Постанова № 7326394, 28.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-4271/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

від позивача Лісовська Я.Р.,

від відповідача Пилипяк П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Адвокатського обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Адвокатське обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» зверну ло ся в суд з адміністративним позовом про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2009 року за №0001222302/0/16429 та за №0001232302/0/16430 , прийнятих ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані, оскільки платником податків у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано податковий кредит та віднесено до валових витрат витрати за надані послуги. При цьому, позивач зазначає, що обставини на які покликається орган державної податкової служби в акті перевірки не можуть свідчити про фіктивність контрагентів.

В судовому засіданні представник позивач підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає, що правочини, які укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а тому платник податків протиправно сформівав податковий кредит та відніс до валових витрат витрати за надані послуги.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами позапланової виїзної перевірки Адвокатського обєднання «Адвокатської компанії «Укрзахідюрсервіс» з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.04.2006 року по 12.05.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 12.05.2009 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт за №1197/23-2/19335750 від 27.05.2009 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 року:

за №0001222302/0/16429, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2776499 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 2071666 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 704833 грн. 00 коп.;

за №0001232302/0/16430, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 2589583 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 2589583 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції - 1554088 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що правочини між позивачем і його контрагентами ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест» є, в силу ст. ст. 215, 203 та 228 ЦК України нікчемними, оскільки згадані товариства не знаходяться за юридичною адресою, їхня діяльність не повязана з наданням юридичних послуг, не звітують до органів державної податкової служби або подають звіти з нульовими показниками. Крім того, за вироком Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_3 (брав участь у створенні ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія») визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст.205 ч.2 КК України; дане товариство ліквідовано за рішенням суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

03.01.2009 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, згідно п.1.4 якого, виконавець зобовязувався надати: правовий аналіз чинного законодавства України на предмет процедури виділення відповідних земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості з метою укладення договорів оренди; правове забезпечення процедури підготовки необхідної юридично-технічної документації для виділення відповідних земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості з метою укладення договорів оренди; правовий аналіз та рекомендації щодо обрання оптимального способу виділення відповідних земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості з метою укладення договорів оренди з урахуванням вимог чинного законодавства України з даного питання; надання юридичних висновків та правова експертиза супроводу реалізація права оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва обєкта промисловості; правовий аналіз та юридичний супровід процедури укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості; правова експертиза та представлення на розгляд Замовника правового аналізу процедури виділення земельних ділянок для будівництва підїзних шляхів, в тому числі, залізничних до обєктів промисловості з метою укладення відповідних договорів оренди таких земельних ділянок; надання замовнику відповідних висновків та консультацій правового характеру з питань розробки, погодження та затвердження проектів будівництва обєктів промисловості, відповідно до чинного законодавства України; правовий супровід та юридичне забезпечення замовника шляхом підготовки відповідних правових рекомендацій та висновків в ході правового забезпечення останнім процедури будівництва та здачі в експлуатацію відповідних обєктів промисловості; правовий аналіз інвестиційної діяльності в ході реалізації проектів з будівництва обєктів промисловості та регулювання подібної діяльності чинним законодавством України; юридична експертиза та надання у розпорядження замовника відповідних рекомендацій щодо особливостей застосування природоохоронного, трудового та галузевого законодавства України в ході будівництва обєктів промисловості.

Також, 03.01.2009 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест» (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, згідно п.1.4 якого, виконавець зобовязувався надати: правовий аналіз чинного законодавства України на предмет процедури виділення відповідних земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості з метою укладення договорів оренди; правове забезпечення процедури підготовки необхідної юридично-технічної документації для виділення відповідних земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості з метою укладення договорів оренди; правовий аналіз та рекомендації щодо обрання оптимального способу виділення відповідних земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості з метою укладення договорів оренди з урахуванням вимог чинного законодавства України з даного питання; надання юридичних висновків та правова експертиза супроводу реалізація права оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва обєкта промисловості; правовий аналіз та юридичний супровід процедури укладення відповідних договорів оренди земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва обєктів промисловості; правова експертиза та представлення на розгляд замовника правового аналізу процедури виділення земельних ділянок для будівництва підїзних шляхів, в тому числі, залізничних до обєктів промисловості з метою укладення відповідних договорів оренди таких земельних ділянок; надання замовнику відповідних висновків та консультацій правового характеру з питань розробки, погодження та затвердження проектів будівництва обєктів промисловості, відповідно до чинного законодавства України; правовий супровід та юридичне забезпечення замовника шляхом підготовки відповідних правових рекомендацій та висновків в ході правового забезпечення останнім процедури будівництва та здачі в експлуатацію відповідних обєктів промисловості; правовий аналіз інвестиційної діяльності в ході реалізації проектів з будівництва обєктів промисловості та регулювання подібної діяльності чинним законодавством України; юридична експертиза та надання у розпорядження замовника відповідних рекомендацій щодо особливостей застосування природоохоронного, трудового та галузевого законодавства України в ході будівництва обєктів промисловості.

Фактичне надання таких послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актом прийому виконаних робіт від 27.02.2009 року та правовою довідкою (ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія»), актом прийому виконаних робіт від 31.03.2009 року та звітом про виконану роботу (ТзОВ «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест»).

Використання згаданих послуг в господарській діяльності підтверджується наявним в матеріалах справи Договором про надання адвокатських послуг, правового обслуговування та представництва від 05.01.2009 року, предметом якого є надання згаданих вище послуг в процесі будівництва запроектованого цементного заводу.

Позивачем надані послуги було оплачено, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками по особовому рахунку позивача, у звязку з чим витрати на оплату таких були включені до валових витрат.

Від контрагентів позивачем було отримано податкові накладні від 20.03.2009 року за №2003, від 19.03.2009 року за №1903, від 24.02.2009 року за №2402 та від 27.02.2009 року за №2702, на підставі яких було сформовано податковий кредит.

Органом державної податкової служби встановлено порушення позивачем підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, підп.7.4.1, підп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, при здійсненні оподаткування згаданих операцій.

Щодо порушень порядку оподаткування податку на прибуток.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні акти прийому виконаних робіт, правова довідка та звіт про виконану роботу, Договір про надання адвокатських послуг, правового обслуговування та представництва від 05.01.2009 року, які в своїй сукупності вказують на те, що понесені витрати на оплату послуг ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест» повязані з господарською діяльністю адвокатського обєднання та підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені обставини давали право позивачу включити згадані витрати до складу валових витрат.

Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція чинна на момент проведення перевірки).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, в ідповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Орган державної податкової служби, вважає, що позивачем отримано податкові накладні від платників, які не здійснювали поставки товарів (послуг), а тому такі не можуть бути використані при формуванні податкового кредиту.

В матеріалах справи наявні правова довідка та звіт про виконану роботу, що підтверджує реальність виконання вказаних послуг. Більше того, в матеріалах справи наявний Договір про надання адвокатських послуг, правового обслуговування та представництва від 05.01.2009 року, який вказує на те, що надані ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія» та ТзОВ «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест» послуги в подальшому призначались для ВАТ «Миколаївцимент».

При цьому, судом не можуть братись до уваги посилання органу державної податкової служби на те, що між позивачем та ВАТ «Миколаївцимент» не складався акт виконаних робіт, оскільки на час проведення перевірки виконання договору від 05.01.2009 року тривало, а згідно п.3.11 останнього передбачено складання такого акту в підтвердження його (договору) виконання (після повного виконання).

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів.

Орган державної податкової служби прийшов до висновку про нікчемність згаданих правочинів посилаючись на те, що згадані товариства не знаходяться за юридичною адресою, їхня діяльність не повязана з наданням юридичних послуг, не звітують до органів державної податкової служби або подають звіти з нульовими показниками, позивач мав достатньо працівників для надання зазначених послуг. Крім того, за вироком Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_3 (брав участь у створенні ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія») визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст.205 ч.2 КК України; дане товариство ліквідовано за рішенням суду.

Не знаходження товариств за юридичною адресою не є самостійною правовою підставою для визнання правочинів нікчемними, виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість та нарахування податку на прибуток.

З приводу обставин не повязаності діяльності товариств з наданням юридичних послуг, то слід зазначити, що у відповідності до вимог частин 1 та 2 ст.91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині; цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Таким чином, на сьогоднішній день правоздатність юридичної особа не обмежена тими видами діяльності, які визначені її статутом. При цьому, орган державної податкової служби прийшовши до такого висновку враховуючи лише положення статутів згаданих товариств.

Щодо неподання контрагентами звітності або подання таких з нульовими показниками, то такі обставини не можуть свідчити про нікчемність правочину, оскільки сам факт, неналежного декларування таких зобовязань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобовязання, їх безтоварності.

Не беруться судом до уваги посилання органу державної податкової служби на те, що позивач мав достатньо працівників для надання згаданих послуг, оскільки орган державної податкової служби не аналізував навантаження кожного із згаданих працівників та фізичну можливість надання таких послуг останніми.

Посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м.Києва, яким ОСОБА_3 (брав участь у створенні ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія») визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст.205 ч.2 КК України, теж не беруться судом до уваги, оскільки укладення правочину між позивачем та згаданим товариством відбувалось після згаданого вироку, обставини викладені в ньому (вироку), в силу ч.4 ст.72 КАС України, не мають преюдиційного значення у даній справі.

Щодо визнання недійсними установчих документів ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія» судовим рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.05.2009 року у справі за №6/219, то таке набрало законної сили лише після вчинення згаданої господарської операції.

Судом також досліджувались обставини добросовісності позивача при вчиненні згаданих господарських операцій з ТзОВ «Експортно-імпортна компанія «Симфонія» та з ТзОВ «Комунікаційно-сервісна компанія «Форест», на що платником податків було представлено Свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість відповідно за №100061889 від 30.08.2007 року та за №100074329 від 30.10.2009 року, витяги з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України щодо згаданих контрагентів, згідно яких згадані свідоцтва анульовано відповідно 28.05.2009 року та 17.07.2009 року після вчинення господарських операцій. Таким чином, на час укладення правочинів позивач мав офіційно оприлюднену інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій.

За таких обставин, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються суом при прийнятті судового рішення.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток правомірними.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

При цьому, суд в резолютивній частині постанови, з врахуванням положень ст.ст.162 та 171 КАС України, вважає за необхідне визнати податкові повідомлення-рішення протиправними, а не нечинними, як просить позивач, оскільки такі є актами індивідуальної дії, а не нормативними.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити.

2. 2. Скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 року за №0001222302/0/16429 та за №0001232302/0/16430.

3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Адвокатського обєднання «Адвокатська компанія «Укрзахідюрсервіс» , що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Любінська, 89/54, (код ЄДРПОУ 19335750) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. 5. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.12.2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк