Постанова № 73249133, 29.03.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/22496/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Романюк Л.Ф.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

29 березня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: Лепетухи Я.В., Вінограй І.В,

представників третьої особи: Луценка Ю.М., Пекарчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, третя особа - кредитна спілка "Злагода", про визнання дій незаконними та скасування реєстраційного запису,

В С Т А Н О В И В :

у жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради в якому просив:

-визнати незаконними дії державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради Утюка Андрія Вікторовича при вчиненні реєстраційного запису (реєстраційної дії) №11741070014003231 від 12 травня 2016 року про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах та призвели до зміни керівника кредитної спілки «Злагода» (КС «Злагода») та зміни складу підписантів;

- скасувати реєстраційний запис (реєстраційну дію) №11741070014003231 від 12 травня 2016 року про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах та призвели до зміни керівника кредитної спілки «Злагода» та зміни складу підписантів, а саме: «Пекарчук Микола Миколайович, 06.05.2016 - керівник».

21 листопада 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області прийняв постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив про те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов помилкового висновку про те, що права позивача не порушенні, так як реєстраційна дія про зміну керівника не стосується прав та обов'язків членів кредитної спілки, оскільки нормами Конституції України визначено, що особа не може бути обмежена у зверненні до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки кожному гарантується оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

При цьому, діяльність спілки ґрунтується на принципах рівноправності членів, самоврядування, гласності. Усі члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки; обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки.

Таким чином, на думку позивача його право, як засновника та члена КС «Злагода», порушені за захистом яких він звернувся до суду.

Представниками відповідача та третьої особи подано відзиви на апеляційну скаргу в яких останні зазначили про те, що оскаржувана реєстраційна дія вчинена відповідачем на підставі повного пакету документів, визначених законодавством і жодним чином не порушують прав позивача.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в мотивувальній частині з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов висновку про те, що оскаржуваний реєстраційний запис (реєстраційна дія) №11741070014003231 від 12 травня 2016 року про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах та призвели до зміни керівника кредитної спілки «Злагода» та зміни складу підписантів, а саме: «Пекарчук Микола Миколайович, 06.05.2016 - керівник» є актом індивідуальної дії, які породжують права і обов'язки тільки для того суб'єкта, якому їх адресовано.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Враховуючи те, що державним реєстратором права ОСОБА_2 не порушені, так як реєстраційна дія про зміну керівника не стосується прав та обов'язків членів КС «Злагода», а судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право ОСОБА_2 не порушене і не підлягає судовому захисту, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, ст. 6 КАС України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є членом КС «Злагода» та наділений правом брати участь в управлінні справами кредитної спілки; обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки.

Отже, аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на звернення до суду із захистом порушених його прав, як члена кредитної спілки, а відтак мотивувальна частина постанови суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Стосовно позовних вимог про визнання незаконними дії державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради Утюка Андрія Вікторовича при вчиненні реєстраційного запису (реєстраційної дії) №11741070014003231 від 12 травня 2016 року та його скасування, то колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, порядок проведення реєстраційних дій державним реєстратором визначено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (Закон №755-IV).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №775-ІV державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із ч. 4 ст. 17 Закону №755-IV для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою; 3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) протоколу засідання керівного органу громадського формування, на якому відповідно до установчого документа було скликано засідання вищого органу управління, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім'я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов'язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі внесення змін, пов'язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Статтею 28 Закону №755-IV визначені підстави для відмови у державній реєстрації: 1) документи подано особою, яка не має на це повноважень; 2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії; 3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи; 4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку; 5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України; 6) документи суперечать статуту громадського формування; 7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи; 8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону; 9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов'язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

При цьому, відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об'єднання не допускається.

Як встановлено матеріалами справи оскаржуваний реєстраційний запис (реєстраційна дія) №11741070014003231 від 12 травня 2016 року вчинений відповідачем на підставі поданого пакету документів, визначених законодавством, які були чинні на момент їх подання, тобто в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_2 і провадження у справі по розгляду апеляційної скарги зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №127/1535/17-ц за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, до Пекарчука Миколи Миколайовича, кредитної спілки "Злагода" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів кредитної спілки "Злагода" та скасування державної реєстрації.

Так, за результатами розгляду цивільної справи №127/1535/17-ц Вінницьким міським судом Вінницької області прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Проте, постановою апеляційного суду Вінницької області від 18 січня 2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування всіх протоколів від 06.05.2016 року позачергових зборів членів (позачергових загальних зборів членів) кредитної спілки «Злагода» та зобов'язання державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в частині розподілу судових витрат та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2017 року у даній справі - скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування всіх протоколів від 06.05.2016 року позачергових зборів членів (позачергових загальних зборів членів) кредитної спілки «Злагода» та зобов'язання державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради внести відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відмовлено.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що у мотивувальній частині постанови апеляційний суд Вінницької області зазначив про те, що рішення суду про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів кредитної спілки про обрання/призначення голови правління, є самостійною та достатньою підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо голови правління даної юридичної особи.

За правилами ст. 315, 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2016 року, - змінити з мотивів викладених в мотивувальній частині постанови.

В іншій частині постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 квітня 2018 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.