Постанова № 7326400, 21.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5342/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,

за участю представників позивача Крук Б.М., Різник О.Р., Івасько В.В., представників відповідача Квасниці Н.Б., Дудик Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Райтекс” до Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2008 року №001111502/0, від 15.08.2008 року №0000491511/0, від 17.12.2008 року за №0002011502/0, від 09.02.2009 року №0000062301/0, від 18.02.2009 року №0000082301/0, від 14.04.2009 року № 1715871511/0,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Райтекс” (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним до Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Львівської області (далі ДПІ), просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.06.2008 року №001111502/0, від 15.08.2008 року №0000491511/0, від 17.12.2008 року за №0002011502/0, від 09.02.2009 року №0000062301/0, від 18.02.2009 року №0000082301/0, від 14.04.2009 року № 1715871511/0. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за наслідком проведених невиїзних (камеральних) перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість (далі-ПДВ) Товариства ДПІ безпідставно зменшила суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень, червень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та за лютий 2009 року, зазначивши про порушення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Представники позивача позовні вимоги уточнили, просять скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0000491511/0, від 17.12.2008 року за №0002011502/0, від 09.02.2009 року №0000062301/0, від 18.02.2009 року №0000082301/0, від 14.04.2009 року № 1715871511/0, позовну вимогу в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2008 року №001111502/0 просять не розглядати та зауважили, що суми надмірної сплати податку на додану вартість та розмір податкового кредиту в оспорюваних податкових періодах ДПІ не заперечує, вважають, що відповідач невірно тлумачить норми Закону України “Про податок на додану вартість” щодо методики визначення сум бюджетного відшкодування, внаслідок чого протиправно зменшує суми бюджетного відшкодування. Просять позов в межах поданих уточнень задовольнити.

Представники ДПІ в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у поданих запереченнях, вважають, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті на підставі Актів перевірки правомірно. Вважають, що сума податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не може перевищувати наявної різниці значень податкового кредиту (розділ ІІ декларації з ПДВ) і податкових зобовязань (розділ І декларації з ПДВ) кожного окремого звітного періоду. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу ІІІ декларації з ПДВ та є необхідною умовою бюджетного відшкодування. Просять в задоволенні уточнених позовних вимог відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 грудня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в межах поданих уточнень підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України ?Про податок на додану вартість? від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі- Закон №168).

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю “Райтекс” зареєстровано рішенням Камянко-Бузької райдержадміністрації 11.07.2000 року та взято на облік в ДПІ 18.07.2000 року, зареєстроване платником ПДВ 24.07.2000 року, свідоцтво №18448708.

Судом встановлено, що ДПІ 14.08.2008 року проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства поданої за червень 2008 року, за наслідками якої складено Акт від 14.08.2008р. №39/15-0/30975574, в якому перевіряючі встановили порушення пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 та дійшли висновку про те, що сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду: сума податку, яка підлягає відшкодуванню з бюджету не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкового зобовязання окремого звітного періоду. Декларування такої різниці відбувається у рядку 18.2 розділу III декларації та є необхідною умовою бюджетного відшкодування, а суми, які не були заявлені як відємне значення у рядку 18.2, до відшкодування з бюджету не декларуються. Згідно поданої декларації позивача за травень 2008 року різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ склала 19798,00 грн. (41406,00 грн. 61204,00 грн.), а сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у відповідності до розрахунку сум бюджетного відшкодування поданого платником, склала 37869,00 грн., а Товариство зайво включило суми ПДВ до відшкодування в розмірі 18071,00 грн. При цьому показники Розрахунку бюджетного відшкодування, а саме рядок 1 “Залишок відємного значення попереднього податкового періоду …” та рядок 2 “Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах…” перевіряючими підтверджені.

На підставі вищевказаного Акта перевірки ДПІ 15.08.2008 року п рийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000491511/0, яким зменшило суму бюджетного відшкодування за червень 2008 року в розмірі 18071,00 грн.

Судом встановлено, що ДПІ 17.12.2008р. проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства поданої за жовтень 2008 року, за наслідками якої складено Акт від 17.12.2008р. №79/15-0/30975574, в якому перевіряючі встановили порушення пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168. Висновки наведені відповідачем в акті перевірки ґрунтуються на аналогічних підставах з висновком попереднього акту та зменшено Товариству суму, що підлягає бюджетному відшкодуваннюв розмірі 15 680,00грн. На сторінці 8 вказаного акта перевірки перевіряючими підтверджується сума фактичної сплати податку на додану вартість постачальникам у вересні 2008 року в розмірі 52141,00 грн. Зазначена сума була підтверджена представниками відповідача і в судовому засіданні.

На підставі вищевказаного Акта перевірки ДПІ 17.12.2008 року п рийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення №0002011502/0, яким зменшило суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в розмірі 15680,00 грн.

Судом встановлено, що ДПІ 09.02.2009 року проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства поданої за листопад 2008 року, за наслідками якої складено Акт від 09.02.2009 року №18/23-0/30975574, в якому перевіряючі встановили порушення пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168. Висновки, наведені в акті перевірки, ґрунтуються на аналогічних підставах що і у висновках попередніх актів. Зокрема, перевіряючі вважають, що завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року в розмірі 16314,00 грн. При цьому показники розрахунку бюджетного відшкодування, а саме рядок 1 “Залишок відємного значення попереднього податкового періоду …” та рядок 2 “Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах…” перевіряючими підтверджені.

На підставі вищевказаного Акта перевірки ДПІ 09 .02.2009 року п рийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000062301/0, яким зменшило суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року в розмірі 16314,00 грн.

Судом встановлено, що ДПІ 18.02.2009 року проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства поданої за листопад 2008 року, за наслідками якої складено Акт від 18.02.2009 року №24/23-0/30975574, в якому перевіряючі встановили порушення пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168. Висновки, наведені в акті перевірки, ґрунтуються на аналогічних підставах що і у висновках попередніх актів. ДПІ вважає, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на 13295,00 грн. При цьому показники розрахунку бюджетного відшкодування, а саме рядок 1 “Залишок відємного значення попереднього податкового періоду …” та рядок 2 “Частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах…” перевіряючими підтверджуються.

На підставі вищевказаного Акта перевірки ДПІ 18.02.2009 року п рийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000082301/0, яким зменшило суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року в розмірі 13 295,00 грн.

Судом встановлено, що ДПІ 13.04.2009 року проведено невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства поданої за лютий 2009 року, за наслідками якої складено Акт від 13.04.2009 року №26/15-0/30975574, в якому перевіряючі встановили порушення пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168. Висновки, наведені в акті перевірки, ґрунтуються на аналогічних підставах що і у висновках попередніх актів та зменшено Товариству суму, що підлягає бюджетному відшкодуваннюв розмірі 9937,00 грн. На сторінках 8-9 вказаного акта перевірки підтверджується сума фактичної сплати податку на додану вартість постачальникам у січні 2009 року в розмірі 46779,00 грн. Зазначена сума була підтверджена представниками відповідача і в судовому засіданні.

На підставі вищевказаного Акта перевірки ДПІ 14.04.2009 року п рийняло оспорюване податкове повідомлення-рішення №1715871511/0, яким зменшило суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в розмірі 9937,00 грн.

Як визначено п. 1.8 ст. 1 Закону №168 - бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7. Закону №168.

Згідно пп. 7.7.1 Закону №168 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: згідно з пунктом “а” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом “б” залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168).

Згідно пп.7.7.4. ст.7 зазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з актів перевірки, на підставі яких були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення та пояснень представників сторін, відємне значення податку на додану вартість, розраховане згідно пп.7.7.1 Закону №168, та розмір фактичної сплати Товариством сум ПДВ своїм постачальникам, сторонами не оспорюється: податкові накладні, платіжні доручення, вантажно-митні декларації були предметом дослідженні та підтверджують правомірність формування податкового кредиту, відємного значення та фактичну сплату Товариством ПДВ в задекларованих розмірах. В судовому засіданні встановлено факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт,послуг). Цей факт не заперечено ДПІ.

Пунктом 5.12. Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» встановлено: якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобовязань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має відємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 5.12.2. цього Наказу бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобовязання наступних звітних періодів (рядок 24).

На думку податкового органу відємне значення для бюджетного відшкодування не повинно перевищувати значення рядка 18.2 податкової декларації окремого звітного періоду. Однак, така позиція суперечить вимогам Закону №168 та п. 5.12. Наказу ДПА України №166 від 30.05.1997р.

В рядку 18.2 податкової декларації з ПДВ відображається відємна різниця між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, який виник в поточному податковому періоді, без врахування залишку попередніх податкових періодів. Значення рядка 18.2 включається в рядок 22.2. податкової декларації та подальшому це значення переноситься в рядок 23.1. податкової декларації наступного податкового періоду. Оскільки, залишок відємного значення минулого звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду відображається в рядку 23.2 податкової декларації, то відповідно відємне значення для бюджетного відшкодування не повинно перевищувати значення суми рядка 23.1 та 23.2.-23.5 податкової декларації.

Аналогічну позицію було висловлено Державною податковою адміністрацією України, яка в своєму розясненні від 04.11.2008 року №22599/7/16-1517-26 9 зазначила, що відємна різниця, з якої визначається сума бюджетного відшкодування, складається з суми рядків 23.1 та 23.2-23.5 податкової декларації.

Як свідчать матеріали справи, у всіх спірних податкових періодах позивачем заявлено бюджетне відшкодування в межах суми рядків 23.1 та 23.2 податкової декларації відповідного періоду.

Судом встановлено, що ТзОВ ?Райтекс? у декларації з ПДВ за червень 2008 року задекларувало у рядку 23.1 (значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду ) - 19 798,00 грн., у рядку 23(залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду ) - 184 063,00 грн., а у відповідності до пп. 7.7.2 (а) у рядку 25.1(сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) 37 869,00грн. тобто ту частину загальної суми відємного значення, яка була фактично сплачена Товариством у попередніх податкових періодах, що підтверджується розрахунково платіжними документами, крім того факт оплати не оспорюється податковим органом. Таким чином, оскільки сума ПДВ 37 869,00грн. фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) у попередніх періодах (травень 2008 року) є меншою від залишку відємного значення ПДВ 184 063,00 грн.(червень 2008 року), розрахованого відповідно до пп.7.7.1 Закону №168, то суд приходить до висновку, що Товариство правильно визначило суму ПДВ в розмірі 37 869,00 грн., яка підлягає до бюджетного відшкодування за червень 2008 року, а в свою чергу ДПІ безпідставно зменшило суму бюджетного відшкодування в розмірі 18 071,00 грн.

У декларації з ПДВ за жовтень 2008 року Товариство задекларувало у рядку 23.1 36 461,00 грн., у рядку 23 - 159 161,00 грн., а у відповідності до пп. 7.7.2 (а) у рядку 25.1 52 141,00грн. тобто ту частину загальної суми відємного значення, яка була фактично сплачена Товариством у попередніх податкових періодах, крім того факт оплати не оспорюється податковим органом. Таким чином, оскільки сума ПДВ 52 141,00 грн. фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) у попередніх періодах (вересень 2008 року) є меншою від залишку відємного значення ПДВ 159 161,00 грн.(жовтень 2008 року), розрахованого відповідно до пп.7.7.1 Закону №168, то суд приходить до висновку, що Товариство правильно визначило суму ПДВ в розмірі 52 141,00грн., яка підлягає до бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року, а в свою чергу ДПІ безпідставно зменшило суму бюджетного відшкодування в розмірі 15 680,00 грн.

У декларації з ПДВ за листопад 2008 року Товариство задекларувало у рядку 23.1 80 712,00 грн., у рядку 23 - 187 732,00 грн., а у відповідності до пп. 7.7.2 (а) у рядку 25.1 97 026,00грн. тобто ту частину загальної суми відємного значення, яка була фактично сплачена Товариством у попередніх податкових періодах, крім того факт оплати не оспорюється податковим органом. Таким чином, оскільки сума ПДВ 97 026,00грн. фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) у попередніх періодах ( жовтень 2008 року) є меншою від залишку відємного значення ПДВ 187 732,00 грн.(листопад 2008 року), розрахованого відповідно до пп.7.7.1 Закону №168, то суд приходить до висновку, що Товариство правильно визначило суму ПДВ в розмірі 97 026,00грн., яка підлягає до бюджетного відшкодування за листопад 2008 року, а в свою чергу ДПІ безпідставно зменшило суму бюджетного відшкодування в розмірі 16 314,00 грн.

У декларації з ПДВ за грудень 2008 року Товариство задекларувало у рядку 23.1 22 842,00 грн., у рядку 23 - 113 548,00 грн., а у відповідності до пп. 7.7.2 (а) у рядку 25.1 36 137,00грн. тобто ту частину загальної суми відємного значення, яка була фактично сплачена Товариством у попередніх податкових періодах, крім того факт оплати не оспорюється податковим органом. Таким чином, оскільки сума ПДВ 36 137,00грн. фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) у попередніх періодах (листопад 2008 року) є меншою від залишку відємного значення ПДВ 113 548,00 грн. (грудень 2008 року), розрахованого відповідно до пп.7.7.1 Закону №168, то суд приходить до висновку, що Товариство правильно визначило суму ПДВ в розмірі 36 137,00грн., яка підлягає до бюджетного відшкодування за грудень 2008 року, а в свою чергу ДПІ безпідставно зменшило суму бюджетного відшкодування в розмірі 13 295,00 грн.

У декларації з ПДВ за лютий 2009 року Товариство задекларувало у рядку 23.1 36 842,00 грн., у рядку 23 - 101 659,00 грн., а у відповідності до пп. 7.7.2 (а) у рядку 25.1 46 779,00грн. тобто ту частину загальної суми відємного значення, яка була фактично сплачена Товариством у попередніх податкових періодах, крім того факт оплати не оспорюється податковим органом. Таким чином, оскільки сума ПДВ 46 779,00грн. фактично сплачена отримувачем товарів(послуг) у попередніх періодах (січень 2009 року) є меншою від залишку відємного значення ПДВ 101 659,00 грн. (лютий 2009 року), розрахованого відповідно до пп.7.7.1 Закону №168, то суд приходить до висновку, що Товариство правильно визначило суму ПДВ в розмірі 46 779,00грн., яка підлягає до бюджетного відшкодування за лютий 2009 року, а в свою чергу ДПІ безпідставно зменшило суму бюджетного відшкодування в розмірі 9 937,00 грн.

Суд приходить до висновку про помилковість тверджень ДПІ, що сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню не може перевищувати різниці значень податкового кредиту і податкового зобовязання окремого звітного періоду, оскільки законодавець не ставить в залежність розмір бюджетного відшкодування від значення рядка 23.1 декларації з ПДВ.

З наведеного вище випливає, що дії Товариства щодо розрахунку бюджетного відшкодування за періоди червень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та лютий 2009 року відповідають вимогам пп. 7.7.1. та 7.7.2. Закону №168 та пунктам 5.12. та 5.12.2. Наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”.

Суд зауважує, що право на відшкодування відємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України" та від 08.11.2005 року у справі "Кечко проти України" висловлено позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення.

Неправомірне непідтвердження бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності Товариства, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Щодо строків звернення до суду по податковому повідомленні-рішенні від 15.08.2008 року №0000491511/0 суд зазначає, що у відповідності до ч.9 ст.103 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ), строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява здана на пошту. Як вбачається зі штемпеля на поштовому відправленні такий позов був зданий на пошту 14.08.2009 року, тобто в межах річного строку звернення до суду.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, та безпідставно прийшов до висновку про зменшення Товариству сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку за червень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та лютий 2009 року.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи та доведені в судовому засіданні, а тому слід позов задовольнити повністю в межах поданих уточнень.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАСУ слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райтекс” 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0000491511/0, від 17.12.2008 року за №0002011502/0, від 09.02.2009 року №0000062301/0, від 18.02.2009 року №0000082301/0, від 14.04.2009 року № 1715871511/0.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райтекс” 3,40 грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 28.12.2009 року.

Суддя /підпис / Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-5342/08/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини постанови)

21 грудня 2009 р. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,

за участю представників позивача Крук Б.М., Різник О.Р., Івасько В.В., представників відповідача Квасниці Н.Б., Дудик Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Райтекс” до Державної податкової інспекції у Камянка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2008 року №001111502/0, від 15.08.2008 року №0000491511/0, від 17.12.2008 року за №0002011502/0, від 09.02.2009 року №0000062301/0, від 18.02.2009 року №0000082301/0, від 14.04.2009 року № 1715871511/0,-

ВСТАНОВИВ:

При розгляді справи суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України відкласти складення повного тексту постанови суду на п”ять днів з дня закінчення розгляду справи, проголосивши вступну і резолютивну частину постанови. З мотивувальною частиною постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитися 28.12.2009 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0000491511/0, від 17.12.2008 року за №0002011502/0, від 09.02.2009 року №0000062301/0, від 18.02.2009 року №0000082301/0, від 14.04.2009 року № 1715871511/0.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райтекс” 3,40 грн. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя Шинкар Т.І.