Постанова № 73224909, 05.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/176/2018(м)

266/3906/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.

Доповідач Мальцева Є.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Приморський відділ державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного управління юстиції у Донецькій області, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області, ухвалене 26 грудня 2017 року у місті Маріуполі Донецької області,

В С Т А Н О В И Л А:

06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №№5543, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу від 05.07.2016р. щодо звернення стягнення на предмет застави: транспортний засіб DAEWOO, модель Nexia, 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу, стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.05.2008 року між ним та ПАТ «КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачем надано позивачу кредитні кошти в іноземній валюті на придбання транспортного засобу в сумі 11680,88 доларів США під 15% відсотків річних за користування кредитними коштами, із кінцевим строком повернення до 29.05.2015 року. Для забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір застави, предметом якого є автомобіль. 27.09.2016 року позивач дізнався, що 16 вересня 2016 р. постановою державного виконавця Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу від 05.07.2016р. №5543 про звернення стягнення на предмет застави та задоволення вимог відповідача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Позивач вважає, що виконавчий напис №5543 від 05.07.2016р. вчинено нотаріусом з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів. Наслідком цього є неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль позивача. Незаконність виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус не пересвідчилася, що заборгованість є безспірною. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника, крім того, не відповідає дійсності. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив норму закону. Штрафи та пеня включені в суму боргу всупереч вимогам ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Безспірність заборгованості нічим не підтверджена. Суми штрафних санкцій нараховані незаконно. Судом не враховано наявність судового рішення про стягнення заборгованості з позивача в іншій сумі. Апелянт звертає увагу суду на те, що досудових вимог стягувача він не отримував.

На думку позивача, відповідач намагається повторно стягнути заборгованість за кредитним договором, приховуючи від нотаріуса вже існуюче рішення суду, яким розмір заборгованості судом було зменшено.

Також ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що зазначений виконавчий напис суперечить вимогам, встановленим ч.1 ст. 590 ЦК України, ч.1 ст.27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якими передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Іншого порядку звернення стягнення на предмет застави договором між сторонами не було визначено, тому виконавчий напис вчинено з порушенням вищезазначеної вимоги закону.

У відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, яка надала заяву про розгляд справи без її участі; у відсутності представника відповідача, повідомленого про розгляд справи; третьої особи приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., яка надала відповідну заяву, та без участі представника третьої особи - Приморського відділу державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного управління юстиції у Донецькій області, також належно повідомленого про розгляд справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно зі ст.264 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», які були надані нотаріусу, при цьому останній під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів і докази належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, тому суд вважав, що вимоги позивача є необґрунтованими на законі та задоволенню не підлягають.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21.06.2016 року до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшла заява про вчинення виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 5543, про звернення стягнення на рухоме майно - автомобіль, марки - DAEWOO, модель - Nexia, рік випуску - 2008, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Зазначене рухоме майно на підставі кредитно-заставного договору № MRA0AN12830436 від 30.05.2008 р. передане в заставу ПАТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк».

За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, пропонується задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі: основний борг 2994,08 долари США, сума заборгованості по відсоткам - 40305 доларів США, комісія - 115,34 доларів США, пеня 2525,26 доларів США, штраф (фіксована частина) - 9,92 доларів США, штраф (відсоток від суми заборгованості) - 251,89 долар США, а всього становить 6299 доларів США 54 центи, що за курсом НБУ станом на 11.05.2016 р. (1 долар США = 25,196137 грн.) становить 158724, 07 грн., витрати пов'язані із вчиненням виконавчого напису 1700,00 грн., всього в гривневому еквіваленті, з урахування витрат пов'язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 160424,07 грн.

Строк, за який провадиться стягнення, - сім років одинадцять днів, а саме з 30.05.2008 р. по 11.05.2016 р.

До заяви приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. стягувачем було додані наступні документи:

- оригінал кредитного договору № MRA0AN12830436 від 30.05.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 - фізична особа підприємець, отримав кредит у ЗАТ «КБ Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк». Зобов'язання ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором були забезпечені заставою автомобіля марки DAEWOO Nexia, VIN: НОМЕР_3, держаний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 виданий 30.05.2008 року. Договір застави рухомого майна вказаного транспортного засобу № MRA0AN12830436 укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанка» 30.05.2008 року;

- оригінал виписки з особового рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором № MRA0AN12830436 від 30.05.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом ОСОБА_1, станом на 11.05.2016 року;

- оригінал письмової вимоги про усунення порушень за кредитно-заставним договором № MRA0AN12830436 від 30.05.2008 року на ім'я ОСОБА_1 щодо сплати суми боргу за кредитним договором, яка становить 6349 доларів США 54 центи, що за курсом НБУ на 11.05.2016 р. (один долар США дорівнює 25,1961370 грн.) складає еквівалент 159983, 88 грн., настання терміну повернення кредиту та сплати за кредитом, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі протягом 5 календарних днів з дати відправлення письмової вимоги, попередження про те, що у випадку невиконання вимоги стосовно боргових зобов'язань банк має право стягнути витрати за оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису, суму виконавчого збору, витрат на проведення експертної оцінки, авансування виконавчих дій і суму комісійної винагороди підприємства, що буде здійснювати реалізацію заставленого майна на публічних торгах;

- оригінал розрахункового документа про оплату послуг поштового зв'язку;

- оригінал опису вкладення цінного листа на ім'я ОСОБА_1;

- оригінал установчих документів ПАТ КБ «Приватбанк»;

- оригінал довіреності представника ПАТ КБ «Приватбанк»;

- оригінал паспорту представника ПАТ КБ «Приватбанк».

05.07.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. на підставі зазначеної заяви та доданих до неї документів був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5543, про звернення стягнення на рухоме майно - автомобіль, марки - DAEWOO, модель - Nexia, рік випуску - 2008, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 - ФОП.

За загальними правилами статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках, і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія ( пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства Юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Згідно з положеннями статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншій строк давності. Виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2,1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника- фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягають витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі , якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус справі витребувати їх у стягувача.

Крім того, підпунктами 3,2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, шо безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.50 Закону "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчинені, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчинені, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

На підставі викладеного слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідно право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 закону України «Про нотаріат»).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16.18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис ; як з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 30.07.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором № MRA0AN12830436 від 30.05.2008 року в розмірі 3436 доларів 52 центи США, що за курсом 15,95 доларів США за 1 гривню відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 54812 гривень 49 коп., з яких: 2994,08 доларів США, що за курсом 15,95 доларів США за 1 гривню відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 47755,58 гривень - заборгованість за кредитом; 345,26 доларів США, що за курсом 15,95 доларів США за 1 гривню відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 5506,89 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом; 97,18 доларів США, що за курсом 15,95 доларів США за 1 гривню відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.01.2015 року складає 1550,02 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом та судові витрати в розмірі 1101 гривня 05 коп.

Між тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість за кредитом, на погашення якої за виконавчим написом звернено стягнення на рухоме майно, не відрізняється від тієї, яка стягнута судовим рішенням. Відмінність має лише розмір заборгованості по процентах. Збільшення цієї заборгованості відповідач обґрунтовував тим, що після ухвалення рішення кредит позичальником не погашався. Тому вказана заборгованість є безспірною, оскільки виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована. Розмір процентів, порядок нарахування визначено умовами кредитного договору. А враховуючи норми статей 1048,1054 ЦК України, ухвалення судом рішення не припиняє зобов'язання сторін, тому нарахування процентів до повернення кредиту відповідає положенням закону, що на думку суду не суперечить факту безспірності заборгованості, у погашення якої звернено стягнення на майно позивача.

Погодитися з таким висновком неможливо, оскільки спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглянутий по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (правова позиція Верховного суду України в справі за №6-887 цс17).

Зі справи вбачається, що заочне рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 30.07.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором № MRA0AN12830436 від 30.05.2008 року не оскаржувалося, набрало законної сили 07.06.2016 року. Виконавчий напис нотаріус вчинив 05.07.2016 року.

Установивши відмінність розміру заборгованості по процентах в виконавчому напису у порівнянні із сумою боргу, стягнутою за рішенням суду, суд першої інстанції послався на те, що підставою збільшення розміру заборгованості став факт невиконання божником зобов'язань за кредитним договором і після ухвалення судового рішення. Питання про законність підстав включення до заборгованості сум пені та штрафів суд ніяк не мотивував.

Проте з таким обґрунтуванням розміру заборгованості суд погодився всупереч положенням закону.

В 2015 році ПАТ КБ «Приватбанк» звертався до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом№ MRA0AN12830436 від 30.05.2008 року. 30.07.2015 року частково були задоволені вимоги банку, при цьому банк у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору стягнув заборгованість по кредиту та процентам. Згідно з чинним законодавством наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за кредитним договором (що узгоджується з позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі 61-2404св18).

Між тим, звертаючись до нотаріуса з заявою про вчинення напису про звернення стягнення на предмет застави, банк зазначає в сумі заборгованості іншу суму відсотків, ніж була стягнута з ОСОБА_1 рішенням суду від 30.07.2015 року.

В обґрунтування позову, а також в апеляційній скарзі позивач, крім іншого, посилався на те, що вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», зазначені в заяві про вчинення виконавчого напису, неправомірні. Зокрема, ОСОБА_1 не погоджувався з нарахованою пенею у розмірі 2525,25 доларів США та штрафами в сумі 9,92 та 251,89 доларів США, зазначеними у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість.

Згідно з заявою банку та розрахунку заборгованості, наданих нотаріусу, вбачається, що заборгованість за кредитним договором розрахована станом на 11.05.2016 року, пеня у розмірі 2525,26 доларів США і штрафи нараховані за порушення умов виконання договору по 11.05.2016 року.

05.07.2016 року приватним нотаріусом Бондар І.М, вчинено виконавчий напис за строк з 30.05.2008 року по 11.05.2016 року, сума стягнення - 160424,07 грн (а.с.122), яка включає пеню і штрафи.

Разом з тим, статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням КМ України від 2 грудня 2015 р. N 1275-р затверджений Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, серед яких є м.Маріуполь. Позивач зареєстрований в м.Маріуполь з 21.09.2006 року (а.с.3).

Даних про те, чи включені суми пені та штрафів, нараховані станом на 29.01.2015 року, у стягненні яких було відмовлено рішенням суду від 30.07.2015 року, в розрахунок для вчинення оспорюваного виконавчого напису від 05.07.2016 року, суду відповідачем не надано.

Отже, сам факт наявності діючої норми закону, згідно з якою забороняється на час проведення АТО нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають у зоні, де проводилася АТО, є достатнім аргументом стосовно прийняття доводів апелянта про некоректність заявленої суми заборгованості, яку не можна вважати безспірною.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, нотаріусу надавалися документи, передбачені законом для вчинення виконавчого напису, зокрема, щодо реєстрації та проживання боржника, згідно з якими вбачається, що ОСОБА_1 проживає в зоні АТО (а.с. 109,113,120)

Крім того, у справі відсутні докази реєстрації ПАТ КБ «ПриватБанк» у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження до початку процедури звернення стягнення на майно всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження».

Підсумовуючи викладене, вбачається, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення виконавчого напису. Однак суд першої інстанції формально вирішив спір, обмежившись перевіркою наданих стягувачем документів згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, і вищенаведеним обставинам належної оцінки не надав.

Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають викладеним у рішенні обставинам справи, і суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, тому на підставі статті 376 ЦПК України рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 26 грудня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1

Відповідно до положень статті 141 ЦПК у зв'язку із задоволенням позову, оскільки позивачем не оплачувався судовий збір при зверненні до суду з даним позовом, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 551,2 грн, а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за апеляційне оскарження рішення в сумі 606,32 грн, а всього 1157,52 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 грудня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Приморський відділ державної виконавчої служби м.Маріуполя Головного управління юстиції у Донецькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №№5543, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу від 05.07.2016р., щодо звернення стягнення на предмет застави: транспортний засіб DAEWOO, модель Nexia, 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 1157 (тисячу сто п'ятдесят сім) грн 52 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2018 року.

Судді :

Є.Є.Мальцева

І.П. Мироненко

В.М. Барков