Постанова № 73226952, 02.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1145/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 квітня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Пилип Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Свалявського районного суду ухваленого 10 січня 2018 року головуючою суддею Ганчак Л.Ф. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

У червні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Позов мотивує тим, що 21.02.2011р. ОСОБА_2 підписав заяву б/н, та у відповідності до такої отримав кредитні грошові кошти у розмірі 8000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Кредит отримано відповідно до анкети-заяви та "Умов і правил надання банківських послуг" разом з «Тарифами Банку». Так-як ОСОБА_2 порушено умови повернення кредиту, то станом на 23.03.2017р., за ним рахується борг у розмірі 15743,35 грн., з яких: 1796,29 грн. - тіло кредиту; 7066,15 грн. - відсотки за користування кредитом; 5655,04 грн. - пеня; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 725,87 грн. штраф (процентна ставка), яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також судові витрати у справі.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 січня 2018 року, відмовлено ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову.

Заперечуючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржене рішення суду, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Мотивує свою вимогу тим, що 21.02.2011 року між ОСОБА_2 та Банком укладено Договір про надання банківських послуг за яким отримав кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв’язку з порушенням зобов’язань за даним Договором станом на 23.03.2017 року ОСОБА_2 має заборгованість на суму 15743,35 грн. з якої тіло кредиту становить суму 1796,29 грн., нараховані відсотки за користування кредитом становлять суму 7066,15 грн., нарахована пеня становить суму 5655,04 грн., та нараховані штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина) і 725,87 грн. (процентна складова). ОСОБА_2 не спростовано належними доказами заборгованість за Договором, тоді як Банк на підтвердження наявності такої надав розрахунок заборгованості та виписку по рахунку. Списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_2 було здійснено з дозволу останнього (п.2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг) та відповідало вимогам ст. 1071 ЦК України і п.6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22). Підвищення процентної ставки відбувалось за повідомлення позичальника не менше ніж за 7 днів до введення змін у виписці по картрахунку та шляхом направлення SMS повідомлення на мобільний телефон (пункти 1.1.3.2.3, 1.1.3.2.9 Умов та правил надання банківських послуг). За відсутності отримання від позичальника незгоди з новими тарифами Банку, то вважається, що позичальник приймає нові умови (п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг). ОСОБА_2 не пред’являв вимог Банку про незгоду з підвищення процентної ставки та розірвання кредитного договору, та більше того, після підвищення користувався кредитними коштами і здійснював погашення заборгованості, що вказує на його згоду зі змінами. Оскільки рішення суду є незаконним та обґрунтованим, а тому, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наявні у справі докази в межах доводів та вимог апеляційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, зважуючи на наступні обставини.

Як зазначено в п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

А виходячи з вимог норм частин 1, 2 і 5 ст. 263 ЦПК України - Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам норм закону, ухвалене в справі рішення суду не відповідає у цілому. Та через це підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову за наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову за недоведеністю вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач щомісяця здійснював погашення заборгованості по кредиту, а натомість, залишок заборгованості лише зростає. Без згоди відповідача з його зарплатної картки позивач списував певну суму коштів. Оскільки відповідач регулярно поповнював кредитну картку, то у нього не можуть бути нараховані відсотки, які перевищують тіло кредиту. В односторонньому порядку позивач збільшив відсоткову ставку, і при цьому не поставив до відома про це відповідача. Надані позивачем докази не доводять беззаперечно розмір заборгованості.

Однак з такими висновками суду не погоджується колегія суддів, так-як має місце неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 12 і ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись у суд з позовом, ПАТ КБ «ПриватБанк» виходило з того, що на підставі анкети-заяви б/н від 21.02.2011 року та "Умов і правил надання банківських послуг" разом з «Тарифами Банку» було укладено з ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг за яким отримав кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

За правилами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобов’язанні. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати зобов’язання належним чином, а кредитор – прийняти виконання.

Як слідує з матеріалів справи за договором №б/н від 21.02.2011р. ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як слідує з виписки по рахунку, відповідач активно користувався платіжною карткою, здійснював розрахунки за товар та поповнював таку картку.

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов’язань за кредитним договором та у відповідності до розрахунку суми боргу наданого позивачем у ОСОБА_2, станом на 23.03.2017 року наявна заборгованість у розмірі 15743,35 грн. з якої тіло кредиту - 1796,29 грн., нараховані відсотки за користування кредитом - 7066,15 грн., нарахована пеня - 5655,04 грн. та нараховані штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина) і 725,87 грн. (процентна складова).

Не вірним є висновок суду першої інстанції щодо незаконного списання коштів із картки відповідача без його згоди.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджено постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

При укладенні договору б/н від 21.02.2011 року ОСОБА_2 підтвердив свою згоду, що анкета-заява разом з «Тарифами», «Умовами» та правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.3.5. «Умов та правил надання банківських послух» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягають сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку в разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання) в межах платіжного ліміту картрахунку.

А тому списання коштів в рахунок погашення заборгованості здійснювалося відповідно до умов договору.

Що стосується підвищення відсоткової ставки, то колегія суддів вважає, що позивач мав право змінювати таку, виходячи з наступних підстав.

Як роз’яснено в п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора, тощо.

Відповідно до п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) зобов’язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Пунктом 1.1.3.2.10 Умов та Правил, банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, контактних даних, Умов та Правил надання банківських послух, інформування про розмір заборгованості по кредиту, про акції, що проводяться банком тощо) встановлювати контакт з клієнтом, використовуючи різні канали зв’язку: направлення смс-повідомлень на мобільний телефон клієнта; авторизація за допомогою мобільного і ОТР-паролю; поштовий лист, телеграма, повідомлення по електронній пошті; повідомлення в банкоматах та терміналах самообслуговування; друкувати на чеках терміналів; інші засоби комунікації.

Відповідно до наданих позивачем роздруківок про направлення ОСОБА_2 смс-повідомлень, останньому направлялося повідомлення від 15.08.2014 року про зміну ставки за використання кредитних коштів з 01.09.2014 року до 2,9 % та 15.03.2015 року про зміну ставки за використання кредитних коштів з 01.04.2015 року до 3,6%.

Зазначені смс-повідомлення було надіслано ОСОБА_2 на телефонний мобільний номер, який ним було зазначено у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Як пояснив ОСОБА_2, зараз даним мобільним номером користується його дружина.

Оскільки відповідач не пред’являв вимоги до банку про незгоду з підвищенням відсоткової ставки, а продовжував користуватися кредитними коштами, то дана обставина свідчить про згоду останнього з такими змінами по підвищенню відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Узагальнюючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі вказаному в розрахунку банку, так-як даний розрахунок не спростовано відповідачем, шляхом подання свого контр-розрахунку.

Вказане є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку за результатом апеляційного розгляду позов банку задоволено в повному обсязі, то судові витрати у вигляді судового збору понесені позивачем за пред’явлення позову в розмірі 1600 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 2400 грн., тобто на загальну суму 4000 грн. – підлягають стягненню з відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 526, 530, 599, 634, 1054 ЦК України, та статями 141, 367, 374, 376, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 10 січня 2018 року скасувати, та ухвалити постанову про задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 21 лютого 2011 року на загальну суму 15743,35 гривні, з якої: тіло кредиту - 1796,29 грн., нараховані відсотки за користування кредитом - 7066,15 грн., нарахована пеня - 5655,04 грн., та нараховані штрафи: 500,00 грн. (фіксована частина) і 725,87 грн. (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судові витрати у розмірі 4000,00 гривень, судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді