Постанова № 73219226, 03.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

Справа №2-13579/10

Апеляційне провадження

№22-ц/796/3158/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Іванову В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2010 року (суддя Кравець Д.І.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановила:

у червні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі 187 500 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14 травня 2010р. становить 1 486 106грн. 25коп.; простроченої заборгованості за процентами в розмірі 30 265,34 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14 травня 2010р. становить 239880грн. 06коп.; простроченої заборгованості за комісією в розмірі 13 619грн.; заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 11 099,04 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14 травня 2010р. становить 87 969грн. 89коп.; заборгованості по пені за несвоєчасну сплату щомісячної комісії в розмірі 1 419грн. 59коп. та стягнення з відповідачів витрат по сплаті державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 2 листопада 2007р. між ОСОБА_2 та ТОВ «КБ «Експобанк», правонаступником якого єПАТ «КБ «Експобанк», був укладений договір кредитної лінії №66/07-USD-CK, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у межах суми (ліміту) кредитної лінії в розмірі 200 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних.

У період з 2 листопада 2007р. по 24 липня 2008р. між банком та позичальником були укладені угоди до договору кредиту, відповідно до яких позичальник отримав транш кредиту на загальну суму 202 500 доларів США зі встановленням процентної ставки в розмірі 15,5% річних.

8 жовтня 2008р. сторонами кредитного договору укладено угоду №9 до договору кредиту, якою внесено зміни до п.1.2 договору кредиту та встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 17,5% річних.

Позивач зазначав, що пунктом 5.2 договору кредиту передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує пеню у

- 2 -

розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення, а відповідно до п.5.3 договору кредиту за несвоєчасну сплату комісії за кредитне обслуговування позичальник сплачує пеню у розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач посилався на те, що позичальником належним чином не виконувалися умови договору, у зв'язку з чим станом на 14 травня 2010р. виникла заборгованість, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1 828 994грн. 79коп., та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 187 500 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14 травня 2010р. становить 1 486 106грн. 25коп.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 30 265,34 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14 травня 2010р. становить 239 880грн. 06коп.; простроченої заборгованості за комісією в розмірі 13 619грн.; заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 11 099,04 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 14 травня 2010р. становить 87 969грн. 89коп.; заборгованості по пені за несвоєчасну сплату щомісячної комісії в розмірі 1 419грн. 59коп.

Позивач стверджував, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 2 листопада 2007р. був укладений договір поруки №66/07-USD-CK з ОСОБА_1, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі, а відповідальність позичальника та поручителя є солідарною. Відповідно до п. 2.1.1 договору поруки, поручитель зобов'язаний протягом одного робочого дня від дня отримання вимоги кредитора про порушення позичальником кредитного договору, виконати відповідне зобов'язання за позичальника шляхом сплати кредиту та суми процентів, неустойки.

Позивач зазначав, що направляв на адреси позичальника та поручителя вимоги про повернення кредитних коштів, проте відповідачами вказані вимоги не виконані.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2010 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» заборгованість у сумі 1 828 994грн. 79коп, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 700грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн., а всього - 1 830 814грн. 79коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення з неї, як з поручителя, заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

Відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука за даним кредитним договором припинилася, так як відбулося збільшення обсягу її відповідальності у зв'язку із підвищенням процентної ставки за кредитним договором, про що її не було повідомлено у спосіб, визначений у п. 4.1 договору поруки, та вона не надавала згоди на зміну умов основного зобов'язання.

Рішення суду відповідачем ОСОБА_2 не оскаржується, тому відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2, не є предметом апеляційного перегляду.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем та відповідачем ОСОБА_2 не подано.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.243, 244, 245), у судове зсідання не з'явилися, ОСОБА_1 направила електронне повідомлення про розгляд справи у її відсутність, інші учасники

- 3 -

справи причини неявки не повідомили, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 2 листопада 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експобанк» та ОСОБА_2 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію та надає позичальнику кредит у сумі 200 000 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 1 листопада 2012р. та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних.

2 листопада 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 66/07-USD-СК, за яким ОСОБА_1 поручилася перед кредитором за виконання позичальником договору кредиту в межах лімітної кредитної лінії 200 000 доларів США, сплату процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором кредиту, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені договором кредиту. Договором встановлена солідарна відповідальність боржника та поручителя (пункт 1.2.).

У період з 2 листопада 2007р. по 21 грудня 2007р. між банком та ОСОБА_2 були укладені угоди № 1, 2, 3 до договору відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК, на підставі яких позичальник отримав грошові кошти у розмірі 155 000 доларів США з терміном повернення 1 листопада 2012р.

18 квітня 2008р. ВАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_2 уклали угоду № 4 до договору відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК, на підставі якої позичальник отримав грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США з терміном повернення 1 листопада 2012р. Крім того, сторони угоди погодили процентну ставку за траншем кредиту у розмірі 15,5% річних.

У період з 6 травня 2008р. по 24 липня 2008р. між банком та ОСОБА_2 були укладені угоди № 5, 6, 7, 8 до договору відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК від 2 листопада 2007 року, на підставі яких позичальник отримав грошові кошти у розмірі 42 500 доларів США, з терміном повернення 1 листопада 2012р. та сплатою процентів у розмірі 15,5% річних за траншем кредиту.

Всього за період з 2 листопада 2007р. по 24 липня 2008р. позичальник отримав грошові кошти у сумі 202 500 доларів США.

8 жовтня 2008р. між ВАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2 укладена угода № 9, за умовами якої сторони вирішили внести зміни до п. 1.2. договору відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК, визначивши розмір процентів за користування кредитом - 17,5% річних.

19 березня 2010р. банком на адресу позичальника та боржника були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту у зв'язку із порушенням позичальником умов договору кредиту по сплаті процентів за користування кредитом, яка була отримана ОСОБА_1 12 квітня 2010р. (с.с.23).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем суду першої інстанції, станом на 14 травня 2010р. за договором відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК наявна заборгованість по кредиту у розмірі 187 500 доларів США, процентам у розмірі 30265,34 доларів США, щомісячної комісії за кредитне обслуговування у розмірі 13 619грн. та пенею - 11 099,04 доларів США і 1 419,59грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами були порушені зобов'язання за кредитним договором та договором поруки, тому заборгованість підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

- 4 -

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ‒ відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Положеннями частин першої, другої статті 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної правової норми порука припиняється за дії двох умов:внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку

- 5 -

зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов'язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або без відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Пунктом 7.2. договору відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК від 2 листопада 2007р. сторони визначили, що усі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що угодами № 4 від 18 квітня 2008р. та № 9 від 8 жовтня 2008р. до договору відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК від 2 листопада 2007р. банк та позичальник змінили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами з 12,5% до 15,5% річних та до 17,5% річних відповідно.

Разом з цим, вказані угоди були укладені без повідомлення поручителя та отримання його згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами, а відтак і на збільшення обсягу його відповідальності.

Згідно пункту 4.3. договору поруки № 66/07-USD-СК від 2 листопада 2007р. порука поручителя за цим договором не припиняється у разі переведення боргу позичальника на іншу особу або у разі зміни договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту).

У п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012р. «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Умови договору поруки № 66/07-USD-СК від 2 листопада 2007р., укладеного між сторонами, не передбачають права банку підвищувати процентну ставку за користування кредитом без згоди поручителя.

Колегія суддів вважає, що умови договору поруки про те, що порука поручителя за цим договором не припиняється у разі зміни договору кредиту (у тому числі у разі зміни розміру кредиту), не можуть свідчити про те, що поручитель дав згоду на збільшення обсягу його відповідальності без його згоди, так як дані умови не містять такого положення, а поручитель погодився тільки на зміну розміру кредиту.

Також дані умови не дають можливості зробити висновок про те, що поручитель погодився з тим, що додаткові угоди між банком та позичальником можуть укладатися без його повідомлення, так як пунктом 7.2. договору відновлювальної кредитної лінії № 66/07-USD-СК від 2 листопада 2007р. сторони визначили, що усі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі.

- 6 -

Матеріали справи також не містять доказів того, що поручитель був проінформований про збільшення обсягу його відповідальності і не заперечував проти цього.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука ОСОБА_1 є припиненою.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1, підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та судових витрат з ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2010 року в частині задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_1, скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 6 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: