Постанова № 73248192, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3981/15 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Енергокапітал» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001602204 від 12 грудня 2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року позов задоволено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, за результатами перегляду вищезазначеної постанови, у задоволенні позову відмовлено.

Вищим адміністративним судом України 06 липня 2016 року винесено ухвалу, якою скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2015 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 року, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв'язку з великим навантаженням по заявкам від ТОВ «Роса-Україна», ТОВ «КСМ-Трейд», ТОВ «ЛЛК України» та ТОВ «Масло-Трейд», не мав змоги власними потужностями забезпечити належне виконання договорів, укладених із зазначеними контрагентами. Тому між позивачем та ТОВ «Ін Еко» було укладено відповідний договір.

Зазначає, що господарська операція, проведена між позивачем та ТОВ «Ін Еко» на підставі договору відповідає критеріям добросовісності господарської операції, так як була спрямована на отримання прибутку та мала на меті забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе позивачем перед іншими імпортерами сировини. Проте мета даної господарської операції не була досягнута на момент проведення перевірки у зв'язку з тим, що оплативши роботи з переробки сировини у порядку передоплати, імпортери частину масла не поставили, що унеможливило ТОВ «Ін Еко» виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Енергокапітал» та підписання актів приймання-передавання виконаних робіт.

Крім того апелянт обґрунтовує свою позицію правомірністю виникнення у нього права на податковий кредит з часу списання коштів та неправомірністю висновків податкового органу, які ґрунтуються на неможливості проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ін Еко» за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт № 1170/22-01/37256969 від 31.10.2014 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 430003 грн. за лютий 2014 року.

Підставою для такого висновку стали матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ін Еко» від 23.05.2014р. № 409/3-22-08-38454023 ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до якого один із контрагентів ТОВ «Ін Еко» є фіктивним підприємством, а здійснені між ними господарські операції являються безтоварними.

На підставі висновків акту перевірки позивача, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 430003 грн. основного платежу та нараховано штрафних санкцій в розмірі 215001,5 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи не є належними і допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

18 вересня 2013 року ТОВ «Ін Еко» (виконавець) та ТОВ «Енергокапітал» (замовник), уклали договір № 18/09 на надання послуг з організації, збирання, знешкодження, перевезення та утилізації відпрацьованих мастил (олив) (а.с. 61-63 Т.1 ), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати зазначені послуги.

З метою з'ясування факту здійснення господарської операції контролюючому органу необхідно враховувати усі первинні документи, які належить складати залежно від виду господарської діяльності, зокрема акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано наступні документи: заявка-розрахунок № 26 від 07.02.2014 р., заявка-розрахунок № 27 від 10.02.2014 р., заявка-розрахунок № 28 від 13.02.2014 р., заявка-розрахунок № 29 від 17.02.2014 р., заявка-розрахунок № 30 від 19.02.2014 р., заявка-розрахунок № 31 від 20.02.2014 р., заявка-розрахунок № 32 від 21.02.2014 р., заявка-розрахунок № 33 від 26.02.2014 р., заявка-розрахунок № 34 від 27.02.2014 р. (а.с. 64-72 Т.1).

На підтвердження виконання умов договору позивачем також надано податкові накладні № 1 від 07.02.2014 р., № 2 від 10.02.2014 р., № 3 від 13.02.2014 р., № 4 від 17.02.2014 р., № 5 від 19.02.2014 р., № 6 від 20.02.2014 р., № 7 від 21.02.2014 р., № 8 від 26.02.2014 р., № 10 від 27.02.2014 р. (а.с. 73-81 Т. 1).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження дійсної реалізації умов договору від 18.09.2013 р. №18/09, а саме: докази на підтвердження руху мастил для подальшої утилізації (товарно-транспортних накладних тощо); довіреностей або інших документів, на осіб, які приймали участь у прийомі-передачі мастил від позивача; доказів на підтвердження наявності складських приміщень та спеціалізованої техніки, устаткування у контрагента позивача.

Крім того, відповідно до п. 2.3 Договору, по завершенню надання послуг, протягом трьох робочих днів сторони підписують акт прийому передачі наданих послуг, таких актів у матеріалах справи немає.

Згідно положень п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг);але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть брати участь у формування податку на прибуток, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних, первинних документів.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було залучено значну кількість доказів на підтвердження правомірної господарської діяльності з іншими контрагентами.

Також, за клопотаннями позивача, судом першої інстанції зупинялось провадження для надання ТОВ «Енергокапітал» часу для залучення додаткових доказів.

Проте надані докази не підтверджують дійсної реалізації виконання умов договору між ТОВ «Енергокапітал» та ТОВ «Ін Еко», оскільки стосуються інших контрагентів позивача.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Енергокапітал» та ТОВ «Ін Еко» за договором № 18/09 від 18.09.2013 року (а.с. 18 Т. 4), який було залучено до матеріалів справи позивачем, згідно якого даний документ складено на підставі банківських виписок на суми, відповідні сумам податкових накладних. Проте реквізитів таких виписок у акті не зазначено.

Окрім іншого, позивач надав картку розрахунку з контрагентом «Ін Еко», зокрема за лютий 2014 року, яка містить посилання на банківські виписки. Проте даний документ не містить жодних належних реквізитів, разом з цим жодних банківських виписок згідно договору № 18/09 у матеріалах справи немає.

З огляду на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, враховуючи, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а ТОВ «Енергокапитал» не доведено реальності такої господарської операції по взаємовідносинам із спірним контрагентом, та враховуючи доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру вказаної господарської операції, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0001602204 винесене відповідачем у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Щодо посилання апелянта на неправомірність висновків контролюючого органу про визнання правочину недійсним, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не відображено висновків податкової інспекції щодо недійсності правочину.

Для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ і формування податкового кредиту контролюючий орган встановлював реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення, керуючись положеннями закону, що регулюють бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Органи податкової інспекції, при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергокапітал» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ін Еко» за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. встановили порушення позивачем положень Податкового кодексу України, діючи в межах наданої компетенції.

Таким чином, у відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів та довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем висновки податкового повідомлення-рішення спростовані не були.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя А. Б. Парінов (Повний текст постанови складено 05.04. 2018 р.)