Постанова № 73248193, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/9768/17 Суддя (судді) першої інстанції: Логвіна Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 січня 2018 року (дата виготовлення повного тексу судового рішення невідома) у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника до десяти пожиточних мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України донарахувати та виплатити належну ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла станом на 01.07.2011 без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.01.2017, за виключенням виплат, які були сплачені на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.02.2017 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 січня 2018 року позов задоволено.

На вказане судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник ставить питання про скасування названого рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем правомірно застосовано при перерахунку пенсії позивача саме те законодавство, яке було чинним на час здійснення такого перерахунку. Застосування ж законодавства, яке втратило чинність на час проведення перерахунку пенсії, є неможливим.

До Київського апеляційного адміністративного суду 07.02.2018 від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких вона зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 січня 2018 року - без змін.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

У 2010 році позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з цього часу вона перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Чернігові. 01 липня 2011 року позивачу була призначена пенсія у зв'язку зі втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_3, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 60% від розміру його заробітної плати на 1 члена сім'ї.

Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою КМУ від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України відмовило позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись на відсутніх на це законних підстав.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 про визнання незаконними дій Чернігівського об'єднання управління Пенсійного фонду України був задоволений частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 провести перерахунок пенсії по втраті годувальника на підставі довідки прокуратури Одеської області №413 від 07 квітня 2016 року та зобов'язано здійснити перерахунок пенсії згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час призначення пенсії в розмірі 60% від розміру місячної заробітної плати померлого чоловіка - ОСОБА_3, починаючи з 01.01.2017 та виплатити заборгованість внаслідок такого перерахунку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу Чернігівського об'єднання управління Пенсійного фонду України залишено без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2017 року - без змін.

20 вересня 2017 року позивач звернулася до Чернігівського об'єднання управління Пенсійного фонду України з проханням донарахувати та виплатити належну їй пенсію по втраті годувальника без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, з 01.01.2017 року, за винятком виплат, які вже були сплачені на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2017 року, але ніяких дій по такій виплаті відповідач не вчинив.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсія позивачу була призначена 01 липня 2011 року, обмеження, встановлені ст.2 Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», навіть у випадку її перерахунку, не можуть бути застосовані.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про державну службу", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

У подальшому вказану норму права змінено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (набрав чинності 01.01.2016) та доповнено реченням наступного змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень».

Посилаючись на норми ст.22 та ст.58 Конституції України, суд першої інстанції дійшов висновку, що новий закон звужує зміст та обсяг прав позивача, які існували на час призначення пенсії та які гарантувалися законодавством, діючим на той час.

Суд першої інстанції вірно зазначили, що питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод неодноразово було предметом конституційного розгляду. Зокрема, у абзаці шостому пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14 червня 2007 року № З-рп/2007 зазначається: «Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».

Разом з тим, суд належним чином не дослідив питання наявності/відсутності звуження прав позивача в межах розгляду даної справи, а саме чи відбулося для позивача внаслідок внесення змін до Закону №3668-VI зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Надаючи правову оцінку такому питанню, колегія суддів виходить з наступного.

Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», діючою до 31.12.2015, було визначено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.

Тобто, максимально можливий розмір пенсії, який ОСОБА_2 могла б отримувати з 1 вересня 2015 року у кількісному розмірі складав 10740 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», діючою з 01.01.2016, було визначено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.

Відповідно, максимально можливий розмір пенсії, який ОСОБА_2 могла б отримувати, виходячи з норм Закону №3668-VI в редакції до внесення змін Законом №911-VIII, у кількісному розмірі складав також 10740 грн. (з 1 січня 2016 року по 30 квітня 2016 року).

З 01.01.2016, виходячи з норм Закону №911-VIII, максимальний розмір пенсії, призначеної за Законом України «Про державну службу» не може перевищувати 10740грн.

Виходячи з вищенаведеного відсутні підстави вважати, що Закон №911-VIII звузив зміст та обсяг існуючих прав позивача або погіршив її становище, яке існувало до 31.12.2015. Цим Законом було лише закріплено той обсяг прав, який існував до набрання ним чинності, у фіксованому розмірі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №405/3700/17.

Матеріали справи не містять доказів того, що до 01.01.2016 позивач отримувала або мала право на отримання пенсії у розмірі, який би перевищував 10740грн., що могло б бути підставою для визнання неправомірними дій органу Пенсійного фонду внаслідок проведення в наступному виплати пенсії у меншому розмірі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд попередньої інстанції залишив наведене поза увагою та прийняв рішення із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 січня 2018 року - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року