Рішення № 73250393, 03.04.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5789/15-ц

Номер провадження 2/489/609/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання - Ковальова С.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Державного підприємства “Одеська залізниця” , Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання права власності в порядку приватизації,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулась з позовом до ДП “Одеська залізниця”, яким просила спонукати (зобов?язати) відповідача надати дозвіл на приватизацію двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивували тим, що вказана квартира була надана ОСОБА_4 (батьку та чоловіку позивачів) в 1987 р., під час його роботи в підрозділі ДП “Одеська залізниця” - Миколаївської дистанції колії № 14 Одеської дороги, яка і була балансоутримувачем будинку. В 2002 р. будинок № 1-Б було знято з балансу структурного підрозділу, але не передано до комунальної власності. ОСОБА_4 помер в 2014 р. Після його смерті позивачі бажають приватизувати квартиру. Проте на неодноразові звернення до Миколаївської дистанції колії № 14 про надання дозволу на приватизацію квартири їм було повідомлено, що житловий будинок № 1-Б по вул. Новозаводська знятий з балансу. При цьому серед об?єктів, що належать до комунальної власності, даний будинок також не обліковується. Однак позивачі наполягають на тому, що відомості про те, що спірний будинок не перебуває на балансі Миколаївської дистанції колії № 14, не відповідають дійсності, оскільки наявні свідоцтва про право власності на житло, видані мешканцям цього будинку, спростовують дані обставини.

В подальшому позивачами викладено позов у новій редакції, згідно якого вони просять визнати за ними право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в порядку приватизації.

В судовому засіданні позивач та їх представник заявлені вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Представники відповідачів у судове засіданні не з`явились, повідомлені належним чином.

Відповідно до ухвали суду проводиться заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивачів, дослідивши надані докази, суд встановив таке.

В 1987 р. ОСОБА_4 разом з дружиною ОСОБА_1 була надана квартира АДРЕСА_2.

У відповідності до Довідки Відокремленого структурного підрозділу Миколаївської дистанції колії Одеської залізниці від 07.05.2015 р. за вих. № 74/10 ОСОБА_4, працюючи в Миколаївській дистанції колії на посаді майстра шляхового, отримав для проживання квартиру за адресою вул. Новозаводська, будинок № 1-Б, де був прописаний з сім’єю з 22.12.1987 р. і проживав до часу смерті.

Згідно Довідки про склад сім?ї, виданої Відокремленим структурним підрозділом Миколаївської дистанції колії Одеської залізниці 15.12.2014 р. за вих. № 106/10, в квартирі № 6 в буд. № 1-Б ар вул. Новозаводська в м. Миколаєві зареєстровані позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, а також був зареєстрований чоловік та батько позивачів ОСОБА_4, який помер 01.09.2014 р.

Згідно наказу Відокремленого структурного підрозділу Миколаївської дистанції колії Одеської залізниці № П-196 від 25.06.2002 р. здійснено передачу приватизованих житлових будинків в особисте володіння власників, задовольнивши їх прохання. Зокрема квартири в житловому будинку № 1-Б по вул. Новозаводська в м. Миколаєві. ОСОБА_5 було передано кв. № 1 в даному будинку, однак на переконання позивачів в тексті даного наказу допущено описка, оскільки кв. № 1 в зазначеному будинку завжди користувалась інша особа, а кв. № 6 в ньому взагалі не вказана.

З часу реєстрації в 1987 р. і по теперішній час в квартирі № 6 буд. № 1- Б по вул. Новозаводська в м. Миколаєві проживають, зареєстровані та відкрито користуються позивачі.

З метою приватизації вищезазначеної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до адміністрації Відокремленого структурного підрозділу Миколаївської дистанції колії № 14 Одеської дороги з заявою про надання відповідного дозволу.

Однак згідно Довідки від 20.11.2014 р. за вих. № 1440 позивачів було повідомлено, що відповідно до наказу № П-196 від 25.06.2002 р. Миколаївської дистанції колії № 14 Одеської дороги житловий будинок № 1-Б по вул. Новозаводська знятий з балансу Миколаївської дистанції колії і не обліковується на балансі Миколаївської дистанції колії № 14 Одеської дороги.

В зв?язку з цим в січні 2015 р. позивачі звернулись до Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради з заявою про надання дозволу на приватизацію.

Проте згідно Довідки Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради за вих. № В-06/10.01-05/15 від 14.01.2015 р. житловий будинок, розташований за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б, не обліковується серед об?єктів, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва.

Враховуючи вищевикладене позивачі не мають можливості скористатись своїм правом на приватизацію квартири, оскільки їм відмовлено в отриманні відповідного дозволу.

Разом з тим позивачі вважають, що посилання Відокремленого структурного підрозділу Миколаївської дистанції колії № 14 Одеської дороги на те, що спірний будинок не знаходиться в них на балансі, не відповідають дійсності та створюють штучні умови ненадання дозволу на приватизацію квартири.

У 2002 р. службою колії Одеської залізниці було розглянуто звернення мешканців житлових будинків вказаного підприємства щодо передачі їм в особисте володіння квартир у житлових будинках. Посилаючись на п. 36 “Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян”, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 р. та відповідно 25.06.2002 р. було видано Наказ № П-196 про передачу в особисте володіння квартир у житлових будинках, в тому числі ОСОБА_4 в буд. № 1-Б по вул. Новозаводська в м. Миколаєві, за актом прийому-передачі. Також в наказі зазначено про зняття будинків з балансу підприємства.

Однак доказів того, що будинок переданий по акту прийому-передачі іншим організаціям або громадянам, які мешкають в будинку, суду не надано. А крім того вже після видання наказу мешканцям будинку передавалися у власність квартири на підставі ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду”.

Так, з матеріалів інвентарної справи буд. № 1-Б по вул. Новозаводська в м. Миколаєві вбачається, що з 2005 р. по частині мешканців квартир у спірному будинку були видані свідоцтва про право власності на житло, які видавались на підставі розпорядження Відокремленого структурного підрозділу Миколаївської дистанції колії № 14 Одеської залізниці.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачі ухиляються від надання дозволу позивачеві та його родині на приватизацію квартири, в якій вони проживають, чим порушують його право на приватизацію житла з державного житлового фонду України.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно з ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Відповідно до п.п.4, 5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст.5, ст. 8 вказаного Закону наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Статтею 15 та 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.

Отже, судом встановлено, що відповідачі ухиляються від вирішення питання набуття у власність позивачами, шляхом приватизації, квартири, у якій вони мешкають багато років на законних підставах, чим порушують їх права, які у інший спосіб захистити неможливо.

За таких обставин, суд вважає, що позивачами доведено належними та допустимим доказами порушення їх прав відповідачами, які підлягають захисту в судовому порядку, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Державного підприємства “Одеська залізниця” , Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання права власності в порядку приватизації - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності, по 1/2 частці за кожною, на двокімнатну квартиру, загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м., за адресою : квартира АДРЕСА_3, в порядку приватизації житла.

Стягнути з Державного підприємства “Одеська залізниця” на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., по 352 грн. 40 коп. кожній.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., по 352 грн. 40 коп. кожній.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 09.04.2018 року.

Суддя Н.С. Тихонова