Адвокатського обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України (постанова про порушення кримінальної справи від 31.08.2009 року та постанова про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи від 31.08.2009 року), слід зазначити, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду, щодо посадових осіб ВАТ «Миколаївцимент» та Адвокатського обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» допустимого доказу, у суду відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочину на порушення публічного порядку.

З огляду на викладене, суд вважає, що орган державної податкової служби не довів, що платник податку (позивач) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників .

Отже, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість правомірним.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 23.07.2009 року за №0000392321/0.

3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцимент», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Миколаїв, вул.Стрийське шосе, 1, (код ЄДРПОУ 19335750) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2009 року.

Головуючий-суддя В.Я.Мартинюк

суддя З.В.Гавдик

суддя А.З.Ланкевич