Рішення № 73250406, 05.04.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6138/15-ц

Номер провадження 2/489/663/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Сироватка Т.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 р. ПАТ «ОТП Банк» звернулось із позовом до ОСОБА_1, яким просили стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № ML-400/441/2007 від 30.11.2007 р. у розмірі 1 025 814 грн. 00 коп. Вказували, що 30.11.2007 р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір. Відповідно до умов Договору банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 46 253,42 доларів США строком до 30.11.2027 р. зі сплатою за користування кредитом плаваючої процентної ставки, розмір якої становить 3,99%. При цьому, відповідно до умов договору відповідач зобов’язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним в порядку, встановленому кредитним договором. Проте, відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконувала, в зв’язку з чим станом на 29.07.2015 року утворилась заборгованість за кредитом.

В судове засідання представник позивача не з’явився, повідомлявся судом про розгляд справи належним чином. Від нього на адресу суду надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явилася. Повідомлена судом про розгляд справи належним чином. Відповідач ОСОБА_1 просила розглядати справу за її відсутності.

При цьому, слід зазначити, що 31.01.2018 р. до суду надійшов відзив від ОСОБА_2, однак він не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки поданий представником відповідача від особи, яка не є учасником даної справи. Разом з тим, за відсутності іншого, при розгляді справи судом враховуються доводи відповідача, викладені в заяві про перегляд заочного рішення в частині обґрунтування заперечень проти позову.

Дослідивши надані докази, суд виходить з такого.

30.11.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений Кредитний Договір № ML-400/441/2007 від 30.11.2007 р, відповідно до якого Банк надав позичальнику Кредит в розмірі 46 253,42 доларів США.

Згідно умов Частини №1 Договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку 3,99% річних, та ставки FIDR.

Відповідно до Частини №2 Кредитного договору позичальник зобов’язується належним чином повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати інші зобов’язання передбачені цим Договором.

В подальшому між Банком та ОСОБА_1 були укладені Додаткові договори. Додатковий договір № 3 до Кредитного договору № ML-400/441/2007 від 30.11.2007 р. був укладений 12.03.2009 р. Відповідно до умов Договору з 02.11.2009 р. до повного виконання боргових зобов’язань за Кредитним Договором, встановлюється процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотку 3,99% річних, та ставки FIDR.

Проте в порушення умов, передбачених Договором та Додатковими договорами до нього, відповідач грошові зобов’язання перед кредитодавцем належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно із положеннями статей 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, з дотриманням строку (терміну) його виконання, якщо такий встановлено зобов’язанням.

Відповідно до наданого позивачем ОСОБА_3, станом на 29.07.2015 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 складає 46 544,13 доларів США, а саме: 40 354,39 доларів США – заборгованість за тілом кредиту, 6 189,74 доларів США – заборгованість за відсотками.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що відносини за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, яким врегульовано відносини позики. Згідно ч. 2 ст. 1050 вказаного Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до положень ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти у розмірі, встановленому договором.

Позивачем було направлено досудову вимогу про погашення заборгованості № 1019 від 11.06.2015 року відповідачу ОСОБА_1, проте остання на дану вимогу не відреагувала та жодних дій з погашення заборгованості перед Банком не вчинила.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідач посилається на те, що вимогу про дострокове погашення заборгованості позивачем йому було надіслано не позивачем, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке не є кредитором та не має права стягувати з відповідача заборгованість за кредитом, крім того вона цю вимогу не отримала взагалі.

Однак згідно письмових пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що досудову вимогу відповідачу було надіслано ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в якій боржника повідомлено про те, що 28.01.2015 р. кредитор за договором доручення передав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повноваження з ведення претензійно-позовної роботи та вчинення дій по організації та проведенню досудових заходів щодо виконання боржником своїх зобов’язань. Наведене підтверджується, доданим позивачем до матеріалів справи договором доручення №28/01/2015 від 08.01.2015 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що останній платіж відповідачем по кредиту було здійснено 22.04.2014 р., а позов до суду пред’явлено 31.08.2015 р., тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, відповідач вказувала, що не зрозуміло яким чином та на підставі чого позичальнику було відкрито рахунок №22339001784352 і яким чином на цей рахунок було зараховано кошти і в якому розмірі, через що вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у розмірі визначеному у кредитному договорі, тобто не підтверджено право вимоги до позичальника.

Однак такі доводи теж не заслуговують на увагу з огляду на те, що 30.11.2007 р. між сторонами був укладений договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку, на підставі якого відповідачу відкрито поточний рахунок 2620 5 001774481, який був необхідний для видачі кредиту в іноземній валюті, підтвердженням чого є виписки з поточного рахунку відповідача.

До того ж, Банком надано меморіальний валютний ордер №1від 30.11.2007 р., за яким ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 46 253,42 долари США, що у гривневому еквіваленті склав 233 579,77 грн., на підставі Кредитного договору № ML-400/441/2007 від 30.11.2007 р., про що свідчить її підпис на ордері.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, показаннями свідків і висновками експертів.

Кожен з доказів оцінюється судом за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України (ст.212 ЦПК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судового рішення).

Враховуючи вищенаведене та дослідивши всі надані сторонами докази по справі в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, в той час як доводи відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовані наявними в матеріалах справи доказами, дослідженими судом.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в судовий збір 3 654 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за Кредитним Договором № ML-400/441/2007 від 30.11.2007 р. в розмірі 1 025 814 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір у розмірі 3 654 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 09.04.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова