Ухвала суду № 73230064, 22.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 449/1513/14-к Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 11-кп/783/88/18 Доповідач: Стельмах І. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Стельмаха І.О.,

суддів Калиняк О.М., Танечника І.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 449/1513/14-к про обвинувачення

ОСОБА_1, , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ч.2 ст. 191 КК України,

з участю секретаря Азенко М.В.

прокурора Горин У.І.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

за апеляційною скаргою першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року про повернення обвинувального акту,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків і оформлення такого у відповідності до вимог КПК України.

На ухвалу суду перший заступник керівника Золочівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження іншим складом суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що порушень, які б могли стати беззаперечною підставою для повернення обвинувального акта прокурору не встановлено, а сам обвинувальний акт направлений до суду з дотриманням вимог чинного кримінального процесуального закону і в ньому чітко викладені обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення та сформульоване обвинувачення. Також прокурор не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті не міститься вказівки на ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, та що є незрозумілим, з яких саме сум виходили орган досудового розслідування (як зазначено в обвинувальному акті) при визначенні розміру завданої шкоди у зв’язку з виплатою працівникам редакції районної газети «Перемишлянський край» премій у 2009, 2010, 2012 роках. Зазначає, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_1 відповідно до вимог п.5 ч.2 ст. 191 КПК України зазначені обставини, які прокурор вважає фактично встановленими з посиланнями на норми КК України, крім того лише під час судового розгляду, а не підготовчого судового засідання, суд повинен надати оцінку обставинам, які підлягають доказуванню, а саме події кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. За таких підстав ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_2 про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши судове рішення в межах ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Згідно з ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

За змістом п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого Законом про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленого КПК України.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді редактора районної газети «Перемишлянський край» (обрана сесією Перемишлянської районної ради від 12 серпня 2008 року), будучи керівником комунального підприємства з правом здійснювати адміністративно-господарські функції, та розпорядником коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, через несвоєчасне подання до бухгалтерії редакції витягів з наказів та табелів обліку використання робочого часу працівників редакції, незаконне нарахування та виплату працівникам редакції районної газети премій без наявності положення про преміювання та колективного договору, за період своєї діяльності на посаді редактора з 12 серпня 2008 року по 24 лютого 2014 року, вчинила розтрату коштів, що становили фінансові ресурси редакції районної газети “Перемишлянський край”, в сумі 34 708,30 грн., а саме: в порушення вимог ст. 79 Кодексу законів про працю України та ст. 12 Закону України “Про відпустки”, якими передбачено, що відкликання зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника та основна безперервна частина відпустки повинна становити не менше 14 календарних днів, після видання наказу від 26.11.2010 року №39 про надання ОСОБА_1 чергової відпустки, після відбуття її у відпустку, їй було нараховано відпускні в сумі 4613,85 грн. Наказом від 07.12.2010 року № 40, через 5 днів перебування в черговій відпустці, ОСОБА_1 відкликала себе з відпустки та приступила до роботи, але перерахунок відпускних проведено не було, внаслідок чого ОСОБА_1 зайво отримала відпускні в сумі 3973,04 грн. Аналогічно, після видання наказу від 11.12.2012 року № 75 про надання ОСОБА_1 чергової відпустки з 13.12.2012 року по 20.01.2013 року, після відбуття її в відпустку, їй було нараховано відпускні в сумі 5874,49 грн. Наказом від 18.12.2012 року № 76, через 5 днів перебування в черговій відпустці, ОСОБА_1 відкликала себе з відпустки та приступила до роботи, але перерахунок відпускних проведено не було, внаслідок чого ОСОБА_5 зайво отримала відпускні в сумі 5058,59 гривні. Всього ОСОБА_1 зайво наховано та виплачено відпускні в 2010 та 2012 роках в сумі 9031,63 грн.; зайво нараховано та виплачено відповідальному секретарю редакції районної газети «Перемишлянський край» ОСОБА_6 заробітну плату за час його відпусток без збереження заробітної плати в 2011 році. Так, за наказом редактора ОСОБА_1, ОСОБА_6 надана відпустка без збереження заробітної плати в період з 10.05.2011 року по 23.05.2011 року (10 робочих днів), а заробітну плату йому нараховано в повному розмірі за 19 робочих днів по 4 години щоденно, чим зайво нараховано та виплачено ОСОБА_6 гроші в сумі 274,41 грн. Аналогічно, в серпні 2011 року наказом редактора ОСОБА_1, ОСОБА_6 надано відпустку без збереження заробітної плати в період з 01.08.2011 року по 30.08.2011 року (21 робочий день), а заробітну плату йому нараховано в повному розмірі за 22 робочих дні по 4 години щоденно, чим зайво нараховано та виплачено ОСОБА_6 гроші в сумі 540,01 грн. Всього відповідальному секретарю Бойчуку А.Б. було зайво нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 814,41 грн. В порушення вимог ст. 97 Кодексу законів про працю України та ст. 15 Закону України «Про оплату праці», без наявності в редакції районної газети “Перемишлянський край» положення про преміювання та колективного договору, тільки на підставі наказів редактора ОСОБА_1, незаконно нараховано та виплачено працівникам редакції премії. Так, згідно наказу від 03.09.2009 року № 18, виданого редактором ОСОБА_1, були премійовані працівники редакції у відсотках до посадового окладу: ОСОБА_7 - 20%, ОСОБА_3 - 20%, ОСОБА_1 - 5%, ОСОБА_8 - 30%, ОСОБА_9 - 30%, ОСОБА_10 - 25%. Згідно наказу від 28.10.2010 року № 38, виданого редактором ОСОБА_1, були премійовані працівники редакції у сумі 50 відсотків від посадового окладу: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_10М, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_12 Згідно наказу від 30.12.2010 року № 69, виданого редактором ОСОБА_1, були премійовані працівники редакції у відсотках до посадового окладу за фактично відпрацьований час: ОСОБА_11 - 80%, ОСОБА_10 - 30%, ОСОБА_8 - 100%, ОСОБА_6 -150%, ОСОБА_13 - 100%, ОСОБА_14 - 100%. Згідно наказу від 29.11.2012 року № 70, виданого редактором ОСОБА_1, були премійовані працівники редакції у відсотках до посадового окладу за фактично відпрацьований час: ОСОБА_10 - 100%, ОСОБА_8 - 100%, ОСОБА_6 - 150%, ОСОБА_13 - 100%, ОСОБА_14 - 100%. Згідно наказу від 27.12.2012 року № 79, виданого редактором ОСОБА_1, були премійовані працівники редакції у відсотках до посадового окладу за фактично відпрацьований час: ОСОБА_11 - 40%, ОСОБА_10 - 40%, ОСОБА_8 - 40%, ОСОБА_6 - 40%, ОСОБА_13 - 400%, ОСОБА_15 - 100%, ОСОБА_16 - 100%. Всього працівникам редакції за наказами редактора ОСОБА_1 було нараховано та виплачено премії у вищевказаний період в сумі 16570,65 грн.; зайво нараховано та перераховано обов’язкових внесків єдиного соціального внеску на суми незаконних нарахувань заробітної плати відповідальному секретарю редакції ОСОБА_6, відпускних редактору ОСОБА_1, премій працівникам редакції в сумі 8291,61 грн.

У відповідності до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинний містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланнями на положення кримінального закону та формулювання обвинувачення.

При цьому, відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Так, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, а саме у привласненні, розтраті або заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Вказане витікає із п.(а) ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція), а саме бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

В ході підготовчого судового засідання суд першої інстанції вірно встановив, з чим погоджується і колегія суддів, що в обвинувальному акті Щодо ОСОБА_1 відсутня вказівка на ознаки суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, так як не є зрозумілим, з яких сум виходив орган досудового розслідування при визначенні розміру завданої шкоди у зв’язку із виплатою працівникам редакції районної газети «Перемишлянський край» премій у 2009, 2010, 2012 роках.

Злочини з матеріальним складом, до яких відноситься злочин, передбачений ч.2 ст. 191 КК України, - це такі злочини, для об'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає встановлення не тільки діяння (дії або бездіяльності), але й настання суспільно небезпечних наслідків.

Крім цього, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Юридична особа визнається потерпілим лише у разі завдання їй майнової шкоди. Сам факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду.

З огляду на викладене апеляційні доводи прокурора про відповідність обвинувального акта вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, є необґрунтованими.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність обвинувального акта вимогам закону та необхідність повернення його прокурору.

Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду й колегія суддів їх до уваги не бере.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 – без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

С у д д і :

І.О. ОСОБА_17 ОСОБА_18 Танечник