Постанова № 73229810, 30.03.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/6330/15-ц

провадження № 22-ц/781/282/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів – Єгорової С.М., Дуковського О.Л.,

при секретарі – Федоренко Т.О.,

за участю: представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, представника ПАТ «ОСОБА_3 МКБ» - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Іванової Н.Ю. від 23 жовтня 2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 про припинення договору поруки, за участі третьої особи, що заявляє самостійні вимоги про визнання договору поруки недійсним - ОСОБА_5, та за участю третьої особи без самостійних вимог – приватного акціонерного товариства «Креатив», -

встановив:

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 МКБ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа – приватне акціонерне товариство «Креатив» про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що між ним та приватним акціонерним товариством «Креатив» було укладено кредитний договір № WCLoan/05759 від 27.10.2011 року, зміни до якого було внесено додатковими договорами № 1 від 28.10.2011 року, № 2 від 08.12.2011 року, № 3 від 19.01.2012 року, № 4 від 27.08.2012 року, № 5 від 14.08.2013 року, № 6 від 18.08.2014 року. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 уклав з банком договір поруки № WCLoan/05759/guar-1 від 27.10.2011 року з наступними змінами внесеними Договором № 1 від 27.08.2012 року, № 2 від 14.08.2013 року, № 3 від 28.08.2014 року. Згідно п.1.1 Кредитного договору позичальнику відкрито кредитну лінію з максимальним лімітом з 27.10.2011 року по 26.08.2012 року – 7 млн. доларів США, з 27.08.2012 року по 13.08.2013 року – 10 млн. доларів США, з 14.08.2013 по 27.08.2015 року – 15 млн. доларів США.

Вказав, що відповідно до умов п.1.1., п.2.1, Додатку № 6 «Графік зміни доступного ліміту Кредиту»: кредитні кошти надавались для формування грошового покриття за акредитованими та/або на оплату за товари такі як насіння соняшника, ріпаку продовольчого, сої, рослинних олій, з яких 7 500 000 доларів США позичальник зобов’язується повернути до 26.07.2015 року, а решту 7 500 000 доларів США до 27.08.2015 року.

Оскільки позичальник належним чином свої зобов’язання не виконував, утворилася заборгованість, яка станом на 28.08.2015 року становить: 15 629 233 доларів США, з яких: 15 000 000 доларів США – основна сума кредиту, 239 897 доларів США 14 центів – заборгованість по процентах, 7 145 доларів США 04 центи – пеня за несвоєчасну сплату процентів, 382 191 США 78 центів – пеня за несвоєчасне повернення основної суми кредиту.

Посилаючись на те, що поручитель відповідає солідарно перед кредитором за порушення боржником зобов’язання, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму боргу та понесені по справі судові витрати.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені та просив стягнути пеню за несвоєчасне повернення боргу в розмірі 8 147 207 грн. 02 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів – 152 311 грн. 28 коп.

У червні 2016 року третя особа – ОСОБА_5 заявила самостійні вимоги та подала позовну заяву до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 МКБ», ОСОБА_1, вказавши третьою особою без самостійних вимог приватне акціонерне товариство «Креатив», про визнання договору поруки недійсним.

Зазначала, що договір поруки № WCLoan/05759/guar-1 від 27.10.2011 року укладений між ПАТ «ОСОБА_3 МКБ» та ОСОБА_1 в інтересах сім’ї, так як отриманий кредит був спрямований на розвиток бізнесу ОСОБА_1 - її чоловіка, а тому доходи отриманні від бізнесу є спільною сумісною власністю. Однак, даний договір був укладений без її письмової згоди, яка вимагається при укладенні договору в інтересах сім’ї. Посилаючись на ці обставини, просила визнати вказаний договір недійсним.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати поруку припиненою, посилаючись на те, що договором поруки № WCLoan/05759/guar-1 від 27.10.2011 року, укладеного між ним та ПАТ «ОСОБА_3 МКБ» встановлено строк пред’явлення вимоги до поручителя, а саме - шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, який на його думку вже закінчився. Вважає, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються, тобто зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права шляхом пред’явлення позову, кредитор вчиняти не може.

Також зазначає, що упродовж 2011-2014 роки між банком та боржником було укладено кілька договорів про внесення змін до кредитного договору без його згоди, відповідно до яких було збільшено розмір його відповідальності.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2017 року позов Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_3 МКБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 МКБ» заборгованість за кредитним договором № WCLoan/05759 від 27.10.2011 року зі змінами, яка складається з: 15 000 000,00 дол. США - основна сума кредиту; 239 897,14 дол. США - проценти; 8 147 207,02 грн. - пеня за несвоєчасне повернення основного боргу; 152 311, 28 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, а також 3654,00 грн. судового збору.

Відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_3 МКБ», про визнання поруки припиненою.

Відмовлено у задоволенні позовної заяви третьої особи ОСОБА_5 до Публічного Акціонерного Товариства «ОСОБА_3 МКБ», ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на обставини викладені у зустрічній позовній заяві, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні позову банку відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні позову банку відмовити. Зокрема вважає, що суд першої інстанції дійшов не вірного висновку про те, що договір поруки укладений не на потреби сім’ї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в строк зазначений в договорі, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

Нормами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 553, частини першої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення зобов'язання боржником, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2011 року між ПАТ «ОСОБА_3 МКБ» та ПАТ «Креатив» укладено кредитний договір, відповідно до якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінією з максимальним лімітом в сумі 7 000 000 доларів США на строк з 27 жовтня 2011 року по 23 лютого 2013 року, а позичальник зобов’язується використовувати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі повернути кредит Банку та своєчасно сплачувати нараховані за користування кредитом проценти, належним чином виконувати свої зобов’язання за цим договором /а.с.4-14/.

Договором № 4 від 27 серпня 2012 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 27 жовтня 2011 року збільшено максимальний ліміт кредитної лінії на 3 000 000 доларів США до 10 000 000 доларів США на строк з 27 жовтня 2011 року по 27 жовтня 2013 року /а.с.23-26/.

Згідно Договору № 5 від 14 серпня 2013 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 27 жовтня 2011 року розмір максимального кредитного ліміту з 14 серпня 2013 року по 27 жовтня 2014 року становить 15 000 000 доларів США /а.с.27-30/.

З метою забезпечення виконання за кредитним договором, 27.10.2011 року між ПАТ «ОСОБА_3 МКБ» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № WCLoan/05759/guar-1 /а.с.52-54/.

Згідно з пунктом 1.2. цього Договору, поручитель засвідчує, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору та повністю погоджується з ними. Підписанням цього Договору поручитель надає згоду на внесення будь-яких змін в кредитний договір, в тому числі змін, що збільшують розмір зобов’язань Боржника, а саме: щодо пролонгації кредитного договору, щодо зміни розміру процентної ставки за кредитним договором тощо, в порядку та на умовах, визначених кредитним договором та підтверджує, що така згода вважається наданою ним незалежно від того чи був він фактично ознайомлений із змінами умовами Кредитного договору.

Відповідно до п.п. 3.1.,4.1. Договору, банк має право у разі невиконання Боржником своїх зобов’язань за кредитним договором пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Відповідальність поручителя і боржника перед банком є солідарною.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань боржником, виникла заборгованість яка складається з: 15 000 000,00 дол. США - основна сума кредиту; 239 897,14 дол. США - проценти; 8 147 207,02 грн. - пеня за несвоєчасне повернення основного боргу; 152 311, 28 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

З огляду на вказане, вбачається, що ОСОБА_1 при укладенні договору поруки погодився на внесення змін до кредитного договору, в тому числі на внесення змін, що збільшують обсяг його відповідальності як поручителя. Тому твердження про те, що одностороннє внесення змін позивачем у кредитний договір збільшує обсяг його відповідальності як поручителя, а тому порушує його права - є безпідставним.

Не знаходять свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що позивач пропустив шестимісячний строк пред’явлення вимоги до нього як до поручителя з моменту виникнення заборгованості за кредитом.

Встановлено, що відповідно до умов п.1.1., п. 2.1. Додатку №6 «Графік зміни доступного ліміту Кредиту» 75000 млн. дол. США боржник зобов’язався повернути до 26.07.2015 року, решту 7500 млн. дол..США божник зобов’язався повернути банку до 27.08.2015 року. Станом на 28.08.2015 року вся сума отриманих кредитних коштів була прострочена. Вбачається, що вперше заборгованість виникла 26.07.2015 року.

Враховуючи, що банк звернувся з позовом в суд до поручителя 28.08.2015 року, шестимісячний строк пред’явлення вимоги пропущено не було.

Самостійні вимоги третьої особи ОСОБА_5 щодо предмета позову полягають у невизнанні договору поруки № WCLoan/05759/guar-1 укладеного між ПАТ «ОСОБА_3 МКБ» та ОСОБА_1 з тих підстав, що даний правочин ОСОБА_1 укладений в інтересах сім’ї, на що згоду вона не давала.

При аналізі даних правовідносин колегія суддів виходить з наступного. Положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів. Порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (ст. 553 ЦК України), договір поруки не створює обов’язки для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

З огляду на вказане, враховуючи, що ОСОБА_5 не є стороною спірного Договору поруки, а тому даний договір не може породжувати для неї жодних обов’язків, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору поруки недійсним є правомірним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 05.04.2018 року.

Головуючий:

Судді: