Ухвала суду № 73225731, 05.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/1974/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1

роглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_2 на дії та рішення заступника начальника Ужгородського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 щодо визначення результатів оцінки арештованого іпотечного майна, -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернулася до суду з даною скаргою в якій просить визнати недійсним та скасувати «Звіт про оцінку майна» та Висновок про вартість іпотечного майна, складені СГ ПП«Бізнес-Експерт» в особі оцінювача ОСОБА_4 станом на 02.02.2018 р., згідно яких вартість предмету іпотеки - двохкімнатної квартири за адресою: м.Ужгород, вул. Волошина, 40/1, загальною площею 43,4 м. кв. була визначена в розмірі 1457502 грн., а також просить визнати неправомірними дії і постанову заступника начальника Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області ОСОБА_3 по призначенню експерта щодо визначення оцінки арештованого майна.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_2 зазначила наступне.

У провадженні заступника начальника Ужгородського міського відділу ДВС ГТУЮ в Закарпатській області ОСОБА_5 перебуває на виконанні зведене виконавче провадження №55244876, (яке утворилося внаслідок об’єднання виконавчих проваджень: №50538050, №54420013, №558711329), боржником по якому є ОСОБА_2

Згідно Висновку про вартість майна (двохкімнатної житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 43,4 м.кв.), вартість об’єкту оцінки (предмету іпотеки) була визначена станом на 02.02.2018 р. у сумі 1 457 502,00 грн.

Такий висновок складався на підставі Постанови МВ ДВС від 19.10.2017р. по виконавчому провадженню №50538050 з метою визначення ринкової вартості об’єкту для його продажу шляхом аукціону при примусовій реалізації процесі виконавчого провадження.

Із зазначеним висновком про вартість іпотечного майна та Звітом про його оцінку в цілому, боржник не згодна, посилаючись на невідповідність визначеної експертом вартості предмету іпотеки дійсній його вартості, що існувала на день проведення оцінки, а також на те, що така проведена з порушенням Закону України «Про оцінку майна», є суттєво заниженою, що беззаперечно негативно впливає на обсяг вимог, які можуть бути задоволені від продажу предмету забезпечення (іпотеки).

Заявниця вважає, що оскаржений нею висновок про вартість майна впливає на її майнові права щодо обсягу погашення кредитної заборгованості перед банком за рахунок продажу предмету іпотеки.

В судове засідання скаржник та її представник не з’явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату та час розгляду скарги, подали до суду заяву про рогляд справи у їх відсутності.

Представник ДВС в судове засідання не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду скарги, про причину неявки суд не повідомили, подали до суду заперечення на скаргу, в яких просять відмовити в її задоволенні.

Представник ПАТ «Універсал Банк» в судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив.

Вивчивши зміст поданої скарги та додані до неї письмові докази, судом встановлено наступне.

На виконанні в Ужгородському МВ ДВС перебуває зведене виконавче провадження № 55244876 (яке утворилося внаслідок об’єднання виконавчих проваджень: №50538050, №54420013, №558711329) з виконання виконавчих документів, в яких боржником виступає ОСОБА_2, а саме: виконавчого листа № 2п-3454/10 виданого 03.08.2010 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, яким з ОСОБА_6 стягнуто на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість в сумі 1134500,26 грн.; виконавчого листа № 308/7967/15 виданого 21.12.2016 року Ужгородським міськрайонним судом яким з ОСОБА_2

(ОСОБА_5) Я. М.стягнуто на користь ПАТ "ОСОБА_7 Аваль" заборгованість у розмірі 51087,59 дол. США, що становить 582398,52 грн. та 3441,00 грн. судових витрат» та виконавчого листа № 308/14010/13 виданого 12.08.2014 року Ужгородським міськрайонним судом яким з

ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «Універсал

Банк» заборгованість за кредитним договором № ВL4963 від 05 червня 2008 року у вигляді інфляційних втрат за період з травня 2012 року по травень 2015 року в сумі 839530,19 грн., З % річних за прострочення виконання зобов'язання у сумі 102105,02 грн. та заборгованість по несплачених відсотках за період з 05.12.2009 року по 31.08.2015 року в сумі 118512,29 доларів США.

18.03.2016 року, 02.08.2017 року та 06.02.2018 року винесено постанови про відкриття

виконавчого провадження.

30.11.2016 року державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до яко накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

19.10.2017 року року з метою визначення вартості арештованого майна боржника, у відповідності до ст. ст. 20, 57 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Висновком про вартість майна (двохкімнатної житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 43,4 м.кв.) була визначена вартість об’єкту оцінки (предмету іпотеки) станом на 02.02.2018 р. у сумі 1 457 502,00 грн.

Із вказаним висновком про вартість іпотечного майна та Звітом про його оцінку в цілому, боржник не згодна, посилаючись на невідповідність визначеної експертом вартості предмету іпотеки дійсній його вартості, що існувала на день проведення оцінки, а також на те, що така проведена з порушенням Закону «Про оцінку майна», є суттєво заниженою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установлення вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з положенням ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якого починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Визначення вартості чи оцінки майна підлягають оскарженню в порядку передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевогс самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Отже, оцінка нерухомого майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється з метою визначення стартової ціни для здійснення подальшої реалізації арештованого нерухомого майна на прилюдних торгах. Ураховуючи предмет стягнення, яким є нерухоме майно, проведення оцінки здійснює незалежний суб’єкт оціночної діяльності на замовлення державного виконавця, який після складення акта опису та арешту майна, його вилучення, проведення оцінки й отримання звіту про оцінку майна передає його на реалізацію на прилюдних торгах у порядку і на умовах, визначених законодавством.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Згідно з приписами ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Скаржник вказує на те, що визначення вартості майна боржника здійснено без врахування реальних цін на вказане нерухоме майно та без врахування реальної площі місця розташування предмету іпотеки та без фактичного дослідження суб’єктом оціночної діяльності нерухомого майна

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому ОСОБА_8, використовуються в інших національних стандартах.

ОСОБА_8 (п.п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт №2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись у відповідності до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

- укладення договору на проведення оцінки,

- ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

- ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; - складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;

- доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Крім того, ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Разом з тим зі змісту скарги вбачається, що при винесенні оскаржуваного висновку про вартість майна суб’єктом оціночної діяльності не було безпосередньо досліджено обєкт нерухомомсті, зокрема : двохкімнатну квартиру за адресою: м.Ужгород, вул. Волошина, 40/1, загальною площею 43,4 м. кв, а тільки здійснено поверхневий огляд, відтак експерт не володів необхідним та достовірним обсягом ніформації щодо досліджуваного об’єкту.

Так, на противагу оскаржуваному висновку скаржником додано Висновок № 0004/2018 року від 07.03.2018 року, складений судовим експертом ОСОБА_9, з якого вбчається, що загальна площа квартири 1 та кв. 2 в м. Ужгороді, вул. Волошина, 40 згідно технічних паспортів становить 81, 3 м. кв., а згідно проведених обмірів загальна площа досліджуваних приміщеь становить 85, 5 м. кв.

У даному висновку зокрема зазначено, що на даний час встановити фактичну площу кожної з квартир не видається можливим у зв’язка з відсутністю чіткої межі між квартирами . Загальна площа дослужваних приміщень становить 85, 5 м. кв., що на 4,2 м. кв. більше за сумарну площу квартир № 1 та № 2 згідно договорів іпотеки.

Крім того на даний час приміщення використовуються як міні-хостел тобто є об’єктом комерційного призначення, а не квартирним будинком житлової нерухомості.

Основними засадами виконавчого провадження є зокрема: верховенство права; законність; справедливість, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців (ст. 2 Закону).

Узагальнюючи вищевказане, суд приходить до перконання, що передача майна на реалізацію та подальша реалізація предмету іпотеки за оцінкою, яка не відповідає фактичним даним може призвести про порушення вказаних засад та негативно вплинути на обсяг вимог, які можуть бути задоволені від продажу предмету забезпечення (іпотеки).

Слід також врахувати, що виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки завданням органів ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Відтак, з огляду на те, що дослідження оскаржуваного висновку про вартість майна показало, що такий виконаний без дотримання вказаних процедур (відсутнє безпосереднє ознайомлення з обєктом нерухомості), не здійснена ідентифікація обєкту оцінки та повязаних з ним прав, що призвело до порушення прав сторін виконавчого провадження щодо визначення дійсної ринкової вартості та оцінки майна, а тому з метою дотримання прав сторін виконавчого провадження в процесі реалізації майна боржника вказаний скаржником висновок слід визнати недійсним.

Що стосується решті вимог скарги, зокрема щодо визнаня неправомірними дій заступника начальника Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області ОСОБА_3 по призначенню експерта щодо визначення оцінки арештованого майна, то в задоволенні таких суд відмовляє, оскільки такі вчинялись державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»

Керуючись ст.ст. 450, 451 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати Висновок про вартість іпотечного майна - двохкімнатної квартири за адресою: м.Ужгород, вул. Волошина, 40/1, загальною площею 43,4 м. кВ - складені СГ ПП«Бізнес-Експерт» в особі оцінювача ОСОБА_4 станом на 02.02.2018 р.

В решті скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом 15 днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського В.І. Бедьо

міськрайонного суду