Постанова № 73210701, 05.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/3239/17 Номер провадження 22-ц/775/503/2018

Головуючий у 1-ій інстанції Рагозіна С.О.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Краснощокової Н.С.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 229/3239/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», яке не брало участі у справі, на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року (суддя Рагозіна С.О., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Дружківка Донецької області, повний текст рішення складено 03 листопада 2017 року),-

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 03 липня 2015 року між ним та відповідачем у справі був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу марки ВАЗ, модель 21063, 1987 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан, колір - синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2, об'єм двигуна 1294 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕР м. Ясинувата при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 25 грудня 2009 року. Договір купівлі-продажу вони уклали в м. Ясинувата Донецької області, відповідно до умов якого даний автомобіль було продано за 3 000,00 грн. Нотаріально посвідчити договір на час його укладання вони не мали можливості, оскільки у місті проходили та тривають і досі бойові дії, у зв'язку з чим всі нотаріальні контори припинили свою діяльність. Оплату за автомобіль він здійснив у повному обсязі, що підтверджується розпискою відповідача написаною власноручно та пунктом 2.2 Договору, де зазначено, що кошти покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору. Разом з тим, в подальшому відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору. Просив суд визнати договір купівлі-продажу вказаного транспортного засобу дійсним та визнати за ним право власності на вказаний автомобіль.

Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу марки ВАЗ модель 21063, 1987 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан, колір - синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 25 грудня 2009 року ВРЕВ м. Ясинувата при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, який укладений 03 липня 2015 року в м. Ясинувата Донецької області між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В задоволенні решти позову відмовлено.

На вищевказане судове рішення ПАТ АКБ «Індустріалбанк», яке не брало участі у справі, подано апеляційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що станом на день укладення договору купівлі-продажу було встановлено необхідність оформлення документу, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, зняття його з обліку та здійснення державної реєстрації транспортного засобу. З метою державної реєстрації автомобіля позивачу та відповідачу необхідно було оформити договір купівлі-продажу в Державтоінспекції, перед чим зняти автомобіль з обліку, як того вимагало чинне на час укладення договору законодавство. Однак, таких дій з боку позивача та відповідача вчинено не було. Автомобіль з обліку знятий не був і до цього часу зареєстрований за ОСОБА_3, який є боржником у виконавчому провадженні по стягненню заборгованості на користь скаржника. Натомість, як видно з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17.08.2017 року, під час затримання та опису транспортного засобу був ОСОБА_2, який мав довіреність (НОМЕР_4) від 06.07.2015 року на право керування та розпорядження автомобілем. В свою чергу, видача відповідачем позивачу довіреності на право керування та розпорядження автомобілем не пов'язується з переходом права власності на зазначений автомобіль позивачу, а договір купівлі-продажу, не оформлений належним чином, не створює для позивача та відповідача жодних правових наслідків. Посилання позивача на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не може бути взято до уваги, виходячи з того, що ЦК України не передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення для договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

12 березня 2018 року до апеляційного суду від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить залишити апеляційну скаргу ПАТ АКБ «Індустріалбанк» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На думку позивача, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки подана до суду з порушенням норм процесуального права, її доводи є безпідставними та необґрунтованими. Рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх у своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Вказує, що на момент купівлі-продажу транспортного засобу оформити договір у Державтоінспекції вони не могли, тому він міг надати до сервісного центру МВС лише документ, засвідчений в установленому законом порядку, що встановлює право власності на транспортний засіб, а саме: договір купівлі-продажу транспортного засобу, посвідчений нотаріально.

Згідно частинам 1, 3 ст. 368 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яка діє з 15.12.2017 року) справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 ст. 7 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову складає 3 000 грн., тому така справа відповідно до статті 369 ЦПК України може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ АКБ «Індустріалбанк» підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню.

Відповідно до частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2015 року в м. Ясинувата Донецької області ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) уклали договір купівлі - продажу транспортного засобу марки ВАЗ модель 21063, 1987 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан, колір - синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 25 грудня 2009 року ВРЕВ м. Ясинувата при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (а .с. 12).

В п. 1.5 договору сторони зазначили, що право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту укладання цього договору.

Ціна транспортного засобу складає 3 000 грн., яку покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Факт передачі грошей від позивача відповідачу в рахунок сплати за транспортний засіб підтверджується також розпискою ОСОБА_3 від 03 липня 2015 року (а. с. 13).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що для здійснення державної реєстрації транспортного засобу договір його купівлі-продажу повинне бути нотаріально завірений. Виходячи з цієї обставини та з урахуванням встановленого факту ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення договору, суд вважав за необхідне захистити порушені права позивача та задовольнити позов в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 03 липня 2015 року.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а також суд ухвалюючи рішення порушив норми матеріального права.

За частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що при розгляді справ про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем доведений факт безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджуються правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Апеляційний суд погоджується з доводом апеляційної скарги стосовно того, що законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід'ємно пов'язаний з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах.

Спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, а тому відповідно до п.п. 8, 40 Правил, залишається зареєстрованим за ОСОБА_3 та є його власністю.

Наявність в матеріалах справи нотаріальної довіреності від 06 липня 2015 року, якою відповідач уповноважив позивача розпоряджатися спірним транспортним засобом, не свідчить про домовленість сторін укласти договір купівлі-продажу цього автомобіля, та спростовує довід позивача про те, що вони не мали можливості звернутися до нотаріуса.

Строк дій довіреності не закінчився - її дія до 06 липня 2025 року. (а. с. 16)

За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання правочину дійсним.

Не можна також погодитися з висновком суду про відмову у задоволенні позову про визнання за позивачем прав власності на спірний автомобіль.

Відмовляючи у позові в цій частині суд зазначив, що право власності у позивача виникає після набрання законної сили рішенням про визнання договору дійсним, що не ґрунтується на законі.

Слід зауважити, що позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі, тому саме з цих підстав при ходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на автомобіль.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції відносно того, що для здійснення державної реєстрації транспортного засобу договір його купівлі-продажу повинен бути нотаріально завірений.

За частиною 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Так, ст. 657 ЦК України визначає форму окремих видів договорів купівлі-продажу, зокрема, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Тобто, чинним законодавством не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу транспортного засобу, а тому посилання суду першої інстанції на ст. 220 ЦК України та на факт ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення цього договору є безпідставним та таким, що не впливає на обставини справи.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з позивача ОСОБА_2 слід стягнути на користь скаржника ПАТ АКБ «Індустріалбанк» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення в розмірі 960,00 грн.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись статтями 368, 369, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб відмовити.

Стягнути з позивача ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк» (МФО 313849, код ЄДРПОУ 13857564, місцезнаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39 Д) судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення в розмірі 960,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: О.В. Агєєв

Н.С. Краснощокова