Постанова № 73229807, 03.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/3219/16-ц

провадження № 22-ц/781/520/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Єгорової С.М.

з участю секретаря: Савченко Н.В.

Учасники справи: позивач - ОСОБА_1; відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 грудня 2017 року, у складі головуючого судді – Павелко І.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Просив стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму коштів по вкладу 22 033,48 доларів США, відсотків річних за фактичну кількість днів користування вкладом у розмірі 11 499,89 доларів США.

Посилався на те, що 27 серпня 2013 року між ним та відповідачем укладено договір про оформлення депозитного вкладу у вигляді заяви №SAMDN25000737287082 «Стандарт», згідно умов якого ним було передано, а банком прийнято грошові кошти для розміщення на депозитному внеску відповідно до наведених у договорі параметрів, строком на 12 місяців, тобто по 27 серпня 2014 року. В день укладання договору ним внесено на депозитний рахунок 22 033,48 доларів США під 8% річних.

Зазначав, що строк дії договору сплинув 27.08.2014 року. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути суму внеску та відповідно проценти за користування коштами, однак йому було відмовлено.

21.04.2016 року він черговий раз звернувся до відповідача із заявою про повернення вкладу та відсотків по депозиту, проте його заяву знову відхилили, вказуючи на те, що були припинені роботи банківських установ України в Автономній республіці Крим, та збитки в зв’язку з цим, які зазнав банк є форс-мажором.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Вважає, що позовні вимоги є об’єктивними та ґрунтуються на доказах, які містять у собі фактичні дані, які логічно пов’язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у процесуальному законодавстві, зібрані у відповідності з чинним цивільним процесуальним законодавством і які залучалися до позову.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення. Зазначив, що у серверних базах банку відсутні дані , як про спірний депозитний вклад так і про такого клієнту банка як – ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивачем не доведені позовні вимоги, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам зазначеного закону.

З наданої позивачем копії договору банківського вкладу №SAMDN25000737287082 від 27.08.2013 року вбачається, що банк прийняв на особовий рахунок №26358621485823 грошові кошти у іноземній валюті – доларах США. Договір укладався на строк 12 місяців по 27.08.2014 року, згідно якого позивач повинен був здійснити вклад у сумі 22 033,48 доларів США, на суму вкладу нараховуються відсотки - 8% річних (а.с.4).

З копії платіжного доручення від 27.08.2013 року №2784761217 вбачається що банком одержано суму грошових коштів у розмірі 22033, 48 доларів США, операцію проведено Севастопольською філією ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.5).

Позивач звертався до відповідача про повернення грошових коштів за договором від 27.08.2013 року (а.с.7 заява).

Листом від 27.04.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило позивача про те, що припинено діяльність банку та їх відокремлених підрозділів на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на підставі постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до п. 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 06 червня 2011 року № 174 банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції у післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підписи працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно - правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому, квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі та відомості про надходження відповідної суми на рахунок банку.

Позивачем як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтвердили, що кошти у розмірі 22033,48 доларів США знаходяться на рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк».

Не можна вважати належним та допустимим доказом копію договору №SAMDN25000737287082 від 27.08.2013 року, платіжне доручення від 27.08.2013 року та виписку по депозитному рахунку в електронному вигляді за договором від 27.08.2013 року, які б підтвердили внесення позивачем на рахунок банку кошти у розмірі 22033,48 доларів США та отримання вказаних коштів відповідачем.

Договір банківського вкладу від 27.08.2013 року, який був наданий представником позивача містить факсимільне відтворення підпису Голови правління банку і відбиток печатки відображений технічним засобом, даний договір не можна вважати оригіналом і не можна вважати належним чином завіреною копією.

Чинним законодавством, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах та Інструкцією про ведення касових операцій банками України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі та вважається додержаним, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката. Банк зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Такої квитанції чи прибуткового касового ордеру позивачем та його представником надані не були. Крім того, у серверних базах ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні дані, як про спірний депозитний вклад так і про позивача, як клієнта зазначеного банку.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 12 ЦПК України свої позовні вимоги, а тому є недоведеними.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України, судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

06.04.2018 року - складено повне судове рішення.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Суддя: Л.М. Дьомич

Суддя: С.М. Єгорова