Постанова № 7326397, 28.10.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-4713/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників

від позивача Івасько С.М. представник (довіреність від 20.07.2009 року);

від відповідача Чубак Н.В. начальник юридичного відділу (довіреність за №28/10-0 від 18.05.2009 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Будівельна компанія «Трансбуд» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Будівельна компанія «Трансбуд» вернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за №0001402353/3 від 17.07.2009 року, прийнятого ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані, оскільки платником податків у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач вважає, що він діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та правомірно встановив порушення п.1.7, п.1.8, підп.7.2.3, підп.7.4.5 п.7.4, підп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки стосовно ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205, ч.1 ст.209, ч.3 ст.212 КК України. Крім того, суми податку на додану вартість не внесені ТзОВ «Профліга» до бюжету.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити. Також, пояснив, що ТзОВ «Профліга» не подає звітності, немає достатньої чисельності працюючих для надання зазначених послуг.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Будівельна компанія «Трансбуд» з питань опрацювання розшифровок податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів до податкової звітності з податку на додану вартість за червень, липень 2008 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області складено акт за №1465/234/34341993 від 05.12.2008 року та, з врахуванням процедури узгодження податкового зобовязання в адміністративному порядку, прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001402350/3 від 17.07.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 671001 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 447334 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 223667 грн. 00 коп.;

В акті перевірки зазначено, що правочин між позивачем та ТзОВ «Профліга» є нікчемним, оскільки остання декларація з податку на додану вартість згаданим товариством подана за лютий 2008 року, чисельність працюючих 4 чоловіки. В судовому засіданні представником відповідача також зазначено про стосовно ТзОВ «Профліга» порушено кримінальну справу за ч.2 ст.205, ч.1 ст.209, ч.3 ст.212 КК України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

На виконання договору підряду №3 від 26.05.2008 року ТзОВ «Профліга» (підрядник) на замовлення ТзОВ «Будівельна компанія «Трансбуд» виконав роботи з благоустрою території цитаделі з відтворенням споруд, спорудженням Меморіального комплексу та укріплення схилів НІКЗ «Гетьманська столиця» в селищі Батурин Бахмацького району Чернігівської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт за липень, червень 2008 року, актами приймання виконаних підрядних робіт за цей самий період, відомостями ресурсів та розрахунками загальновиробничих витрат.

Позивачем надані послуги було оплачено, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку ТзОВ «Будівельна компанія «Трансбуд».

ТзОВ «Профліга» виписано податкові накладні за №6270000078 від 27.06.2008 року - сума податку на додану вартість 345834 грн. 00 коп. та за №7310000096 від 31.07.2008 року сума податку на додану вартість 101500 грн. 00 коп.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, в ідповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платників, які не здійснювали поставки товарів (послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

На виконання положень частин 4 та 5 ст. 11 КАС України, судом ухвалою від 13.07.2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву для надання відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, докази в підтвердження обставин безтоварності господарських операцій та нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентами, які порушують публічний порядок спрямовані на заволодіння майном держави.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в постановах від 13.01.2009 року .

В матеріалах справи наявний витяг з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, з якого вбачається, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга» анульовано 23.03.2009 року; лист ДПІ у мЛьвові за №769/26-51 від 10.02.2009 року, в підтвердження обставин порушення кримінальної справи проти згаданого товариства та лист ДПІ у Франківському районі м.Львова за №783/7/23-213 від 16.01.2009 року, що підтверджує факт подання ТзОВ «Профліга» останньої податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року.

Щодо обставин безтоварності господарських операцій, то в матеріалах справи наявні актами приймання виконаних підрядних робіт за цей самий період, відомостями ресурсів та розрахунками загальновиробничих витрат, які в своїй сукупності вказують на обставини товарності господарських операцій.

Також, позивачем представлено договір №29-ЦБ-08 від 09.06.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Будівельна компанія «Схід» та ТзОВ «Будівельна компанія «Трансбуд», акти приймання виконаних підрядних робіт між згаданими сторонами та податкові накладні, які вказують на те, що послуги надані ТзОВ «Профліга» позивачу в подальшому були прийняті згаданим відкритим акціонерним товариством.

Інших доказів, які б вказували на безтоварність згаданих господарських операцій відповідачем особою на яку законодавець, в даному випадку, покладає обовязок доказування, не представлено.

Щодо факту порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТзОВ «Профліга» за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 та ч.1 ст.209 КК України, то слід зазначити, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. З врахуванням того, що органом державної податкової служби не представлено обвинувального вироку суду щодо посадових осіб ТзОВ «Профліга» допустимого доказу, у суду відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочину на порушення публічного порядку.

Щодо обставин анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга», то суд взяв до уваги те, що свідоцтво платника податків згаданого товариства анульовано 23.03.2009 року, після вчинення згаданих господарських операцій.

Щодо неподання контрагентами звітності, то такі обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину та безтоварність господарських операцій, оскільки сам факт, неналежного декларування таких зобовязань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобовязання, їх безтоварності.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій, на що платником податків було представлено витяги з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України щодо згаданого контрагента, згідно яких свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Профліга» анульовано відповідно 23.03.2009 року після вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість правомірним.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 17.07.2009 року за №0001402350/3.

3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансбуд», що знаходиться за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Лисиничі, вул.Шевченка,50, (код ЄДРПОУ 34341993) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.10.2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк